Мандрівки

Музей Олекси Новаківського у Львові

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського у Львові було відкрито у березні 1972 року, коли громадськість міста відзначала 100-річчя з дня народження художника. Музей було створено у колишній майстерні митця, де він жив і творив у 1913-1935 роках.

Вікно майстерні художника

Будинок, у якому розміщено музей, є унікальним навіть для балуваного архітектурним розмаїттям містам, різко виділяючись на тлі сусідніх житлових будинків. Ця сецесійна споруда з червоної цегли була створена за проектом провідного львівського архітектора Юліана Захаревича, а реалізовувала проект фірма ще одного видатного будівничого – Івана Левинського.

Будинок з самого початку споруджувався як художня майстерня – це видно по великому вікну у його наріжнику. Першим його власником був художник Ян Стика – один з авторів знаменитої «Рацлавицької панорами», яка до Другої світової війни експонувалася в Стрийському парку Львова, а нині перебувавє у Вроцлаві.  Саме в цьому будинку Стика разом з Войцехом Коссаком іншими художниками і працював над створенням панорами.

Гербовий знак цеху малярів на стіні будинку

У 1911 році віллу Яна Стики придбав митрополит Андрей Шептицький. Спочатку митрополит планував розмістити тут музей, але в 1913-му передав будинок Олексі Новаківському, який саме переїхав до Львова на його запрошення. У цьому будинку художник жив і працював до самої смерті.

Сам будинок поділено на дві самостійні частини з окремими входами. Вздовж сучасної вулиці Новаківського розміщено триповерховий житловий блок, а власне майстерня Новаківського, де нині розміщено музей, має вхід з вулиці Листопадового Чину. Архітектор виразно підкреслив мистецьке призначення споруди: головним акцентом її фасаду є наріжне, гостро лучкової форми вікно художньої майстерні. Завдяки йому та скляній стелі досягнуто хорошого освітлення робітні художника.

Меморіальна таблиця на честь О.Новаківського

Живописність і романтичність загального образу споруди підкреслено вибором будівельних матеріалів: природний камінь узято для обличкування цоколя, нетиньковану червону цеглу — для основної поверхні стін, червоно-жовту черепицю — для покрівлі, а як прикраси використано яскраві майолікові вставки. Фасад будинку декорований орнаментами з цегли та керамічних кахлів. Над входом до будинку розміщено гербовий знак цеху малярів— картуш із трьома щитами.

В одному із залів музею

У 1923-1935 роках тут також діяв перший на західноукраїнських землях художній навчальний заклад – мистецька школа Олекси Новаківського. Ось як описав початок її роботи один з вихованців школи, відомий український художник Григорій Смольський: “23 березня 1923 року п’ять учнів – Григорій Смольський, Наталка Пристай, Зоня Зарицька, Кирило Мазур і Юрко Левицький стали за мольбертами і почали рисувати живу натуру – бідного хлопця. Не було тут урочистого відкриття ані прийняття з винами та промовами, проте учні відчували, що це справді святкова хвилина в їхньому житті. Вуглем на стіні було зазначено дату – 23 березня 1923 року, яка згодом затерлася”.

Втрачені надії/ Визволення (1903-1908)

Експозиція

Уродженець зазбручанського Поділля (походив з села Слободо-Ободівка на Вінничині), Олекса Новаківський ще в молоді роки переїжджає до Кракова, де прожив понад двадцять років: спочатку навчається в місцевій Академії красних мистецтв, а згодом працює у селі Могила біля Кракова. Художник творчо осмислює модний тоді напрям імпресіонізму, багато запозичивши у польського художника-символіста Яцека Мальчевського. Чималий вплив на Новаківського виявили також й інші видатні польські митці – Ян Матейко і Станіслав Виспянський.

Втрачені надії/ Визволення (1903-1908)

Проте зрілий і найплідніший період творчості Новаківського припадає на Львів, куди він переїхав на запрошення митрополита Андрея Шептицького у 1913 році і прожив у місті до своєї смерті у 1935-му. У Львові, зрозуміло, зберігається і значна частина полотен художника, і насамперед – у його меморіальному музеї.

