Мандрівки

Львів монументальний. Втрачені пам’ятники австрійсько-польської доби (частина 2)

КРАЙ продовжує розповідь про втрачені львівські пам’ятники австрійсько-польської доби. Попередній текст про пам’ятники гетьману Станіславу Яблоновському, королю Яну ІІІ Собеському та поетові Корнелю Уєйському можна прочитати тут.

Пам’ятник Олександрові Фредру

Олександр Фредро

Видатний галицький драматург і поет, граф Олександр Фредро був знаковою особистістю у Львові. У молодості  віддав шану військовій кар’єрі, брав участь у поході військ Наполеона на Москву та  Бородинській битві 1812 року, за що навіть отримав Золотий Хрест Virtuti Militari. З Наполеоном  молодий граф пізнав і радість перемог, і гіркоту поразок, а після його зречення повернувся до родинному маєтку в Беньковій Вишні під Львовом, де, окрім господарських справ, присвятив себе написанню комедій. Окрім того, писав також вірші, поеми, байки та афоризми. Твори Фредра належать до золотого фонду польської літератури.

Пам’ятник Олександрові Фредру

Пам’ятник Олександрові Фредру

У Львові Олександр Фредро прожив 30 років, тут він у 1876 році і помер. Довгий часів вів активне громадське життя, організував Земське кредитне Товариство, займався організацією та фінансуванням Оссолінеума, підтримував будівництво першої в Галичині залізниці. Будучи депутатом Крайового Сейму, різко критикував свавілля австрійської влади, за що мало не потрапив до в’язниці. У 1839 році вдячні львів’яни надали Олександрові Фредру статус Почесного громадянина Львова.

Додамо, що сімейство Фредрів мало українське коріння, а його рідний онук Роман у майбутньому стане митрополитом Андреєм Шептицьким.

Ініціативу встановити пам’ятник Фредрові у Львові вперше  озвучив представник Літературно-мистецького кола (впливова організація польської інтелігенції міста) професор Ромуальд Бобін у 1891 році. За два роки маи святкувати 100-річчя з дня його народження, тож пропозиція була цілком доречною. Було створено комітет з побудови пам’ятника, очолений Альбертом Вільчинським, оголошено збір  пожертв та конкурс проектів монумента. У червні 1892 року тринадцять поданих на конкурс проектів було виставлено для огляду в приміщеннях Кола у Міському казино на вулиці Академічній.

Переможцем було обрано проект геніального львівського скульптора, професора політехніки італійця Леонарда Марконі. Уже в січні 1893 року Марконі представив завершену гіпсову версію пам’ятника.

Пам’ятник Фредрові на тлі львівських будинків

Пам’ятник Олександрові Фредру планувалося відкрити 20 червня 1893 року, саме у соту річницю уродин літератора. Однак з різних причин (частково технічних, частково особистих – зокрема Марконі довгий час був зайнятий чималою кількістю проектів до Загальної крайової виставки 1894 року) виготовлення скульптури весь час відкладалося, тож лише у вересні 1897-го відлиту у віденській майстерні Антона Круппа бронзову фігуру графа Фредра доставили до Львова. На той час  постамент з червоного теребовлянського пісковика уже займав призначене для пам’ятника місце посеред площі в кінці вулиці Академічної.

Місце для монумента було обрано не випадково. Бронзовий Олександр Фредро дивився у той бік, де за якусь сотню метрів ще зовсім недавно стояв його родинний палацик. Для встановлення пам’ятника саме на цьому місці було розібрано давню криницю, а на площі облаштовано невеличкий скверик.

Площа Академічна. Зліва видно криницю, на місці якої буде встановлено пам’ятник, справа – сад маєтку Фредрів

Урочисте відкриття монумента відбулось 24 жовтня 1897 року. Драматург сидів у кріслі, тримаючи у правій руці перо, з його рамен спадав додолу плащ. При виготовленні скульптури Марконі використав посмертну маску Фредра роботи Паріса Філіппі.

Цікаво, що урочистості не обійшлися без скандалу. Львівський скульптор Станіслав Левандовський надіслав Літературно-мистецькому колу телеграму, у якій звинуватив Леонарда Марконі у плагіаті його проекту. Утім, Коло філософськи поставилося до претензій Левандовського, зауваживши, що «скульптор належить до тих осіб, які любили робити довкола себе неправдивий розголос».

