Мандрівки

Співець ар-деко. Броніслав Віктор і його творіння

Серед грона львівських зодчих, що на початку минулого століття творили у різних варіаціях панівного тоді стилю модерн, одну з головних ролей посідає архітектор Броніслав Віктор. Створені або реконструйовані ним споруди можна зустріти в усіх куточках Галичини і багато з них є знаковими для нашого регіону. КРАЙ неодноразово писав про окремі творіння Віктора, сьогодні ж ми спробуємо узагальнити творчий спадок архітектора.

Архітектор Броніслав Віктор

Броніслав Віктор народився у 1886 році в селі Марківцях на Сяноччині. Початкову освіту здобув у Фельштині (нині Скелівка),гімназію закінчив у Самборі. Далі був факультеті архітектури Львівської політехніки, кількарічна практика в приватних архітектурних бюро і, паралельно, навчання у художній школі.

У своїй творчості Віктор використовував різні архітектурні напрямки, проте найулюбленішою для нього була стилістика ар-деко (або арт-деко) – надзвичайно модної на той час мистецької течії, синтезу модерну і неокласицизму. Стиль ар-деко (з французької дослівно «декоративне мистецтво») почав бурхливо розвиватися після закінчення Першої світової війни, а своє формальне оформлення (разом із назвою) отримав під час Паризької міжнародної виставки 1925 року. В архітектурі відзначався великою кількістю геометричних візерунків, що часто мали національний характер, показною розкішшю та використанням коштовних матеріалів (серед яких зустрічалися слонова кістка, рідкісні породи дерева, срібло чи екзотичний на той час алюміній).

Фанатична прихильність Віктора до цього модерного стилю не завжди знаходила розуміння у сучасників. Скажімо реалізований архітектором проект реконструкції архієпископського палацу в Оброшиному викликав різку критику з боку консервативних мистецьких кіл, представники яких закидали архітектору спотворення первісного барокового вигляду споруди. Були й інші історії зі скандальним відтінком. Проте Броніслав Віктор зберігав вірність обраному стилю і не надто зважав на критику. Не в останню чергу тому, що був достатньо впливовою в архітектурних колах Львова людиною. Він, зокрема, працював на різних посадах за фахом у Галицькому намісництві, де доріс до старшого комісара будівництва. Віктор також довгий час був членом правління Львівського кола архітекторів, і навіть двічі обирався його президентом.

Втілити усі свої творчі задуми на наших теренах архітектору завадили бурхливі події середини ХХ століття. Після Другої світової війни Віктор, як і більшість етнічних поляків, емігрував до Польщі, осів у Вроцлаві, де до своїх останніх днів викладав на кафедрі рисунку факультету архітектури місцевої Політехніки. Помер Броніслав Віктор у 1961 році.

Власні проекти

Архітектурну спадщину Віктора на наших теренах в основному становлять реконструйовані ним історичні об’єкти. Новозбудованих споруд не так уже й багато. Проте окремі з них, безперечно, заслуговують на увагу.

Костел cв. Марії Магдалини у Вовкові

Костел cв. Марії Магдалини у Вовкові

Костел у цьому селі неподалік від Львова вважається однією з найяскравіших споруд краю в стилі ар-деко. Проект храму Віктора створив у 1924 році, а завершилось будівництво у 1929-му.  Споруда асиметрична в плані і багата на дрібні деталі. Корпус костелу творить нава, до якої прилягають два ряди бічних каплиць. Від заходу до стін нави і спрямованого на південь вівтаря прибудована захристія.

За своїми розмірами костел був одним з найбільших в Галичині, дерев’яні лави в його внутрішньому просторі були розраховані на 200 осіб. Багатим було і оздоблення інтер’єру. У ньому містилося чотири вівтарі – три в самому храмі і один в так званій «каплиці зимовій».

Храм зазнав непоправних втрат під час бойових дій у липні 1944-го та подальшого використання в якості складу мінеральних добрив і з нині перебуває у стані повної руїни.

Костел cв. Станіслава Костки в Чемеринцях

Костел cв. Станіслава Костки в Чемеринцях

Проектування костелу (каплиці) у селі Чемеринці на Перемишлянщині первісно було замовлено  архітектору Владиславу Гертману. У 1923 році проект був готовий, проте, очевидно, не влаштував громаду. Справу було передано Броніславу Віктору, який до 1924-го кардинально переробив проект.

Будівництво велося дуже повільно, тож освячено костел було лише в 1932 році. На той час до роботи долучився і третій архітектор, Лаврентій Дайчак, який теж вніс свої зміни до проекту.

У радянські часи костел використовували як складське приміщення, згодом його пристосували для потреб колгоспної адміністрації та відділення пошти, прорубавши у стінах вікна. У пострадянські часи будівля опинилася без господаря і почала руйнуватись. З 2016 року костел взяли під опіку монахи-салезіанці, які розпочали упорядковання храму. Нині ремонтні роботи у костелі тривають.

