Постаті

ЗАДЕРАЦЬКИЙ Всеволод. Маестро з ГУЛАГу

Видатний композитор і піаніст Всеволод Петрович Задерацький, якого за новаторську творчість ставлять в один ряд із Шостаковичем, народився 21 грудня 1891 року в Рівному у родині залізничного чиновника.

Гімназію закінчив у Курську, після чого поступив на юридичний факультет Московського університету і в Московську консерваторію. Є версія, що Задерацький протягом 1915-1916 років навчав музики цесаревича Олексія.

У 1916 році був призваний у діючу армію. У 1918-1920 роках воював в армії Денікіна. У цей час його дружина з сином емігрували у Францію. По закінченні Громадянської війни в Росії таки закінчив консерваторію, почав виступати як піаніст. Однак вважався неблагонадійним і кілька разів був заарештований. Одного разу його від розстрілу врятував особисто Фелікс Дзержинський, якому імпонувала музика Задерацького.

У 1926 році композитор знову був заарештований і ув’язнений у рязанській в’язниці, все написане композитором до цього часу було знищено. У 1929-му отримав дозвіл жити і працювати в Москві, з 1930-го значився штатним композитором Всесоюзного радіо. У цей період були написані опера «Кров і вугілля» яка не збереглася, симфонія «Фундамент», цикли фортепіанних мініатюр.

У 1934-му композитор знову був висланий із Москви, цього разу до Ярославля. Там у 1937 році його знову заарештували. У липні 1939 року справу було закрито завдяки втручанню другої дружини, яка мала вихід на Калініна. Однак навіть два роки перебування у Севвостлагу в Магаданській області суттєво підірвали здоров’я композитора, на лісоповалі він відморозив руки. Суворі умови однак не перешкодили Задерацькому на телеграфних бланках і випадкових клаптиках паперу написати цикл «24 прелюдії та фуги для фортепіано», який через багато років високо оцінили музикознавці.

На початку Другої світової війни евакуйований з сім’єю в місто Мерк (Казахстан), потім — до Краснодару. З 1945-го жив у Житомирі, в 1946-1948 роках знову повернувся до Ярославля. Був делегатом першого З’їзду радянських композиторів (1948). З 1949-го і до кінця життя жив у Львові, викладав у консерваторії. Виступав як піаніст з сольними концертами у Львові та інших містах Галичини. Знову почав плідно працювати як композитор: крім фортепіанних творів, ним у ці роки були створені концерти для скрипки і домри, симфонія до мінор, хорова сюїта.

Помер 1 лютого 1953 року. Похований на Личаківському цвинтарі. Його справу у Львові продовжив син від другого шлюбу – Всеволод Всеволодович Задерацький (1935 р.н), який написав про батька біографічну книгу, котра власне і служить головним джерелом відомостей про композитора.

Задерацький-молодший закінчив Львівську консерваторію, викладав у ній, а також у Києві та Новосибірську. З кінця ХХ століття він один з провідних професорів Московської консерваторії та знаний у всьому світі музикознавець. Задеревацький-молодший був одним з директорів проекту ЮНЕСКО «Музика в житті людства. Всесвітня історія».

Постаті