Мандрівки

Чатові скелі древнього Львова

У мальовничій місцевості всього за кілька кілометрів від Львова, на території Винниківського лісопарку, розташована унікальна памятка природи з давньою та інтригуючою історією та цілою низкою повязаних з нею легенд. Це Чортові (або Чотові) скелі, що компактною групою розкидані на вершині лісового пагорба між Львовом, Винниками та селом Лисиничі.

Гора Чортова скеля завершує південно-східну окраїну Львівського плато і є найвищою його вершиною (414 м), на кілька метрів вивищуючись над львівською Замковою горою. Стрімкі вежеподібні скелі на її вершині складаються з пісковиків, які, на думку вчених, мають понад 10 млн років. Їх максимальна висота нині досягає 20 метрів, хоча раніше вони були більшими та вищими. Але частково свою лепту в їх руйнацію внесла природна ерозія, частково людська діяльність – протягом кількох століть тут видобували каміння для будівництва та мощення доріг.

Існує кілька версій назви цього природного утворення та її походження. Фольклорна (Чортові скелі) пов’язує їх з нечистим, покладаючись на кілька легенд (про них згодом). Натомість науковці схильні вважати, що скелі здавна називалися Чотовими з огляду на їх використання як сторожового форпосту княжих часів. Східні підступи до Львова звідси проглядалися на десятки кілометрів (на жаль нині цей чудовий краєвид закритий вирослими в останні роки деревами).

Львівські археологи знайшли на території скель чимало пам’яток давньоруських часів. І не тільки. Тут було знайдено сліди найдавнішого поселення на території Львова — мисливського табору, що існував більш як 25 тисяч років тому. За твердженнями археологів, давні мисливці полювали на території нинішнього Львова на мамонтів, печерних ведмедів та левів.

Скелі на вершині пагорба, які дозволяли облаштувати добре захищене укріплення, приваблювали поселенців і надалі. Львівський історик Людвік Зелінський, досліджуючи територію скель у XIX ст., писав про знайдені там руїни поганського замку, побудованого в VIII ст. В XVII ст. львівська монахиня, а в кінці XVIII ст. якась міщанка Гертруда, розповіли, що вони особисто бачили на скелі руїни стародавніх мурів і замку (залишки валів можна побачити біля скель також нині).

Майже всі науковці одностайні у тому, що скелі мали важливу функції в часи королів Данила та Лева – принаймні, як сторожовій форпост. Далі всіх пішов дослідник історії Галицько-Волинського князівства середини XIX ст.Ісидор Шараневич, який стверджував, що первісний Львів лежав саме на Чотовій скелі, бо це найвище місце, звідки можна було побачити сяйво палаючого Холма в 1256 році.

Підніжжя Чортових скель не раз ставали військовими аренами: у 1672 році тут відбулася битва з турками, у 1695-му – з татарами. Восени 1648 року під час походу у Польщу у долині під скелями отаборилися загони Богдана  Хмельницького. Пам’ять про це збереглася в місцевій топоніміці – урочище між селами Лисиничі й Кривчиці донині називають Таборами.

Скелі стали свідками і буремних подій 1918-19 років. Після проголошення ЗУНР з кінця листопада 1918 року на території Лисинич точилися бої за Львів між підрозділами УГА та польською армією. Коли у листопаді 1918 року галицьке українське військо залишило Львів, Чотова скеля ще кілька місяців перебувала в руках УГА. В її околицях воювали взимку 1918-19 рр. частини групи «Схід», а на вершині гори перебував спостережний пункт для коригування артилерійського вогню.

Але переважно ця місцевість жила тихим та мирним життям. Ще в середні віки навколишній ліс став власністю львівських монашок-бенедиктинок. У другій половині XIX ст., у 1881 році (за іншими даними — 1904—1906 рр.), монашки збудували під скелею монастир, де мешкали влітку, а згодом добудували костел.

Десь наприкінці XIX століття за ініціативою ігумені конвенту бенедиктинок Йосифи Кун, на найбільшу скелю було проведено східці з поруччями, а на її вершині поставлено альтанку, звідки відкривалися чудові краєвиди на навколишню місцевість. Цю будову називали святинею Аполлона або Муз. Сама ігуменя описала Чотову скелю й околиці міста у збірці віршів «Lembergs schotie Umgebungen» («Гарні околиці Львова»).

На той час Чортові скелі стають улюбленим місцем прогулянок і відпочинку для львів’ян. Горою стали цікавитися історики, краєзнавці, туристи, її оспівували в поезіях та складали про неї фантастичні епопеї — зокрема, про князя Ігоря, що тут мав свій замок та воював з братом Володарем, намагаючись відібрати його жінку Аделю.

Героїм іншої легенди про Чортові скелі, зрозуміло, виступає саме нечистий. За нею, чорт проітав повз цю місцину з величезним каменем, яким мав намір знищити християнський храм Святого Юра у Львові. Але коли нечистий бу на півдорозі між Винниками і Львовом, заспівали півні, а на львівській Ратуші бамкнув годинник. Чорт раптово втратив усю свою силу, камінь вислизнув з рук і впав серед лісу на пагорбі, де стоїть й досі. Якщо уважно придивитися, то можна помітити на одній із скель сліди чортячих пазурів.

Інша легенда стверджує, що сліди пазурів належать драконові, який колись оселився в цих скелях. Дракон вимагав в місцевих селян , щоб йому щомісяця приводили молоду панну, яку він поїдав. Селяни вилили море сліз, але нічого не могли вдіяти з драконом. Та одного разу молодий мисливець наважився, замість своєї нареченої, на яку випав жереб, прийти до дракона у дівочому одязі, зголивши вуса. Коли дракон простягнув пазурі, щоб з’їсти свою чергову жертву, перебраний мисливець несподівано відрубав йому голову мечем. Конаючий дракон в агонії царапав скелю, на якій відтоді і залишилися сліди його пазурів.

Чортові скелі є улюбленим місцем тренувань львівських скелелазів

Чортові скелі також є джерелом місцевих погодніх прогнозів. Як тільки хмари закриють верхівку дерев,— значить до тривалої негоди. «Закурив чорт файку»,— жартують у Винниках. Однак загалом місцеві мешканці вважають, що скелі бережуть містечко від граду та бурі.

Нині Чортові скелі залишаються  одним з улюблених місць відпочинку львів’ян та мешканців прилеглих населених пунктів. Тут часто можна побачити і скелелазів, для яких ці скелі є чудовим майданчиком для тренувань.

У  1984 році ця місцевість набула і природоохоронного характеру – тут було створено лісовий заказник місцевого значення  на території 353 га під назвою Чортова скеля.

Чортові скелі на фотографії 1914 року

Як дібратись зі Львова

Від шосейних доріг, що огинають Винниківський лісопарк, до Чортових скель ведуть кілька промаркованих туристичних стежок. Найкоротший шлях веде від центру села Лисиничі (доїхати можна автобусами 5а та 29), але він достатньо крутий.

Довшими, але пологими стежками можна йти від дріжджзаводу у Львові або від дитячої поліклініки на в’їзді у Винники (автобуси 36, 40 та приміські). Ще одна стежка, теж доволі крута, веде від зупинки тих же автобусів біля Винниківського озера.

Мандрівки