Постаті

СЛІПАК Василь. Співак і воїн

Майбутня зірка Паризької опери та Герой України Василь Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові.

У сім’ї ніхто професійно не був пов’язаний із музикою. Мати Надія Василівна працювала у конструкторському бюро, батько Ярослав Володимирович був спеціалістом виробничого підрозділу, старший брат Орест Ярославович – лікар за освітою. Але унікальний голос був у дідуся, на честь якого батьки назвали сина.

Із 1981 по 1991 роки навчався у львівській СШ №46. У 1983 році старший брат Орест відвів Василя до Львівської хорової капели «Дударик», де хлопець співав по 1994 рік. У складі хорової капели виступав у найпрестижніших концертних залах України і світу.

Студентом Львівського вищого державного музичного інституту імені М.В. Лисенка Василь став у 1992 році і почав займатися сольним співом у професора Марії Байко, яка розвинула його унікальний голос – контртенор.

1994 року старший брат, аспірант медінституту, перебуваючи на конгресі кардіологів у Франції, познайомився з українськими мистецькими колами і згодом надіслав їм записи Василя.  Того ж року співака запросили на один з найбільших музичних фестивалів у місто Клермон-Ферран. Успішний виступ на конкурсі, прослуховування у відомих фахівців Паризької академії виявились вирішальними у творчій долі Сліпака. 1994-го він уже виступає у Парижі та із сольним концертом в опері Віші. Так почалася світова слава молодого співака, якій допомагало його знання багатьох мов, котрими він міг спілкуватися і співати.

Після успіхів на міжнародній сцені, у 1997 році Сліпак успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Паралельно у Парижі продовжував навчатися в кращих педагогів Європи.

У 2000-х – Василь Сліпак уже відомий на весь світ виконавець, який співає на найкращих сценах світу, але завжди відгукується на пропозиції виступити на Батьківщині. У його репертуарі – десятки знаменитих партій, але його улюбленою є партія Мефістовеля із «Фауста». Звідси з’явився позивний «Міф», під яким Василь Сліпак стане відомим на російсько-українській війні.

Василь завжди займав активну громадянську позицію. Він двічі відмовлявся прийняти французьке громадянство, натомість активно підтримав Революцію Гідності. Через діючий контракт не міг прибути до Києва, але очолив у Парижі волонтерський рух і координував акції на підтримку України. Постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти.12 січня 2014 року у Парижі провів мітинг солідарності на підтримку Євромайдану.

5 березня 2014 року провів у Парижі чергову людну маніфестацію проти агресії Росії. За ініціативи активістів Об’єднання «Євромайдан Париж», українці пікетували Міністерство закордонних справ Франції із закликами до дипломатів, спонукати світову спільноту, залучити всі можливі дипломатичні, економічні, інформаційні та інші засоби для припинення загарбницького втручання Росії у внутрішні справи України.

10 червня 2016 року організував Міжнародний марш «StopPutinWarinUkraine!», в якому взяли участь представники близько 30-ти країн світу.

З метою пояснення французькій аудиторії мовою мистецтва ситуації в Україні й зібрати достатньо грошей на допомогу дітям жертв війни 12 липня 2014 рокуВасиль Сліпак спільно з колегами, відомими європейськими оперними співакамистворив асоціацію «Operafriendsforchildren/Оперні виконавці — дітям».Співаки організували й провели серію концертів, всі кошти від яких перераховані на потреби дітям. Того ж року створив благодійну організацію «Українське братство/FraternitéUkrainienne», для допомоги країнським захисникам.

За тиждень до поїздки на фронт, у червні 2016-го, Василь провів кілька днів у французькому Розе, де разом з іншими активістами української громади готував територію для відпочинку дітей, полеглих у війні на Сході Героїв.

Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Більше місяця воював у Пісках, брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону ДУК «Правий Сектор». Отримав поранення.

Улітку 18 червня 2016 року року втретє поїхав на Донбас, щоб доправити зібрану допомогу, і планував залишитися там на півроку. Але вже 29 червня року, виконуючи бойове завдання як кулеметник у складі 1-ї штурмової роти ДУК ПС, загинув від кулі ворожого снайпера.

1 липня 2016 року попрощатися із Василем Сліпаком прийшли тисячі львів’ян. Поховали співака та Героя на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря. 22 листопада 2018 року на могилі було встановлено пам’ятник.

На честь Василя Сліпака названо вулиці у кількох містах України, зокрема у Львові та Тернополі. Його образ використали при розписів низки храмів, зокрема у Кременці та на Аскольдовій могилі в Києві. У каплиці Святих Володимира і Ольги УГКЦ у австрійському Інсбруку з Василь Сліпак став прототипом ікони св. Володимира, а на іконостасі храму святих апостолів Петра і Павла в Добрівлянах на Львівщині Василя Сліпака зображено у козацькому вбранні.

Про життєвий шлях Героя України знято документальні фільми «Моя війна. Два життя Василя Сліпака», «Міф», «Арія, перервана кулею».

Постаті