Мандрівки

Тараканівський форт: правда і легенди твердині біля Дубно

Любителям полоскотати собі нерви, вірячи у привидів з минулого, уже годі шукати душі замурованих панн у стародавніх замках. У Тараканівськомуфорті є шанс «зустрітися» із привидами дещо іншого штибу, однак не менш тривожними та загадковими. 

Вхід до форту

Марновірних туристів часто лякають розповідями про відлуння вибухів і невідомі голоси, що наче вириваються зі стін форту і кличуть кудись у його глиб. Кажуть, не одного відчайдуха, котрий ризикнув заночувати на руїнах форту, голоси загиблих воїнів різних армій і часів завели в блуд, з якого він так і не зміг вибратися.

Але головним привидом Тараканівського форту прийнято вважати дух загиблого священика, який колись правив у тутешній гарнізонній церкві. Начебто, він досі бродить темними закутками і б’є у дзвони, закликаючи душі мертвих і живих відмолювати свої гріхи. Віра у невгамовний дух священика свого часу спонукала місцевих жителів встановили хрест над приміщенням, де була гарнізонна церква.

Мальовничі руїни форту

Від ідеї до реалізації

Ті ж, хто резонно не вірять у туристичні легенди та байки про привидів, однаково не будуть розчаровані, відвідавши Нову Дубенську фортецю, як іще називають Тараканівський форт, тримаючи в умах Старий Дубенський замок. Як не як, але навіть перебуваючи у напівзруйнованому стані, форт залишається  найграндіознішою мілітарною спорудою на наших теренах.

На межі 18 і 19 століть для захисту своїх західних рубежів Російська імперія вирішує приступити до створення системи оборонних укріплень. Одним з першочергових завдань було зміцнення Брест-Литовська, що стало актуальним після того, як повз нього проклали залізницю на Варшаву.

Окремі стіни форту збереглися досить непогано

Тоді ж за ініціативою авторитетного військового інженера генерала Тотлебена були проведені обстеження у Віденському та Київському військових округах для вибору найвигідніших пунктів, заняття яких було б на перешкоді ворогові, який вторгнувся б і захотів би скористатися залізницею та іншими важливими шляхами. Рекогносцировки здійснювали біля Рівного, Білостока, Гродно, Проскурова (нині – Хмельницький), Дубно та верхньої частини долини Дністра.

Навряд чи з естетичних міркувань, але місце для зведення форту було вибрано доволі мальовниче: на невеликому горбі на березі Ікви. Це у шести кілометрах південно-західніше Дубна за селом Тараканів. Болотисті береги Ікви з південно-східного боку частково захищали б форт від можливого наступу. А сам форт прикривав би водночас і залізничну лініюЗдолбунів-Радивилів, і старовинний шлях Корець – Острог – Дубно – Радивилів, не кажучи вже про більш стратегічні завдання. Треба зазначити, що рішення приймалося доволі оперативно, як і виділення понад 36 мільйонів рублів на будівництво.

Внутрішні коридори форту

Першим начальником будівництва форту став автор його проекту полковник Борисов, хоча припускають, що реально роботами керував той таки Тотлебен. Процес розпочався з важких земляних робіт із нарощування пагорбу, до яких добровільно-примусово залучили місцеве населення. Тисячі жителів навколишніх сіл і містечок возили тачками, возами, носили носилками землю. Працювали по 12 годин удень за невисоку платню. Нарощування горбу почалося на початку 1860-х років. Потім почали копати обвідні рови. Уявіть, що лише земляні роботи тривали ледь не десять років.

Паралельно йшло будівництво колії між Дубно та Бродами, яка проходила під насипом. З часом саме цією залізницею почнуть доставляли цеглу, цемент, пісок для спорудження форту. До 1880 року було завершено основні роботи, що стало значною подією для імперії. Значущість форту підкреслює той факт, що 1890 року його особисто оглядали представники імператорської родини. Уже після високого візиту форт добудовували і і вдосконалювали ще майже 20 років.

Сходи між поверхами

Найвеличніша споруда краю

Уже закінчений форт являв собою земляні бруствери для польових гармат із ровом з водою шириною в 20 та глибиною у 3,5 метри. Фланкуюче укріплення мало на меті поражати ворога в «мертвій зоні» між фортом та залізницею. На схилах першого земляного валу влаштували бетонні майданчики для гармат. Із рову, який відділяв 1-й та 2-й земляні вали, є виходи під першим валом, по яких захисники форту по тривозі могли займати місця біля гармат і кулеметів на схилах валу. Сам форт мав форму ромба розмірами 180×220 метрів. Оборонна цегляна стіна завтовшки до 4 метрів була зверху засипана землею.

