Мандрівки

Ясениця Замкова. Дзвіниця, яка стереже храм Нагірного

Подорожуючи трасою Львів – Ужгород, на Старосамбірщині не оминути село з яскравою назвою Ясениця Замкова. Щоправда, не варто пускатися углиб села і шукати там середньовічний замок, чи навіть його мури. Від гіпотетичного замку там і слід простиг. Однак далеко не кожна збережена мурована фортифікація справляє таке враження, як грандіозна ясеницька дзвіниця, включена, до речі, до списку пам’яток архітектури національного значення.  

Вид на церкву і дзвіницю з висоти пташиного лету

Складається враження, що могутня дзвіниця не так доповнює розташований поруч храм, як стереже його. Сам храм, хоч і набагато молодший, теж, безперечно, заслуговує на увагу.

Парафіяльна церква в селі існувала вже у 1507 році. Попередником сучасної церкви також був дерев’яний храм. Він мав три зруби і три верхи. Над вівтарем і наво. вони були тризаломні, а над бабинцем мали один залом, в якому була влаштована дзвіниця. Ця церква простояла до початку ХХ століття. У 1903 році за проектом знаногобудівничого українських церков Василя Нагірного було зведено нову дерев’яну церкву Собору святого Архістратига Михаїла. На відміну від попередньої «бойківської» церкви храм збудовано хрещатим в плані. Великий світловий восьмерик її нави вкритий грушастою банею з ліхтарем і маківкою.

Церква Собору святого Архістратига Михаїла

Збереглася інформація про учасників будівництва церкви, які увічнені в написі на таблиці в ризниці: “В честь і славу Бога в Трійці святої єдиного збудований Храм цей Собору св. Арх. Михайла 1902 р. жертвами парохіян старанням настоятеля парафії о. Михайла Добрянського при підтримці провізорів церковних Стефана Дякунчака і Івана Песюка, будував Олекса Марків з Ціневи.

Іконостас, горне сідалище і проповідниця збудовані 1926 р. жертвами парохіян старанням того ж настоятеля парафії при підтримці Михайла Танусича, Василя Гуза, Антона Бучина, Миколи Поляниці провізорів церковних і Івана Васькового, Дмитра Фрейдуна, Івана Велета. членів комітету. Різьбив Йосиф Ключевський, золотив і малював Ілля Децик з Самбора” (текст подано у перекладі сучасною українською мовою).

Іконостас церкви

Після Другої світової війни церква не була зачинена, що сприяло її доброму збереженню. Незначно її обновлювали вже у 2000-их роках/

І все ж повернімося до знаменитої Михайлівської дзвіниці, яка є головною родзинкою Ясениці Замкової, і розташована трохи північніше від церкви.

Дзвіниця, яка водночас виконує ще й функції і каплиці, і музею, збудована перед 1779 роком. За неостаточною інформацією її перенесли в Ясеницю Замкову з села Ісаї, де збережена не менш знаменита і розкішна дерев’яна церква.

Вид на церкву і дзвіницю з боку дороги

Висота дзвіниці складає 14 метрів, хоча «на око» вона виглядає значно вищою. В плані споруда являє собою квадрат розмірами 6×6 метрів. Має три яруси, де кожний вищий менший за попередній. Перші два яруси виконані в зрубі й оточені аркадами-галереями. На першому була комора, де зберігалося церковне начиння, старі ікони і мед з церковної пасіки. На другому розташовувалася каплиця Покрову Пресвятої Богородиці. Та третьому ярусі невеликі арочні отвори нагадують бійниці замкових башт. Він, власне, і призначений безпосередньо для дзвонів. Верхній ярус вкритий низьким восьмибічним наметом.

Дзвіниця

У 1970 році дзвіницю було відреставровано під наглядом  архітекторів Івана Могитича та Ігоря Старосольського.

У дзвіниці функціонує своєрідний краєзнавчий музей, основу якого складає колекція, зібрана місцевим священиком здебільшого у довколишніх селах. Тут можна побачити і селянський ренамент, і посуд, і одяг, і меблі, а також давні ткацькі станки. На другому поверсі дзвіниці розташована постійно діюча виставка ікон і вишитих хоругв.

Виставка ікон і вишитих хоругв у дзвіниці

На завершення важко втриматися, аби не процитувати фрагмент оповідання Анни Ясенської “Ангели вправлялися у тризвуках”, де оспівано дерев’яний шедевр у Ясениці Замковій: “Дзвіниця, що стояла на горбочку обабіч церкви, була дерев’яна, трирівнева. Перший рівень, під сходами, належав Смерті. Тут стояло усе причандалля для похорону – мари, коса (хоча якраз вона призначалася для звиклого кошення трави на подвір’ї церкви), чорні хоругви. Поверхом вище була маленька замкнена капличка. Якщо зазирнути у щілину між старими дошками дверей, то можна було побачити престол, дві корони на ньому – меншу і більшу, підсвічник зі смішними білими квітками і маленьке розп’яття. Це була середина дзвіниці (зрештою, і життя), тут брали шлюби. Найвище було просторе піддашшя з двома дзвонами – знову меншим і більшим. Вони були поєднані одним механізмом, що урухомлювався шнуром, який розлогою петлею звисав аж до дерев’яної підлоги. Пахло старим здоровим деревом і живицею. Поза тим тут було просторо, порожньо і чисто”.

У дзвіниці експонується колекція речей селянського побуту

Як добратись зі Львова

Потягом

Електропоїзди Львів-Сянки, що курсують через Ясеницю Замкову, відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Їхати від АС-Західна (вул.. Городорцька) автобусами турківського напрямку. Розклад дивитись тут.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. Відстань від Львова – 115 км.

Мандрівки