Пам’ятник Олександрові Фредру на Ринковій площі Вроцлава

Пам’ятник Олександрові Фредру прикрашав Академічну до кінця Другої світової, після чого радянська влада ініціювала його вивезення до Польщі. Після недовгого перебування у Варшаві, у  1956 році він був встановлений на історичній ринковій площі у Вроцлаві.

За радянських часів на місці пам’ятника Фредрові висаджували великий квітковий портрет Тараса Шевченка, а у 1994 році практично на тому ж самомі місці, де стояв Фредро, спорудили пам’ятник Михайлові Грушевському.

Пам’ятник Францішеку Смольці на однойменній львівській площі

Францішек Смолька

Трикутна площа з криницею посередині, яка нині носить ім’я генерала Григоренка, утворилася на початку ХІХ століття. Спочатку вона називалася Єзуїтською, а 1885 року її переіменували  на честь відомого львівського політика Францішека Смольки, який протягом багатьох років мешкав у будинку на цій площі.

Смолька був активнем борцем за польську автономію у складі імперії Габсбургів, ледь не поплатившись смертю за свою діяльність. У 1845 році його було засуджено до смертної кари, проте помилувано цісарським указом. Після «Весни народів» 1848-го Смолька став депутатом Галицького сейму, а вершини політичної кар’єри досяг у 1881 році, коли його було обрано президентом Палати послів Державної ради (нижньої палата австрійського парламенту).

Відкриття пам’ятника Смольці

Політик був членом Львівської міської ради, а у 1871-му ледь не став Президентом міста Львова – для перемоги на виборах йому не вистачило лише кількох голосів. Проте в історію міста Францішек Смолька увійшов завдяки іншій події – саме він у 1860-х роках ініціював насипання Копця (кургану) Люблінської унії поблизу руїн Високого замку. До слова, навіть перебуваючи на високій посаді у Відні, уже літній політик під час своїх приїздів до Львова особисто брав участь у роботах з насипання кургану.

Громадськість Львова святкує завершення насипання кургану Люблінської унії

Після смерті Францішека Смольки у 1899 році патріотична польська громадськість Львова виступила з ідеєю спорудження пам’ятника на його честь. Спочатку місцем для цього було обрано підніжжя Копця Люблінської унії, поблизу руїн замкових мурів.. У 1906 році розробку проекту монумента було доручено Тадеушу Блотніцькому. За задумом скульптора, це мав бути бюст політика висотою  1,8 метрів на п’ятиметровому постаменті. На стінах замкових мурів планувалося вирізьбити алегоричні зображення: фігуру, що символізувала любов до Батьківщини та лева, що тримав картуш з гербами Польщі та Литви. Над ними мав був розміщений напис «Творцю кургану Люблінської унії». Пам’ятник мали обгорожувати брили дикого каменю, а сходи від нього з’єднувалися б зі стежкою, що вела до вершини кургану.

Пам’ятник Францішеку Смольці

Втілити цей грандіозний задум не вдалося  лише за кілька років Рада міста Львова повернулася до практичних дій зі спорудження пам’ятника Смольці. Цього разу місцем для встановлення монумента було обрано скверик на однойменній площі, посеред якого, на місці давньої криниці, тоді був облаштований фонтан із кам’яною вазою у центрі. Ця ідея викликала невдоволення краківських та варшавських митц2ів, які вважали площу невдалим місцем для пам’ятника. Однак сформований міскою владою комітет з побудови до їх думки не прислухався.

У 1911 році був проведений конкурс на найкращий проект монумента, в якому переміг  професор краківської промислової школи  Ян Рашка. Однак комітет з побудови віришив по своєму і віддав право на спорудження пам’ятника все томуж та Тадеушу Блотніцькому, який взвгвлі не став лауреатом конкурсу (другу і третю премію теж отримали проекти інших скульпторів). Комітет аргументував своє рішення тим, що Блотніцький особисто знав Смольку і найкраще передав його характер, значним досвідом у попередній роботі над скульптурними зображенням політика, а також відносною дешевизною проекту. Це звісно спричинило гучний скандал і протести ображених, однак комітет свого рішення не змінив.

Вид на пам’ятник з вікна Акційного спілчанського банку

Урочисте відкритт пам’ятника відбулося 8 грудня 2013 року. Францішек Смолька був зображений промовцем, який лівою рукою опирається на руїни Високого замку, а праву простягає вперед, звертаючись до слухачів. Відлита у віденській майстерні Фромма бронзова фігура у повний зріст була встановлена на високому гранітному п’єдесталі. Тлом монументу став збудований двома роками раніше будинок Акційного спілчанського банку (сьогодні у ньому розміщене обласне управління МВС).

