Постаті

БАБІЙ Зеновій. «Білоруський Орфей» з Пустомитівщини

Видатний оперний співак Зеновій Бабій, якого за унікальний голос ставили в один ряд із легендарним Карузо,  народився 27 січня 1935 року у селі Підсадки на Пустомитівщині.

Батько Зеновія, Йосип, був закоханий у музику, співав у церковному хорі і часом пішки долав 20 кілометрів від села до Львова, щоб потрапити на вистави оперного театру. Відповідно, і син з ранніх літ мріяв виступати на сцені.

Якось випадково юний Зеник познайомився з педагогом-бандуристом, який допоміг з придбанням інструменту і навчив його грати. В той час Бабій жив у Львові в тітки по вулиці Мурманській (нині Кастелівка). Його спів почув сусід тітки — педагог Львівського музичного училища Петро Колбін. Він не тільки розпізнав якість голосу Зеновія, як драматичного тенора, але й наполіг на його подальшому навчанні.

Чотири роки навчання у Львівському державному музичному училищі (1951–1954 рр.) під керівництвом Колбіна стали основною професійною школою майбутньої зірки світової опери.

По завершенні навчання Зеновій стає солістом Ансамблю пісні й танцю Прикарпатського військового округу. Його шанувальником був командувач ПрикВО маршал Радянського Союзу Іван Конєв, який створив протекцію молодому співаку. За розпорядженням Конєва, у 1957 році Бабія достроково звільнили з армії, після чого успішно проходить прослуховування у Київському театрі опери й балету ім. Т. Шевченка і у 22 роки дебютує на оперній сцені. Його перші провідні партії звучали в знаменитих операх «Кармен», «Сільська честь» і «Запорожець за Дунаєм». Цікаво, що дебютував співак, не маючи навіть відповідної освіти – паралельно з виступами на сцені він навчається у Київській консерваторії у класі народної артистки СРСР Зої Гайдай.

Співак починає багато гастролювати, а в 1959 році повертається до Львова, де стає провідним солістом Львівської опери.

У 1962 році Бабій дебютує на сценах Кіровського (тепер Маріїнського) у Ленінграді та Великого театрів в Москві в «Аїді» та отримує запрошення на роботу в ці театри. Однак мрією співака була партія Отелло у однойменній опері Верді. Дізнавшись про плани режисера та художнього керівника Мінської опери Дмитра Смолича поставити оперу, Бабій відмовляє головним театрам Союзу і у 1963 році приймає запрошення білорусів. Через неймовірний аншлаг його прощальний вечір у Львівській опері транслювали на площу перед театром.

Упродовж наступних років життя доля співака пов’язана з Білоруською оперою. У Мінську 1963 року народжується його син Ігор (з дружиною Стеллою співак побрався ще у Львові). Попри виступи у Мінську Бабій записується на радіо, випускає диски та багато гастролює. Його голосом насолоджувалася вибаглива публіка у США, Канаді, Японії, Австрії, Англії, Болгарії, Угорщині, Німеччині, Іспанії, Польщі, Швеціі, Фінляндії, Франції та багатьох інших країнах.

До речі, Зеновій Бабій став єдиним оперним солістом, який виступав на всіх оперних сценах Радянського Союзу. Як камерний виконавець, артист мав 18 сольних програм з творів різних епох і стилів від барокової музики й мадригалів до неаполітанських та українських пісень.

У 1964 році Бабій виступає з сольними концертами в Москві, де паралельно з його виступами проходять гастролі міланського «Ла Скала». Керівництво театру одразу ж запрошує артиста взяти участь у гастролях в Іспанії та Португалії, в операх Верді «Аїда», «Трубадур» і «Ріголетто».

У 1971 році даються взнаки ускладнення юнацького запалення легень і тяжкого захворювання серця. Доводиться скорочувати напружений гастрольний графік, і у 1975 році Бабій вимушено залишає оперну сцену. В останній період життя  співак переходить на роботу в Білоруську філармонію і продовжує гастролювати як камерний виконавець.

У квітні 1979 року співакові проводять складну операцію на відкритому серці. Остаточно прощаючись із великою сценою, «Білоруський Орфей», як назвали Бабія у Мінську, 1981 року виконує партію Турідду в опері «Сільська честь».

Того ж року музикант екстерном закінчив Білоруську консерваторію в Мінську, і почав працювати викладачем вокалу в Мінському інституті культури, час від часу даючи сольні камерні концерти.

Життєвий шлях Зеновія Бабія обірвався в 27 липня 1984 році від серцевого нападу рівно за півроку до його 50-річчя. Поховали співака на Східному кладовищі Мінська. У столиці Білорусі встановлено меморіальну таблицю на його честь і проводяться оперні фестивалі його імені.

Постаті