Довбуш – володар гір (1931)

Особливе місце у творчості О.Новаківського займають портрети митрополита Андрея Шептицького. Образ свого щедрого мецената художник зма¬лював із особливою любов’ю у серії найцінніших малярських композицій, більшість з яких була знищена 1952 року. На експозиції музею показано підготовчий рисунок до однієї із таких композицій — «Князь Церкви» (1915). В ньому художник надзвичайно влучно передав душевну красу Митрополита як людини, і водночас його велику суспільну значимість як мудрого духовного пастиря, «Мойсея» свого народу.

У першому залі експозиції показана рання творчість О.Новаківського періоду навчання у Краківській академії мистецтв (1892— 1900 рр.) та по¬над десятилітнього перебування у підкраківському селі Могила (до кінця 1913 р.). Цей період представлений рядом програмних композиційних по¬лотен художника («Втрачені надії», 1903—1908; «Пробудження» 1914), пейзажних етюдів («Весняні мряки», 1909) та портретів («Автопортрет», 1898; «Хлопчик з фіалками», 1909). Вони виконані у характерній для ранньої творчості художника манері: тонке чуття кольору та міцна реалістична пластика форм поєднується із виразним символіко-алегоричним тлумаченням сюжетів.

Портрет Олександра Барвінського «Перед бурею» (1932)

Зрілий львівський період у творчості О.Новаківського (представле¬ний у другому залі експозиції) відкривається двома монументальними панно — «Наука» і «Мистецтво», які художник виконав в 1914— 1917 рр. для Музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові. Алегоричний образ ма¬тері персоніфікує в цих творах Україну, яка надихає своїх дітей до науки, творчості та любові до прекрасного.

Атмосфера національно-культурного пожвавлення, що панувала у Львові в першій третині XX ст., відлунювалася у творчості О.Новаківського появою нових, суспільно значимих тем та мотивів. Художник, зацікавившись героїчним минулим України, задумав серію портретів визначних державних діячів Княжої Русі та Козаччини («Ярослав Мудрий», 1918; «Ярослав Осмомисл», 1930). Ряд його творів у цей час присвячені темі визвольних змагань українського народу у роки Першої світової війни («Ангел Смерті», 1923).

Своєрідним продовженням цієї героїко-патріотичної тематики є один із пізніх малярських шедеврів О.Новаківського — композиція «Довбуш — володар гір» (1930). У цій композиції виразно прочитуються особливості пізнього зрілого почерку Новаківського, зокрема, помітне у його творах 1920— 1930-х рр. посилення експресіоністичних тенденцій.

У 1920—1930-ті рр. О.Новаківський випрацював у своєму малярстві особливий тип портрета, в якому поруч із психологічною характеристи¬кою людини роль відіграє символіка деталей, пейзажного тла, навіть ха¬рактер освітлення. До кращих творів цього жанру належить показаний на експозиції «Портрет Олександра Барвінського» (1932).

Останнім величним акордом у творчості митця стала його праця над образом «Мати Милосердя» для собору св. Юра, якому художник присвятив увесь останній рік свого життя, так і не завершивши цього твору. На експозиції музею представлений останній, величезних розмірів (330×197 см) рисунок до цієї композиції. В ньому зафіксовано вже майже викристалізо вану в уяві художника візійну, символічну концепцію Святоюрської Мадонни (інша тогочасна назва).

Завершується експозиція музею показом унікальних фотоматеріалів, що засвітлюють життя та педагогічну діяльність художника.

Мати Милосердя (1935)

Джерела: Любов Волошин. Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Адреса музею: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського розташована в 15 хвилинах ходу від центру Львова, поблизу собору св.Юра, на вул. Листопадового Чину,11.

Час роботи музею: неділя-четвер, 10.00 -18.00

Мандрівки