Мандрівки

Вишнівецький палац. Родове гніздо знаменитої династії

На розкішному маршруті замками Тернопільщини своєю елегантністю виділяється Вишнівецький палацово-парковий комплекс. Власне від колись могутнього замку, точніше двох замків у Вишнівці залишилися тільки згадки, бо коли після Хмельниччини настали порівняно спокійніші часи, останній з роду Вишневецьких збудував на руїнах розореного родового замку вишуканий палац за типом французьких позаміських резиденцій.

Загальний вид палацового комплексу у Вишнівці

Історія

Перша писемна згадка про волинське містечко Вишнівець, яке розкинулося на мальовничих берегах Горині, зустрічається в історичних джерелах 1395 року. Тоді Великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута його Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині. Серед них був і Вишнівець. Отримавши нові володіння Дмитро Корибут тут же взявся зводити на правому березі Горині перший укріплений замок, який у першу чергу мав захищати місцину від татарських набігів. Територіально перший замок розташовувався у нинішньому селі Старий Вишнівець.

Вид на палац з боку річки Горинь

У 1494 році князь Михайло Вишневецький вирішив перенести оборонну твердиню його на вищий лівий берег, що давало можливість ефективніше організувати оборону. З того часу і на декілька віків Вишнівець став родовим гніздом і славою могутнього роду князів Вишневецьких.

Через півтора століття, 1640 року, Ярема Вишневецький – одна з найсуперечніших постатей української історії – взявся суттєво розбудовувати замок. Він значно модернізував замкові укріплення, врахувавши новітні тенденції у фортифікаційній науці, і збудував оборонний монастир кармелітів, який входив в єдину оборонну систему Вишнівецького замку.

Вишнівецький палац на гравюрі Наполеона Орди

Варто зазначити, що на той час місто мало Магдебурзьке право і було впливовим у регіоні ремісничим і торговим центром, до якого вели шляхи не одного купця з Волині та Галичини. Розквіт тривав не надто довго: влітку 1675 року під стіни замку підійшла татарська орда. Невелика залога під проводом війта Єжи Борковського 11 днів мужньо противилася облозі. І все ж 31 серпня замок було взято, після чого його, звісна річ, пограбували, а всю шляхту, яка там перебувала, стратили. Після руйнувань фортифікації замку було відновлено у 1705 році, однак розвиток Вишнівця після заподіяної шкоди призупинився.

В’їзна брама

На початку ХVІІІ століття останній з князів Вишневецьких Михайло Сервацій перебудовує розорений родовий замок у палац на кшталт французьких позаміських резиденцій. Інтер’єри палацу вражали своєю розкішшю навіть найвишуканіших естетів. Звісно, неоціненна заслуга в цьому належить архітектору – французу Якубу Дапре Бланже. Паралельно до головної забудови було закладено парк в англійському стилі, авторство якого, за найпоширенішою версією, належить Діонісію Міклеру.

По смерті останнього чоловіка в роду Вишнівецьких палац по жіночій лінії переходить родині Мнішеків, які зробили все можливе для яго справжнього розквіту. Три покоління Мнішеків – Ян Кароль, Міхал Єжи та Кароль Філіп перетворили палац у справжній культурний і мистецький центр. Гості залюбки милувалися колекцією живопису, скульптури, вишуканих меблів, зброї та бібліотекою, що нараховувала близько 20 тисяч томів. На палацовій театральній сцені регулярно ставилися нові вистави.

Історичний інтер’єр палацу на світлині поч. ХХ ст.

Буремне ХХ століття не було прихильним для Вишнівця, як і для багатьох інших українських палаців і замків. Під час Першої світової війни містечко опинилося у прифронтовій смузі. палац було пошкоджено. У 1924 році його відновили за проектом архітектора Владислава Городецького – творця модерного обличчя Києва, автора знаменитого столичного Будинку з химерами. Однак уже навесні 1944-го палац знову зазнає серйозних руйнувань. У 1950-их його вкотре ремонтують, однак внутрішнє багатство палацу на той час вже було безповоротно втрачено.

