Мандрівки

Успенська церква у Тухольці: народна архітектура по-бойківськи

Карпатське село Тухолька розташоване в долині річки Бринівка у Східних Бескидах. Тухолька – поселення давнє, за переказами заснували його в другій половині XIII століття троє нащадків легендарного Захара Беркута із сусідньої Тухлі, що рятувалися тут від татарського нападу. Осівши на новому місці, вони зберегли назву свого рідного села, назвавши нове поселення Малою Тухлею або Тухолькою.

Мальовничі тухольські краєвиди

Це легенда, а перша офіційна згадка про поселення Мала Тухля, від якої і ведеться літочислення села, зустрічається у грамоті власника цих земель Костянтина Острозького від 1552 року. У грамоті, виданій солтису Дмитрові Косовичу, надано дозвіл поселятися всім охочим на річках Плав’я і Тухолька. Однак історики вважають, що у документі йдеться радше про розвиток села, ніж про його заснування.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

Тухольці щастило на іменитих власників. Після князів Острозьких село почергово переходило до представників не менш знатних родин Радзивилів, Любомирських, Чорторийських, Потоцьких, аж поки у 1886 році не стало власністю сколівських лісопромисловців баронів Гредлів.

Історія Тухольки пов’язана також з легендарним ватажком карпатських опришків Олексою Довбушем, який часто перебував у цих краях. Одна з навколишніх гір та озеро поруч з нею донині носять ім’я Довбушівка.

Успенська церква під час ремонту 1937 р.

Із Тухольки розходяться два шляхи, що ведуть у Закарпаття. Сучасніша дорога Київ-Чоп веде на Латірський перевал, а давніший шлях – на Середній Верецький. Саме поруч з цією дорогю і розташована церква Успіння Пресвятої Богородиці, про яку піде мова нижче.

Занесена до реєстру пам’яток національного значення, Успенська церква є яскравим зразком дерев’яної архітектури бойківського типу. Це тризрубна триверха будівля, підвалини якої опираються на кам’яну підкладку. Орієнтована церква вівтарем на північний схід.

Вівтарна частина церкви

Церква має традиційний план, зложений із трьох квадратів (більшого посередині та двох менших зі сходу і заходу),  увінчаних восьмикутними наметовими верхами, які завершуються стрункими маківками.

До вівтаря від заходу прибудована ризниця, накрита трисхилим дахом на гребені якого влаштований ліхтар з маківкою. На другому ярусі бабинця є емпора (каплиця над бабинцем), яку зовні оточує аркадова галерея. До неї ведуть зовнішні дерев’яні сходи, а вхід до емпори захищають масивні металеві двері. Оскільки емпора нависає над бабинцем, то під піддашшям яке опоясує святиню зробили невеликий рівноширокий присінок. Стіни під опасанням складаються з відкритих брусів зрубу, стіни над опасанням і присінку вертикально шальовані дошками.

Інтер’єр церкви

Наву завершує четверик з одним заломом, на якому восьмерик також з одним заломом, накритий витягнутої форми банею з ліхтарем та маківкою. Вівтарна частина під опасанням квадратова у плані, над опасанням – п’ятибічна з восьмериком на два заломи, накрита низьким восьмибічним наметом з ліхтарем і маківкою. На трисхилому даху над емпорою влаштували світловий восьмерик на два заломи, завершений так само, як над вівтарем.

Своєрідним є й оформленням внутрішнього інтер’єру храму,  з цікавими вівтарною різьбою і живописом.

Іконостас

Успенська церква у Тухльці  була зведена за різними даними у 1845-му або 1858-му роках на місці згорілого попереднього храму. Збудував її  майстер із сусіднього села Плав’є, ім’я якого, на жаль, загубилося в історії.

До слова, про майстерність місцевих зодчих свідчить і те, що збудована у 1909-1910 роках хата із Тухольки експонується у Музеї народної архітектури та побуту в Шевченківському гаю Львова..

Успенська церква і дзвіниця. Рисунок Антона Вариводи, 1930 р.

Невдовзі після побудови церкви, у 1862 році, на південний захід від неї була зведена і дерев’яна дзвіниця – квадратна у плані, двоярусна, накрита восьмибічним наметовим дахом, який вінчає ліхтар з маківкою. Дату її будівництва засвідчує напис на надпоріжнику вхідних дверей.

Дзвіниця 1862 р.

Комплекс Успенської церкви взагалі багатий на різноманітні написи, розміщені здебільшого на пам’ятних таблицях. Один із них, зокрема, нагадує про особливості діяльності місцевого церковного братства: 2Въ рочницю заложеня читальнъ заведенія брацтва найсв. тайнъ. та запровадженя загальной тверезости въ день св. о. Николая 1895 р. Памятникъ сей поставили зъ вдячности ку г: Богу члены сихъ товариствъ2.

Інший напис, на встановленій на великому металевому хресті напроти церкви таблиці, розповідає уже значно сучаснішу історію святині: «8.ІХ.1961 р. – церква перестала бути діючою. 19.І.1988 – перше Богоявленьє освящення води на річці. 10.IV.1988 – перше посвящення Паски Христової. 29.V.1988 – відкриття церкви і перше богослужіння. 20.ХІ.1988 – надання священика Олексія Юрійовича. 27.ХІ.1988 – приїзд Владики в честь 1000 річчя».

І, до речі, про сучасність. Традиції дерев’яного сакрального будівництва живуть на Бойківщині і сьогодні. Неподалік від Успенської церкви, на пагорбі з іншого боку дороги, стоїть ще один дерев’яний храм. Ця церква, що належить Українській греко-католицькій церкві, є значно молодшою, збудовано і освячено на честь святого мученика Йосафата її було лише у 2015 році. Щоправда це уже друга версія цього храму – попередній, споруджений у 1999 році, згорів внаслідок удару блискавки.

Церква свм. Йосафата 2015 р.

Як добратись зі Львова

Потягом

Автобусом

Їхати з центрального автовокзалу автобусам в напрямку Мукачевого.

 Автомобілем

Їхати трасою Київ-Чоп. Відстань від Львова – 140 км.

Мандрівки