Мандрівки

Розлуч. Прикарпатська перлина біля витоку Дністра

У деяких регіонах Франції традиційно проводять конкурс з визначення наймальовничіших сіл. Ото б намордувалися французи, якби проводили такий конкурс у наших Карпатах, де кожне село – маленький шедевр природи і творіння людських рук. Але Розлуч виділяється навіть поміж перлин Бойківщини.

Розлуцькі краєвиди

Перлина Бойківщини

Розкинувся Розлуч у  мальовничій долині річки Розлучанки, потоків Студеного та Старого. З усіх боків село наче охороняють вічнозелені гори Чонтеївка, Розлуч, Мохначка, Рашковець, Дмитровський Верх, Манчів, Плетеників, Суха, Розтічка, Лешкович, Січка, Старий і Таркалівський Верхи, Па­сіка, Коханець, Мле­неще і Брещал.

Село було засноване в 1511 році солтисом Борисом з дозволу Самбір­ського старости Одровонжа. Через вісім років польський король Зигмунд І затверджує заснування села під назвою Розлуч.

Залазничний міст у Розлучі на листівці поч. ХХ ст.

За легендою, першими поселенцями було три сім’ї, які під час епідемії чуми в Ясениці Замковій розлучилися із своїми родичами, звідки і пішла назва поселення та гори Розлуч. Однак староста в 1534 році називає село Борисовою Волею, очевидно в честь його засновника. Назва, однак, не прижилася, і вже у привілеї 1567 року, який було видано на будівництво мли­нів і закладання корчми, Розлуч іменується Ровенем (за назвою однієї з тутешніх річок). Але час перемолов усі штучні назви, і Розлуч таки залишився Розлучем, як його назвали перші поселенці.

Одне з джерел мінеральної води у Розлучі

Цілюща природа Розлуча

Відвідини Розлуча стануть віддушиною і поціновувачам природи, і шанувальникам архітектурної автентики, і тим, хто хоче трошки підрихтувати своє здоров’я.

Поєднання різних варіантів відпочинку ще на початку минулого століття зробило село одним із найвідоміших курортів Прикарпаття. Родзинкою місцевості стали віднайдені джерела мінеральної води, у тому числі аналоги знаменитої трускавецької «Нафтусі». Лікувальних джерел у Розлучі три й усі вони є гідрологічними пам’ятками. А тому, хто не потребує лікувальних вод, однак не відмовиться бути сильним і відважним, варто дістатися урочища Бриновки і попити холодної води із Довбушевої Криниці. Легендарний отаман опришків славно погуляв у цих місцях 1744 року.

Динамічний розвиток Розлуча, як курорту, розпочався після 1905 року, коли через село пішли перші поїзди залізниці Самбір – Сянки.Уже в середині 30-х років на прийом курортників тут працювало 14 пансіонатів на 400 осіб, 25 вілл і 20 селянських будинків, гірська лещатарська база на 200 осіб та юнацький табір на 100 місць. Село одноразово могло прийняти 2000-2500 відпочиваючих, а за рік – до 30000. При сільській гміні працювала спеціальна відпочинкова комісія. Варто додати, що 15 січня 1933 року на горі Кичерка було відкрито природний 50-ти метровий трамплін, який на той час став другим за величиною в Європі.

Після певної стагнації у радянський період сьогодні курорт потрохи відновлює свою славу, приваблюючи все більше і більше відпочивальників. І тим, хто зупинився тут більше, ніж хоча б на один день, гріх не побачити місцину, звідки бере свій початок одна з найбільших українських рік. Витік Дністра зачаївся в ароматному хвойному лісі між селами Розлуч, Вовче та Шум’яч. А добравшись до витоку Дністра, вже вартує не полінуватися і піднятися на гору Розлуч висотою 932 метри, з якої відкриваються неймовірні прикарпатські краєвиди.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Розлучі

Сакральні скарби Розлуча

Видатний дослідник української архітектури Михайло Драган характеризував розлуцький храм Різдва Пресвятої Богородиці як один з вершинних у розвитку триверхих дерев’яних церков.

Храм Різдва Персвятої Богородиці у 1876 році звів майстер Гаврило Роман з села Багнувате. Свій сьогоднішній вигляд церква отримала після відновлення 1923 року.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці з дзвіницею

Раніше на цьому місці стояв давніший храм, відомий ще з 1534 року. У 1783 році перша церква згоріла, а у 1875-му році така ж доля спіткала і її наступницю. Замість неї майстер Гаврило Роман збудував новий храм. До будови долучився Йосиф Гаммер — керівник промислового товариства у Відні та власник лісів довкола Розлуча. Він безкоштовно надав будівельний матеріал і допоміг придбати дзвони. У Першу світову війну австрійські військові реквізували два з них для потреб армії. У 1926 році громада придбала дзвони, яких бракувало. У роки Другої світової війни люди, навчені гірким досвідом попередньої війни заховали дзвони і в такий спосіб зберегли їх. Після закінчення війни їх відкопали та встановили на дзвіниці, де вони знаходяться й зараз.

Тризрубна церква виділяється багатоярусними банями. На кожній з трьох дах складається з п’яти ярусів. Основа церкви дерев’яна, створена спеціально в стилі селищних церков 17-19 століть. Поруч стоїть невисока двоярусна дерев’яна дзвіниця з широким піддашшям, кріплена простим замком і завершена чотирисхилим дахом з кованим хрестом.

Костел Святого Франциска Борджія

Справжньою несподіванкою для багатьох виявиться костел Святого Франциска Борджія, який є рідкісним взірцем дерев’яного храму в неоготичнім стилі. Справді, де ви ще побачите на Бойківщині дерев’яну готику, яка виглядає як справжній середньовічний шедевр.

Зведений він протягом 1901-1902 років як каплиця німецьких колоністів. Католики шваби, дот речі, з’явилися у Розлучі ще наприкінці XVIII століття і суттєво посприяли його економічному розвитку.

Костел Святого Франциска Борджія

Важливо, що храм зберігся у первісному вигляді, з автентичними елементами. Реставраційні роботи, проведені у 1917-1919 та у 1933 роках несуттєво відобразилися на його вигляді.

У храмі особливо привертають увагу його цікавий інтер’єр з елементами розписів стін та стелі, а також дерев’яний вівтар XVIII століття з різьбою та позолотою. Вівтар – яскравий зразок львівської та перемиської шкіл епохи бароко.

Інтер’єр костелу

Побудовано святиню з ініціативи турківського отця Ігнація Кулаковського на кошти вірних і фінансової підтримки товариства Boni Pastoris. Слід зауважити, що на той час у селі ще проживало близько 230 нащадків німецьких колоністів. Сам отець Кулаковський був ініціатором зведення костелів у Нижній Яблунці, Соколиках, Яворі, Ясениці Замковій. Жоден з них, крім костелу у Розлучі, не зберігся…

Дерев’яний вівтар XVIII ст.

ПісляДругої світової війни костел використовували як колгоспний склад добрив, а пізніше і як зерносховище. На щастя, це не завдало святині відчутної шкоди, як це часто траплялося з іншими храмами, адаптованими під склади.

Як добратись зі Львова

Потягом

Електропоїзди Львів-Сянки, що курсують через Розлуч, відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Їхати від АС-Західна (вул.. Городорцька) автобусами турківського напрямку. Розклад дивитись тут.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. Відстань від Львова – 125 км.

Мандрівки