Нещодавне святкування Дня Європи у Бібрській ОТГ Львівщини дозволило творчій групі КРАЮ ознайомитися з частиною її сакральний пам’яток і вчергове подивуватися красі та багатству пам’яток архітектури Галичини, насамперед її дерев’яних церков. Сьогодні ми розповімо про цікаві храми, розташовані за кілька кілометрів один від одного, у чотирьох сусідніх селах Бібреччини.
Волощина. Церква Вознесіння Господнього
Єдина церква на території Бібрської громади, що має статус пам’ятки архітектури національного значення. Цей невеличкий ( 16,8 м. х 8,5 м) тризрубний і одноверхий храм стоїть на схилі західної околиці села. Церква має більш ніж трьохсотрічну історію – збудовано її було у 1710 році. Щоправда, первісного вигляду святиня не зберегла, у 1895-1898 роках її істотно обновили і розширили.
Під час перебудови до давнього квадратового в плані вівтаря, з півночі та півдня додали дві ризниці, а розміри бабинця збільшили практично до ширини нави.
Центральний і східний зруби церкви оточені піддашшям, що спирається на випуски вінців, бабинець – піддашшям на приставних кронштейнах.
Дах нави завершений низьким восьмериком з наметовим верхом, над яким домінує високий сліпий ліхтар з витягнутою маківкою. Бабинець та східний об’єм церкви накриті двосхилими дахами з щипцями на торцях.
В інтер’єрі висотно розкрито простір нефа. Обсяги східного зрубу і бабинця перекриті трапецієподібними стелями. У західному зрубі влаштовані П-подібні хори.
З південного сходу від церкви розташована двоярусна стовпова дзвіниця (4,2 м. х 4,2 м).
Нині давню церкву відкривають лише у великі свята, позаяк у селі збудовано новий мурований храм.
Вільховець. Церква Пресвятої Трійці
Зведена у 1904 році дерев`яна Троїцька церква у Вільховці є доволі простою за формою, прикрашають її хіба що семеро круглих віконечок. Натомість її виділяє виграшне розташування – святиня стоїть на високому пагорбі, що нависає над роздоріжжям шляхів.
Це тризрубна одноверха церква, накрита восьмибічним наметовим дахом, який завершує ажурний ліхтарик з маківкою. Восьмерик бані оббитий залізними фарбованими листами, верх і дахи перекриті блискучою бляхою, стіни надопасання шальовані вертикально дошками, тільки північна стіна вівтаря закрита листами бляхи. Очевидно, це зробили під час останнього ремонту, у 2000-х роках, коли змінювали форму даху ризниці, прибудованої з півночі до вівтаря.
Ліворуч від вхідної брами стоїть триярусна дерев`яна дзвіниця, а за церквою розташований цвинтар.
Лопушна. Церква Воскресіння Господнього
Воскресенський храм у Лопушній, збудований у 1924 році, теж стоїть на пагорбі, на південній околиці села. Церква має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Це тризрубна одноверха будівля на кам`яному фундаменті. Святиня по периметру оточена піддашшям, а до північної стіни вівтаря прибудована невелика ризниця.
У зовнішньому вигляді церкви привертають увагу спарені квадратні та прямокутні вікна у стінах бабинця і нави, а також цибулеподібні маківки на гребенях дахів.
Навпроти головного входу до церкви стоїть триярусна дзвіниця, а біля неї три могили завершені фігурами ангелів та святих. На південь від храму розташований цвинтар.
Суходіл. Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Покровська церква у Суходолі – наймолодша з описаних, зведено її було у 1928 році. Відомо й прізвище архітектора, який її проектував – це Лев Левинський, племінник і похресник легендарного українського будівничого Івана Левинського.
Лев Левинський був проектантом багатьох галицьких церков, а також брав участь у розробці багатьох знакових об’єктів для галицьких українців – зокрема будинків стахового товариства «Дністер», бурси інституту «Народний дім» та гімназії і бурси Українського педагогічного товариства у Львові.
Творчий хист архітектора вповні проявився в суходільській церкві Покрови Пресвятої Богородиці, збудованій із застосуванням елементів модного у той час модерного стилю ар-деко. Святиня вражає своїми формами і розмірами (вона є однією з найвищих дерев’яних церков на Львівщині), а також гармонією своїх численних багатоярусних верхів. Їх у церкві цілих сім (традиційно дерев’яні церкви у Галичині будували триверхими). Розташовані на високих восьмериках і увінчані маківками з високими хрестами, ці верхи формують загальний ажурний вигляд храму, який доповнюють потрійні арочні вікна.
Церква тризрубна в плані, з невеликими виступами зі стін нави, тригранним завершенням вівтарної частини, а також симетрично прибудованими до вівтаря ризницями. Храм стоїть на високому кам`яному фундаменті. Незвичним є головний вхід до святині, який розміщено зі східного боку. Це пояснюється напрямом схилу та розташуванням дороги, яка проходить на схід від храму.
Бабинець церкви оточує крита галерея, покриття якої переходить в підопасання бабинця та вівтарної частини. Трикутний фронтон над входом до галереї, а також складнішої форми фронтони, що завершують бічні стіни храму, прикрашені по кутах жовтими променями – характерною ознакою стилю ар-деко.
Дерев’яне начиння церкви, щедро прикрашене українськими національними візерунками, було виготовлено у майстерні Андрія Сабарая.
Доповнює ансамбль невеличка триярусна дзвіниця, що стоїть на північний схід від церкви.
У Суходолі є ще одна знакова пам’ятка. На в’їзді у село, в оточенні чотирьох вікових лип стоїть статуя чеського середньовічного святого Яна Непомука. Такі фігури зазвичай встановлювали на роздоріжжях, позаяк святий Ян є покровителем щасливих подорожей і успішного повернення додому. Точний час встановлення фігури святого біля Суходолу невідомий, орієнтовно її вік визначають за віком лип, які, як вважається, були висаджені разом зі встановленням фігури – а це понад сотню років. До слова, старовинна скульптура перебуває у доволі хорошому стані.
Як добратись зі Львова
Автобусом
Автобуси Львів-Лопушна, Львів-Суходіл (обидва куосують через Волощину, Вільховець) відправляються з АС-5 (вул. Зелена).
Автомобілем
Села Волощина, Вільховець та Лопушна лежать на автодорозі Бібрка-Милятичі-Давидів. Відстань від Львова до Волощини (через Бібрку) – 40 км, від Львова до Лопушни (через Милятичі) – 30 км. Від села Вільховець відходить дорога на Суходіл (3 км).
Читайте також: Бібрка: маленьке місто, давніше за Львів