Костел Матері Божої Цариці у Пороховій

Костел Матері Божої Цариці у Пороховій

Костел у селі Порохова Бучацького району Тернопільщини був збудований Віктором з тесаного каменю у 1925-1929 роках поруч зі старим дерев’яним храмом, який пізніше розібрали. Костел не дійшов до нас у первісному вигляді, уже в 1939-му його частково перебудували за проектом архітектора В. Бургельського.

У радянські часи в святині розміщувались колгоспне зерносховище та склад хімдобрив. У 1995 храм було повернуто вірянам і відреставровано.

Реконструкції

Вище описані реалізовані проекти Броніслава Віктора, зведені, так би мовити, від фундаменту. Проте значно більшу славу цей архітектор  здобув як реконструктор давнішихпам’яток. У багатьох випадкам саме завдяки праці Віктора ці будівлі отримали друге дихання, засяявши новими фарбами та оригінальними архітектурними деталями.

Ратуша у Жовкві

Ратуша у Жовкві

У 1926 році було оголошено конкурс на спорудження нової жовківської Ратуші (стару через аварійний стан ще за сто років до того), переможцем якого став саме Віктор. Будівництво за його проектом завершилося у 1932 році.

Архітектор на став зводити будову «з нуля», використавши існуючі корпуси колишніх казарм та казематів при оборонному мурі міста. Старі казарми, перебудовані у модерному стилі з необароковими рисами та елементами ар-деко, перетворилися на основний корпус ратуші. До нього Віктор прибудував триярусну вежу, завершену бароковою банею з чотирма годинниками та оперезаною двома обхідними балконами. При головному вході постав триарковий портик, що імітує підсіння навколишніх ринкових кам’яниць.

При цьому архітектор постарався зберегти окремі елементи, що нагадують про колишнє військове призначення будівлі, зокрема, бійниці у формі ключа на її тильному фасаді.

Архієпископський палац в Оброшиному

Архієпископський палац в Оброшиному

Палац-резиденцію галицьких архієпископів було збудовано в бароковому стилі архітектором Юзефом Фонтаною у 1730 році. У ХІХ столітті резиденція почала поступово занепадати, а у роки Першої світової війни квартирування у ній вояків різних армій фактично знищило палац.

По завершенні війни польська рада консервації пам’яток ініціювала реставрацію палацу, яку в 1922–1925 роках провів Броніслав Віктор разом з реставратором Юзефом Пйотровським.

Головний фасад палацу було перебудовано у стилі модерн, при цьому архітектор, попри певні новації (було прибудовано балкон на стовпах, а на терасі встановлено декоративні вазони з янголятами), загалом зберіг бароковий  характер паркового фасаду споруди. Та це не врятувало Віктора від критики цінителів старовини, які звинуватили реставраторів у спотворенні барокової пам’ятки.

Сьогодні господарями палацу є науковці – тут розмістився Інститут сільського господарства Карпатського регіону.

Костел Воздвиження Чесного Хреста в Городку

Костел Воздвиження Чесного Хреста в Городку

Воздвиженський костел є однією з найдавніших пам’яток Городка – історичні джерела стверджують, що він був закладений правителем Королівства Русі князем Владиславом Опольським  у 1372 році.  Протягом віків свого існування костел неодноразово змінював свій вигляд внаслідок численних добудов, проте найбільших змін він зазнав під час реконструкції, проведеної Броніславом Віктором у 1939-1944 роках.

Костел у Городку до реконструкції

Проект Віктора передбачав повну зміну вигляду фасаду костелу та нову розбудову. До храму добудували його західну частину, створивши новий неоготичний фасад з нетинькованої червоної цегли, фланкований напівкруглими вежами порталу та завершений стилізованим ступінчастим фронтоном. Посеред фронтону розміщен скульптуру Діви Марії, по боках першого ярусу фасаду – фігури святих Петра і Павла, між ними – велике кругле вікно.

Для давнього білокам’яного порталу, що прикрашав попередній фасад храму, архітектор знайшов нове місце, вмонтувавши його в північну стіну костелу.

Костел Воздвиження Чесного Хреста, який після радянського лихоліття відновив свою діяльність у 1990 році, і донині зберіг вигляд, наданий йому Броніславом Віктором.

Костел св. Михайла в Старій Солі

Костел св. Михайла в Старій Солі

Будівлю костелу у Старій Солі було зведено у бароковому стилі в 1660 році. Втім, історія святині, є значно давнішою – каплиця святої Анни, яка нині є частиною храму, постала ще у 1365-му, а барокову споруду костелу пізніше лише прибудували до неї.

У роки Першої світової храм зазнав значних руйнувань, тож у 1926-1927 роках в костелі було здійснено реставрацію за проектом Віктора.

Добудована Віктором південна каплиця костелу в Старій Солі

«Творча реставрація» (як її сам іменував архітектор) кардинально змінила історичний костел. З південного боку храму було зведено ще одну каплицю, яка має форму ротонди з овальними вікнами, що дещо дисонує із загалом прямокутною структурою споруди. На контрфорсах фасаду вівтарної частини костелу встановили нові скульптури чотирьох апостолів роботи Ю. Міколайського. Було також зведено новий притвор, встановлено нову сигнатурку та змінено вигляд головного фасаду, на якому розміщено барельєф із зображенням Архангела Михаїла, а над його притвором – оригінальну мозаїчну ікону. В інтер’єрі храму було виконано новий стінопис за проектом того ж Броніслава Віктора. Загалом все це надало стародавній споруді нової естетики в стилістиці необароко.