У радянські часи Вишнівецький палац став прилистком для різноманітних державних служб і установ, а нове життя архітектурного шедевру розпочалося у 1999 році зі створенням місцевого відділу Державного історико-архітектурного заповідника у Збаражі. У 2005 році палац з його околицями отримав статус Національного заповідника.

Сучасний інтер’єр палацу. Вестибюль

Архітектура

В архітектурі Вишнівецького палацу поєднані риси пізнього бароко й класицизму. Після останньої перебудови просторий палац набрав обрисів класичного стилю; його видовжений у плані двоярусний корпус із флангами, вищими на один ярус бічними еркерами становив симетричну П-подібну композицію. Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена ризалітом, увінчаним трикутним щитом з пишним ліпленням. На задньому фасаді поміж ризалітами розміщується аркові галереї. Брами до резиденції величні, виконані з наслідуванням античних тріумфальних брам.

Внутрішня структура палацу була симетрична, дзеркальна, з вестибюлем зі сходами і салоном. Ряд залів у партері, поєднаних широкими арковими переходами, становили дзеркальну галерею з численними предметами мистецтва, які творили одну з найвеличніших колекцій у приватних резиденціях Речі Посполитої XVIII століття.

Сучасний інтер’єр палацу. Один із виставкових залів

Духовність

Палацовий ансамбль органічно доповнює Церква Вознесіння Господнього, діючий парафіяльний храм ПЦУ. Церква збудована ще у 1530 році, а в 1872-му була суттєво відреставрована. В радянські часи частину церкви використовували як склад, частиною як тир. Відбудували храм у 1992 році силами місцевої громади.

У церкві були поховані батьки князя Яреми Вишневецького Михайло Вишневецький та Раїна Могилянка, донька молдавського господаря.

Церква збудована у вигляді подовженого силуету з рваного вапняку. Однокупольна тридільна у плані, вона має яскраво виражений оборонний характер: масивні стіни, високо підняті над землею вузькі вікна-бійниці.

Церква Вознесіння Господнього

Говорячи про духовні скарби Вишнівця, не можна не згадати про його знаменитий кармелітський монастир із величним Михайлівським костелом, закладеним ще Яремою Вишневецьким у першій половині XVII століття. Неодноразово зруйнований і відбудований він дожив до 60-их років ХХ віку, поки не був підірваний совітами. Про велич храму нині розповідають його руїни, а КРАЙ розповість про кармелітську обитель у Вишнівці в окремому тексті. Там же ж окремо поговоримо й про Вознесенську церкву.

… У 1848 році Оноре де Бальзак, який відвідав Вишнівець, назвав його «маленьким Версалем». Знаменитий французький письменник був далеко не єдиним з великих, хто побував у Вишнівці і насолоджувався його красотами. Тутешня земля пам’ятає Івана Мазепу, російських імператорів Петра І і Павла І, Миколу Костомарова, Тараса Шевченка. До речі, на його іменній лавочці можна перепочити і порозмислити у парку неподалік палацу.

Руїни Михайлівського костелу

А висновок напрошується сам по собі: коли вже такі люди побували у Вишнівці, то сьогодні, коли транспортне питання не стоїть так гостро, як два-три століття тому, гріх не скористатися можливістю насолодитися красотами одного з знайлегендарніших палаців України та його мальовничих околиць.

P.S. Уважний читач може зацікавитися, чому ВишнІвець, але ВишнЕвецькі. Усе просто. До 1939 року містечко писалося через «е», а після приходу радянської влади назву вирішили деполонізувати.

Лавочка Тараса Шевченка у палацовому парку

Як добратись зі Львова

Автобусом

Доїхати до Тернополя, звідки пересісти на автобус, що прямує на Вишнівець, Луцьк або Рівне.

Автомобілем

Доїхати до Вишнівця можна двома автошляхами. Перший веде через Тернопіль, в якому треба повернути ліворуч, в напрямку на Дубно. Відстань – 175 км.

Інший варіант – їхати трасою Чоп-Київ до Радивилова, де повернути праворуч, в напрямку на Почаїв-Вишнівець. Відстань – 170 км.

Мандрівки