Постаті

ВАЙС Леопольд. Онук рабина, що став легендою мусульманського світу

12 червня 1900 року у родині львівського адвоката, юдея Карла Вайса, народився хлопчик Леопольд, який через багато років прийме іслам і під іменем Мухаммед Асад стане одною з найвідоміших постатей мусульманського світу ХХ століття.

Родина Вайсів була шанована не лише у Львові. Дід Леопольда був рабином з Чернівців, представником знатної рабинської династії.

Про своє львівське дитинство Леопольд Вайс, який зростав на нинішній вулиці Левицького, писатиме у мемуарах: «Моє дитинство пройшло у Львові — в той час під австрійським володінням – у будинку і на вулицях, які були одночасно тихими і величними. Довга вулиця мала якусь припорошену елегантність, з каштановими деревами і дерев’яною проїжджою частиною, на якій відбивалися копита коней. Я обожнюю цю вулицю зі свідомістю, що виходить далеко за межі мого дитинства, і не тому, що ця вулиця була моїм домом: я любив її, гадаю, через особливу ауру шляхетної самосвідомості, з якою вона лилася з розкішного центру цього прекрасного міста в бік мовчазного лісу на околиці і великого цвинтаря, захованого в цьому лісі».

Вже у підлітковому віці Леопольд добре знався на юдейській культурі та релігії, подорожував з батьками Європою. Після Першої світової родина Вайсів переїхала до Відня, в університеті якого Леопольд розпочав вивчення історії мистецтва.

Навчання виявилося недовгим, у 1920 році хлопець кинув університет і переїхав до Берліна. Деякий час працював асистентом і сценаристом у відомого кінорежисера Мурнау, потім вирішив стати журналістом і перейшов на роботу в одне з берлінських інформаційних агентств і писав статті для газет. Як і у Відні, тут Леопольд став завсідником кафе і богемних салонів.

Навесні 1922-го Вайс одержав від свого дядька Доріана Фейгенбаума, учня Фрейда і лікаря психіатричної клініки в Єрусалимі, запрошення відвідати Палестину. Невдовзі Леопольд став близькосхідним кореспондентом газети Frankfurter Zeitung.

Як не дивно, але в Єрусалимі він знайшов спільну мову не зі своїми одновірцями, а з арабами і виступив проти будь-яких «зазіхань на арабську землю».

Десять років Леопольд Вайс подорожував Близьким Сходом і Передньою Азією, вивчаючи мусульманський світ. 1926 року, повернувшись на деякий час у Берлін, Вайс одружився з на 15 років старшою за нього розлученою художницею Ельзою. А невдовзі після цього кроку ще більше шокував родину – прийняв іслам. Слідом до ісламу навернулися й Ельза та її син від першого шлюбу, а от батьки Вайса припинили з ним будь-які контакти.

Так закінчилася історія Леопольда Вайса і розпочалося бурхливе життя Мухаммеда Асада. Прізвище Асад, яке арабською означа. «лев», чоловік взяв з тих міркувань, що воно перегукувалося з його власним іменем та назвою рідного міста.

У січні 1927 року МухаммедАсад зі своїми близькими вирушив у хадж до Мекки. Від отруєння раптово померла дружина Ельза. Асад відправив пасинка назад до Німеччини, а сам заглибився у вивчення Корану, паралельно пишучи про Близький Схід для трьох німецьких газет.

Якось у бібліотеці Великої мечеті Мекки Мухаммед Асад познайомився з сином тодішнього правителя Королівства Неджду і Хіджазу. Той запросив його в палац, представив батькові, і після короткої бесіди Мухаммед став радником короля.

За роки життя в Королівстві Асад досконало вивчив арабську мову та Коран. 1932 року під впливом поета та філософа Мухаммада Ікбала Асад разом із новою 15-літньою дружиною Монірою, дочкою одного з місцевих шейхів, і сином-немовлям переїхав до Індії. Там він приєднався до боротьби проти британського панування, за незалежність і створення мусульманської держави Пакистану.

Після початку Другої світової Асад разом з дружиною та сином потрапили до британського табору в Бомбеї для інтернованих громадян Німеччини. Там 1942 року він дізнався про загибель батиька та сестри у німецькому концтаборі.

1947 року, після утворення Ісламської Республіки Пакистан, Асада запросили на посаду голови Департаменту ісламського відродження. Він також розпочав розробляти конституцію нової країни, очолив  близькосхідний відділ МЗС, а в 1951 році став представником Пакистану в ООН. Асад різко виступав проти Ізраїлю та сіонізму, за що отримав від своїх колишніх співплеміннихів прізвисько «Віровідступник».

1952 року в Нью-Йорку Асад познайомився з молодою дівчиною Полою Казімірською з родини польських емігрантів. Невдовзі Пола також прийняла іслам та ім’я Хаміда, після чого Асад одружився з нею. Попередню дружину Моніру він відіслав до батька у Саудівську Аравію. Цей вчинок викликав невдоволення у Пакистані: високому чиновнику, що представляв у ООН інтереси країни, ніяк не пасувало заводити стосунки з американкою, хоч і наверненою в іслам полькою. Аби уникнути великого скандалу, Асад превентивно подав у відставку. Щоправда, за іншою версією, відставка Асада була зумовлена військовим переворотом у Пакистані, який зупинив дію конституції, котру Асад готував 8 років.

Після відставки Асад сів за написання мемуарів. Його перша книга «Дорога до Мекки», яка вийшла у Нью-Йорку 1954 року, мала чималий успіх і була перекладена кількома мовами. Майже 20 років Асад прожив у марокканському Танжері, де переклав англійською та прокоментував Коран. У Марокко вийшли й інші наукові праці Асада, які ствердили його як філософа мусульманського світу.

1979 року впливовий і авторитетний Асад різко негативно зустрів ісламську революцію в Ірані і водночас вступив в ідеологічний конфлікт з владою Саудівської Аравії.  У 1980 році, після початку ірано-іракської війни, переїхав жити до Лісабона. Звідти подався до містечка Міхаса в іспанській Андалузії.

У Міхасі Асада часто відвідували представники саудівської династії, його запрошували в Аравію, однак, посилаючись на вік, той відмовив у запрошенні.

Помер Мухаммед Асад 20 лютого 1992 року, не встигнувши дописати другу частину автобіографії «Повернення серця». Похований на мусульманському цвинтарі андалузького містечка Марбелья.

2008 року площу перед головним входом до штаб-квартири ООН у Відні назвали Muhammad Asad Platz. Це була перша західноєвропейська площа, названа на честь мусульманина. 5 червня 2015 року у Львові відкрили Ісламський культурний центр, який назвали іменем Мухаммеда Асада.

Постаті