На жаль, сьогодні храм перебуває в напівзруйнованому вигляді, хоча у ньому силами нечисленної громади вірян і проводяться окремі відновлювальні роботи.

Костел св. Трійці в Олеську

Костел св. Трійці в Олеську

Троїцький костел, найімовірніше, був споруджений в середині XVI століття. Протягом віків храм неодноразово зазнавав перебудов та реконструкцій. Останню з них у 1927 році провів саме Броніслав Віктор. Архітектор не лише відродив колишню пишноту ренесансно-барокового храму, але й додав  нові штрихи, які підкреслив його унікальність. Передусім йдеться про нове завершення дзвіниці та каплиці, трикутний фронтон над навою, сигнатурку над основним храмовим об’ємом, кам’яний периметр огорожі.

Під час останньої реставрації у 1960-х роках частину змін, спроектованих Броніславом Віктором, було ліквідовано, зокрема повернуто дзвіниці зімкнену покрівлю, що прикрашала її до 1927 року.

Тоді ж у колишньому костелі розмістили фондосховищем Львівської галереї мистецтв. З 1993 року будівля знову виконує звиклі сакральні функції, перебуваючи у віданні Православної церкви України.

Костел св. Миколая у Вижнянах

Костел св. Миколая у Вижнянах

Костел у Вижнянах був збудований у першій половині XVII століття. Перші згадки про нього малооптимістичні і стосуються в основному пожеж та руйнувань внаслідок татарських та козацьких нападів. На кінець ХІХ століття це був невеликий однонавний храм, єдиними прикрасами якого були сигнатурка на даху та кам’яний профільований портал.

Віктор, який провів реконструкцію святині у 1927-1929 роках, кардинально змінив її вигляд. Перебудований костел поєднав у собі риси абсолютно різних часів та стилів: готики, бароко та модерну, що не заважає йому виглядати легким та гармонійним. Святиня стала втричі більшим, набувши вигляду тринавної базиліки з чотириярусною дзвіницею. Давній вигляд зберегла лише західна частина храму, яка раніше була готичним порталом-входом.

на фасаді храму встановили скульптуру святого Йосипа, іншою прикрасою фасаду є розміщена над вхідним порталом мозаїчна ікона Матері Божої Ченстоховської.

Окрім загального проекту реконструкції, Броніслав Віктор також розробив проект нового головного вівтаря храму.

Костел Явління пресвятої Богородиці в Чорнушовичах

Костел Явління пресвятої Богородиці в Чорнушовичах

Про костел у Чорнушовичах відомо надзвичайно мало. Відомо, що збудований він у XVIII столітті,  а у 1922 році був перебудований Віктором. Однак подробиці цієї перебудови невідомі.

Зараз колишній костел  не використовується в якості храму і перебуває в стані руїни.

Вежа костелу св. Анни у Львові до і після реставрації

Вежа костелу св. Анни у Львові

Костел на цьому місці існував ще з початку XVI століття, а історія існуючої споруди сягає 1673 року. Проте лише у 1927-му храм набув сучасного вигляду, власне після реконструкції, проведеною Віктором. Саме тоді досі приземиста вежа костелу отримала стрімке необарокове завершення, стилізоване в дусі ар деко.

У радянський час храм перетворили на залізничну касу, а пізніше — на меблевий магазин. У 1992 році будівля знову стала храмом – її передано Українській греко-католицькій церкві.

Будинок на площі Ринок, 31 у Львові до і після реставрації

Житлові будинки у центрі Львова

У 1920-х роках Віктором було перебудовано у стилі ар-деко кілька будинків у центрі Львова. Найбільш характерною для творчості автора є реконструкція так званої Мазанчівської кам’яниці (площа Ринок, 31), що походить з 1714 року.

Будинок на площі Ринок, 24 у Львові

За час свого існування ця будівля належала різним львівським родинам, а у кінці ХІХ століття перейшла у власність горілчаних магнатів Бачевських, які й замовили її реконструкцію Віктору. Скульптурний декор був виконаний постійним партнером Віктора Зигмунтом Курчинським.

З цього ж боку площі розташована Массарівська кам’яниця (площа Ринок, 24), яка теж була реконструйована Віктором. Архітектор добудував четвертий поверх з аттиком, на якому встановили алегоричний барельєф античного бога Меркурія авторства все того ж Курчинського. Під час перебудови додалися також балкон і скульптура путті з левом над порталом.

Броніслав Віктор, із традиційним для нього застосуванням елементів стилю ар-деко, також провів часткову реконструкцію двох чиншових будинків на вулиці Галицькій (№ 5 та 9), яка в основному стосувалася перших поверхів цих кам’яниць.

Читайте також:

Жовківська ратуша. Новий символ древнього міста

Бароко та модерн. Палац архієпископів в Оброшиному

Величний храм маленьких Вижнян

Барокова перлина соляного міста

Мандрівки