Цей пам’ятник виявився останнім, спорудженим у центрі Львова в довоєнний період і йому не судилося довгої долі. У 1949 році його було демонтовано і вивезено у невідомому напрямку.

Пам’ятник Агенору Ґолуховському

Аґенор Ґолуховський

Це, мабуть, найконтроверсійніший пам’ятник давнього Львова, встановлення якого було схвально сприйнято далеко не всіма верствами тогочасного суспільства, а деякими було зустрінуто відверто вороже. У цьому немає нічого дивного – граф Агенор Ґолуховський був відомим австрійським консервативним політиком, і  протягом довгого часу намісником Галичини. Тож його постать була популярною в урядових колах, але не викликала захвату у політичних спільнотах Львова – що польської, що української.

Після смерті політика у 1775 році з ініціативою спорудження йому пам’ятника виступив Крайовий виділ (керівний орган Галицького сейму), який звернувся з цією пропозицією до Намісництва. У 1890 році було створено комітет побудови, який очолив син намісника граф Адам Голуховський. Комітет організував збір коштів по всій Галичині, але більшість грошей усе ж було видалено австрійською владою, Крайовим виділом та Радою міста Львова, а також родиною самого Агенора Ґолуховського. Пам’ятник виявився найдорожчим серед тогочасних монументів Львова, його спорудження обійшлося у більш як 130 тисяч крон ( з них 120 тисяч була заплачено скульпторові).

Місцем для монументу було обрано долішню частину головної алеї Міського парку, у тому місці, де вона переходила у вулицю 3 Мая (нинішня вулиця Січових Стрільців).

Відкриття пам’ятника Ґолуховському

Спочатку на проект пам’ятника планувалося оголосити відкритий конкурс, але згодом Комітет без конкурсу довіри розробку проекту відомому паризькому скульптору Ципріану Годебському. За загальним визнанням, це одна з найкращих його робіт. Постать графа, виконана з білого карарського мармуру, стояла на високому п’єдесталі з різнокольорового мармуру. Одягнутий у довгий сурдут Ґолуховський стояв з гордо піднятою головою, задумливо вдивляючись уперед . Права рука політика спиралася на сувій паперу, а ліва підтримувала плащ, що спадав до рамен. Нижче на п’єдесталі містилася виконана з бронзи алегорична фігура жінки, що символізувала Галичину, що подавала наміснику лавровий вінок. Спереду на цоколі був напис: «Агенору Голуховському земляки», на інших площинах цоколю були розташовані рельєфи «Оголошення «жовтневого диплому» 1860 року», «Повернення Агенора Ґолуховського з Відня до Львова», «Розвиток шкільництва в Галичині». Загальна висота пам’ятника складала 8, 5 метрів.

Пам’ятник Ґолуховському на тлі міського парку

Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 28 червня 1901 року. З цієї нагоди імператор Франц Йосиф надіслав громаді Львова вітальну телеграму. Наступного дня у приміщенні Галицького крайового сейму відбулася урочиста гостина на тисячу осіб.

Як уже згадувалося, політична діяльність графа Ґолуховського викликала захват далеко не у всіх львів’ян. Це, зрозуміло, відбилося і на поставленому на його честь монументу. За спогадами сучасників, найагресивніші з них час від часу «вшановували» намісника, відриваючи від мармурової скульптури ніс, вухо чи частину одягу. А студенти-українці затялися щоночі одягати на голову  Ґолуховському нічний горщик. Відтак у львівських поліціянтів з’явилося додаткове заняття: щодня знімати з монумента цю додаткову «прикрасу». Пізніше поліція навіть ввела біля пам’ятника цілодобове чергування.

Пам’ятник Ґолуховському на тлі Галицького сейму

За радянської влади пам’ятник імперському політику, звичайно ж, не мав шансів стояти у Львові і у повоєнний час його демонтували. Влада соціалістичної Польщі теж не виявила бажання перевезти монумент до себе, тож невдовзі він безслідно зник.

Про інші львівські пам’ятники австрійсько-польської доби читайте тут.

Читайте також:

Улюбленець «польського Львова». Скульптурний Міцкевич на вулицях міста

Галицькі Кобзарі. До історії пам’ятників Шевченкові на Львівщині

Мандрівки