Подорожуючи трасою Львів – Ужгород, на Старосамбірщині не оминути село з яскравою назвою Ясениця Замкова. Щоправда, не варто пускатися углиб села і шукати там середньовічний замок, чи навіть його мури. Від гіпотетичного замку там і слід простиг. Однак далеко не кожна збережена мурована фортифікація справляє таке враження, як грандіозна ясеницька дзвіниця, включена, до речі, до списку пам’яток архітектури національного значення.
Складається враження, що могутня дзвіниця не так доповнює розташований поруч храм, як стереже його. Сам храм, хоч і набагато молодший, теж, безперечно, заслуговує на увагу.
Парафіяльна церква в селі існувала вже у 1507 році. Попередником сучасної церкви також був дерев’яний храм. Він мав три зруби і три верхи. Над вівтарем і наво. вони були тризаломні, а над бабинцем мали один залом, в якому була влаштована дзвіниця. Ця церква простояла до початку ХХ століття. У 1903 році за проектом знаногобудівничого українських церков Василя Нагірного було зведено нову дерев’яну церкву Собору святого Архістратига Михаїла. На відміну від попередньої «бойківської» церкви храм збудовано хрещатим в плані. Великий світловий восьмерик її нави вкритий грушастою банею з ліхтарем і маківкою.
Збереглася інформація про учасників будівництва церкви, які увічнені в написі на таблиці в ризниці: “В честь і славу Бога в Трійці святої єдиного збудований Храм цей Собору св. Арх. Михайла 1902 р. жертвами парохіян старанням настоятеля парафії о. Михайла Добрянського при підтримці провізорів церковних Стефана Дякунчака і Івана Песюка, будував Олекса Марків з Ціневи.
Іконостас, горне сідалище і проповідниця збудовані 1926 р. жертвами парохіян старанням того ж настоятеля парафії при підтримці Михайла Танусича, Василя Гуза, Антона Бучина, Миколи Поляниці провізорів церковних і Івана Васькового, Дмитра Фрейдуна, Івана Велета. членів комітету. Різьбив Йосиф Ключевський, золотив і малював Ілля Децик з Самбора” (текст подано у перекладі сучасною українською мовою).
Після Другої світової війни церква не була зачинена, що сприяло її доброму збереженню. Незначно її обновлювали вже у 2000-их роках/
І все ж повернімося до знаменитої Михайлівської дзвіниці, яка є головною родзинкою Ясениці Замкової, і розташована трохи північніше від церкви.
Дзвіниця, яка водночас виконує ще й функції і каплиці, і музею, збудована перед 1779 роком. За неостаточною інформацією її перенесли в Ясеницю Замкову з села Ісаї, де збережена не менш знаменита і розкішна дерев’яна церква.
Висота дзвіниці складає 14 метрів, хоча «на око» вона виглядає значно вищою. В плані споруда являє собою квадрат розмірами 6×6 метрів. Має три яруси, де кожний вищий менший за попередній. Перші два яруси виконані в зрубі й оточені аркадами-галереями. На першому була комора, де зберігалося церковне начиння, старі ікони і мед з церковної пасіки. На другому розташовувалася каплиця Покрову Пресвятої Богородиці. Та третьому ярусі невеликі арочні отвори нагадують бійниці замкових башт. Він, власне, і призначений безпосередньо для дзвонів. Верхній ярус вкритий низьким восьмибічним наметом.
У 1970 році дзвіницю було відреставровано під наглядом архітекторів Івана Могитича та Ігоря Старосольського.
У дзвіниці функціонує своєрідний краєзнавчий музей, основу якого складає колекція, зібрана місцевим священиком здебільшого у довколишніх селах. Тут можна побачити і селянський ренамент, і посуд, і одяг, і меблі, а також давні ткацькі станки. На другому поверсі дзвіниці розташована постійно діюча виставка ікон і вишитих хоругв.
На завершення важко втриматися, аби не процитувати фрагмент оповідання Анни Ясенської “Ангели вправлялися у тризвуках”, де оспівано дерев’яний шедевр у Ясениці Замковій: “Дзвіниця, що стояла на горбочку обабіч церкви, була дерев’яна, трирівнева. Перший рівень, під сходами, належав Смерті. Тут стояло усе причандалля для похорону – мари, коса (хоча якраз вона призначалася для звиклого кошення трави на подвір’ї церкви), чорні хоругви. Поверхом вище була маленька замкнена капличка. Якщо зазирнути у щілину між старими дошками дверей, то можна було побачити престол, дві корони на ньому – меншу і більшу, підсвічник зі смішними білими квітками і маленьке розп’яття. Це була середина дзвіниці (зрештою, і життя), тут брали шлюби. Найвище було просторе піддашшя з двома дзвонами – знову меншим і більшим. Вони були поєднані одним механізмом, що урухомлювався шнуром, який розлогою петлею звисав аж до дерев’яної підлоги. Пахло старим здоровим деревом і живицею. Поза тим тут було просторо, порожньо і чисто”.
Як добратись зі Львова
Потягом
Електропоїзди Львів-Сянки, що курсують через Ясеницю Замкову, відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.
Автобусом
Їхати від АС-Західна (вул.. Городорцька) автобусами турківського напрямку. Розклад дивитись тут.
Автомобілем
Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. Відстань від Львова – 115 км.