1-й та 2-й земляні вали роз’єднані ровом шириною 13 метри. Довжина кожної з чотирьох сторін рову 200-240 метрів. Стіни рову міцно укріплені бетоном і цегляною кладкою. В цьому сухому рові було встановлено трирядну металеву решітку. Перед головним входом облаштували залізний висувний міст. Із рову в центральну частину форту до казарм під другим земляним валом вели 4 підземних входи з різних сторін.

Тут була двоповерхова казарма

У центрі форту було збудовано двоповерхову еліпсовидну казарму, стіни якої вражають товщиною і міцністю. У ній розташовувалися солдати та унтер-офіцери. У фортеці налічувалося 105 казематів, які слугували як складськими, так і житловими приміщеннями.

Основний земляний хід до казарми вів зі сходу. Бійниці з обох його сторін були збудовані під певним кутом до входу. Це давало можливість знищити ворога, якщо він прорвався б усередину. Під 2-м земляним валом на різних горизонтах — підземні коридори, які опоясували секціями по периметру центральну казарму. З цих коридорів є виходи на зовнішні скати 2-го валу, тобто на вогневі позиції.

Загальний вигляд форту з висоти пташиного лету

На території форту були колодязі із вмурованими в їх стіни рейками, з допомогою яких по спеціальних лотках лебідками піднімались з підземелля боєприпаси. Автор проекту передбачив будівництво трьох глибоких колодязів для води, що давало можливість обладнати водопровід. Була тут і каналізація. 1899 року з’явилося електроосвітлення, форт було телефонізовано.

На озброєнні форту було десять 6 – дюймових (152-мм) гармат з дальністю стрільби в 9-13 км. Вони призначалися для боротьби з важкою ворожою артилерією; було 8 легких гармат, вісім 57 мм гармат, 10 трьохлінійних кулеметів, 4 й 10 півпудових мортир. Ця зброя служила для ведення ближнього бою. Всього у форті було 40 гармат та 10 кулеметів.

Всередині круглої артилерійської башти

Бої за форт

Попри всю грандіозність споруди, не можна сказати, що вона спричинила до якихось рівних її задуму військових звитяг. Хоча бої за неї, звісно, точилися.

Перші випробування для форту припадають на роки Першої світової. У червні 1915 року частини південно-західного російського фронту залишили форт майже без бою, підірвавши кофри в рові, бункери на бойових позиціях та частину казематів. Улітку 1916-го року під час Брусиловського прориву російські частини на якийсь час вибили з цих укріплень частини 4-ї австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, яких поховали неподалік форту.

1920 року, під час польсько-радянської війни, армія Будьонного не змогли з ходу вибити з форту поляків. Гарнізон форту під командуванням Віктора Матчинського бився в оточенні, допоки мав припаси, після чого вдало здійснив прорив під самим носом хваленого командарма. 16 вересня 2010 року українці й поляки спільно встановили на братській могилі воїнів, що обороняли форт від Червоної армії пам’ятний хрест.

Але вже на початку Другої світової польський гарнізон покинув форт без бою. Німці розташувались на території форту, облаштувавши тут склади боєприпасів. До тих часів відсилають і доволі фантастичні чутки: наче німці облаштували тут секретну лабораторію з розробки новітньої зброї. А перед відступом на початку 1944-го окупанти замінували і забетонували обладнання в тунелях. За іншою версією, страшною, але не фантастичною, після війни і аж до 1960-х років тут «господарювали» НКВДисти. А залиті бетоном приміщення та вентиляційні отвори – це такі звичні для чекістів спроби знищити докази своїх репресій.

Руїни форту після Другої світової війни

1965 року Міністерство торгівлі УРСР спільно з військовими намагалися обладнати на базі форту склад консервованої продукції. Були проведені роботи з розчистки казематів, виготовлені стелажі, двері, проведено освітлення, але надмірна вологість і випаровування не дали можливості зберігати продукти. Штаб ПрикВО також зробив спробу обладнати склад автотракторних запчастин. Були проведені трудомісткі підготовчі роботи, освоєні чималі кошти, але від ідеї відмовилися з тієї ж причини. З того часу форт перестав бути цікавим для господарських потреб, а як військовий об’єкт – не потрапляв під існуючу ідеологію. Почалися його занепад і руйнування.

Сьогодні форт очевидно потребує до себе більшої уваги. Навіть попри те, що в його історії бракує історично-знакових віх, він, хоч і понищений, абсолютно вражає своєю грандіозністю і продовжує залишатися туристичним магнітом західноукраїнської Півночі.

Фото: Все, Фотографії старого Львова

Руїни Тараканівського форту

Як добратись зі Львова

Потягом

Їхати електричкою Львів-Здолбунів або пасажирським потягом до станції Дубно, ддалі доьиратися автобусом

Автобусом

Автобуси рівненського напрямку, що їдуть через Тараканів, відправляються з АС-2 (вул. Б.Хмельницького).

Автомобілем

Їхати трасою Чоп-Київ. На в’їзді у село Тараканів повернути праворуч. Відстань – 160 км.

Мандрівки