Мандрівки

Під символами руху та швидкості: три будівлі дирекції львівської залізниці

У другій половині ХІХ століття в Австрор-Угорській імперії, як і усій Європі, розпочинається інтенсивний розвиток залізничного транспорту. Доволі швидко залізниця з’являється і на наших теренах. У листопаді 1861 року до Львова з Відня прибуває перший потяг, у 1866-му залізничну колію було прокладено до Чернівців, дещо пізніше – до Бродів, Тернополя та Стрия. 

Перші залізниці були приватними, але уже починаючи із 1870-х років Австро-Угорська держава поступово починає перебирати їх під свій контроль. Управління залізницями здійснювала Генеральна дирекція австрійських цісарсько-королівських залізниць, яка була створена у 1884 році і розмістилася у Відні. А для оперативного управління були створені локальні дирекції залізниць, одна з яких містилася у Львові.

Будинок на вул. Січових Стрільців, 3

Нова управлінська структура вимагала власного приміщення – і для адміністративних потреб, і для проживання керівництва. Дирекція державних залізниць Східної Галичини на початках розмістилася у будинку князя Понінського на Марійській площі Львова (нині площа Міцкевича), а пізніше переїхала у будинок 26-28 на вулиці Панській (нині  Винниченка).

Державна залізниця поступова ставала економічно потужною і впливовою структурою, якій не годилося уже перебувати «у приймах», тож перед дирекцією Львівської залізниці гостро постала потреба побудови власного приміщення.

Дирекція перша. Вулиця Січових стрільців, 3

Місце для будівництва було обране на так званій Маєрівці – районі, який тоді активно забудовувався престижними спорудами.  Було оголошено конкурс проектів, переможцем якого став архітектор Вінцент Равський-молодший. Цікаво, що цей випускник Львівської Технічної академії та Віденської політехніки на той момент міг похвалитися лише спорудженням кількох житлових будинків у Львові. Більш відомим був його батько Вінцент Равський-старший, у фірмі якого і працював його син. Втім, проект і справді вдався, про що, зокрема, свідчить і його пізніша  презентація на архітектурній виставці 1892 року у Львові.

Скульптура Меркурія авторства Л.Марконі на фронтоні будинку

Будинок на тодішній вулиці Третього Мая (теперішня Січових Стрільців) було зведено протягом  1885-1887 років в стилі iсторизму на місці давнішої кам’яниці. Це триповерховий цегляний тинькований будинок, покритий мансардним дахом. У плані має П-подібну форму. Головний фасад артикульовано центральним ризалітом з триярусним колонним портиком і фронтоном. Арка центрального проїзду фланкована двома входами, що ведуть на сходову клітку. Вікна фасаду мають прямокутну та аркову форми.

Будинок щедро декорований скульптурами авторства відомого львівського митця Леонардо Марконі. Центральне місце займає фігура крилатого бога Гермеса (Меркурія), що увінчує фронтон споруди. Меркурій стоїть на крилатому колесі у пориві стрімкого руху, символізуючи динаміку залізничного транспорту. Щит фронтону раніше також був прикрашений двоголовим орлом – гербом Австро-Угорщини.

Над вікнами другого поверху розташовані скульптурні групи, що символізують Механіку, Електрику, Телеграф та Інженерію. Поряд розташовані складні барельєфи із залізничним устаткуванням, яких згори «охороняють» маскарони левів. Між вікнами ІІІ поверху розташовані каріатиди. Фасад також декорують віконні сандрики, капітелі пілястр та колон.

Декор центрального ризаліту будинку

Внутрішня об’ємно-просторова структура формується навколо широкої сходової клітки, що також багато оздоблена ліпним декором. На другому поверсі розміщений великий зал.

Арка проїзду будинку виводила у велике подвір’я, яке після забудови у 1894-1896 роках триповерховими кам’яницями перетворилося на так званий пасаж Гаусмана (тепер це прїзд Крива Липа), названий так за прізвищем власника готелю «Гранд», що теж виходив на пасаж.

Одна зі скульптурних груп на фасаді будинку

Однак зразу ж після цього, у 1897-му дирекція залізниці покинула збудований архітектором Равським будинок, переїхавши у нове, значно більше приміщення. Кам’яницю продали новим власникам, які переобладнали її під готель «Імперіал» – він, до слова, став одним з найпрестижніших у Львові. Тут також працювала популярна кав’ярня «Європейська».

Будинок першої дирекції залізниці після продажу готелю «Імперіал». Світлина поч. ХХ ст.

У новітні часи будинок став осередком чисельних установ та офісів. В останні роки він здобув велику популярність внаслідок епопеї з порятунком фігури Меркурія. До початку ХХІ століття цей витвір Леонардо Марконі опинився перед загрозою повної руйнації і у травні 2010 року небайдужі львів’яни за ініціативи благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини міста Львова» об’єднались з метою врятувати скульптуру. Завдяки доброчинним внескам львів’ян вдалося зібрати понад 32 тисячі гривень, а згодом до справи долучилася і міська адміністрація. Загальна сума реставраційних робіт склала 160 тисяч гривень. Скульптуру реставрували фахівці кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» за допомогою експертів Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ. Реставрацію скульптури Гермеса-Меркурія було повністю  завершено у листопаді 2012 року

Друга дирекція залізниці на листівці поч. ХХ ст.

Дирекція друга. Вулиця Огієнка, 5

Залізничний транспорт в Австро-Угорській імперії продовжував стрімко розвиватися, обсяги перевезень, а відтак і кількість персоналу динамічно зростали, тож уже за десять років дирекція Львівської залізниці відчула, що будинок на Маєрівці стає для неї затісним.

Нову будівлю для дирекції Львівської залізниці було збудовано на вулиці Красіцьких (теперішній Огієнка). Раніше на цьому місці розміщувався склад готових дзвонів та інших литих виробів фірми «Зиґмунт Мозер і Син».

Цього разу залізничне керівництво обійшлося без жодних конкурсів, а будівлю було зведено за надісланим з Відня урядовим проектом. Щоправда, було проведено мінімальну адаптацію цього проекту до місцевих умов, яку здійснив архітектор Міхал Лужецький.

Головний фасад триповерхового будинку був виконаний у стилі необароко. Споруду увінчує три куполи у вигляді зрізаних пірамід. Над центральним ризалітом, оздобленим пілястрами коринфського ордеру, розміщувалася скульптурна група, що символізувала Рух.

У плані будинок мав форму замкнутого квадрату з великим внутрішнім подвір’ям. Із західного боку до ньогого примикала ще одна будівля з фасадом від вулиці Судової.

Скульптурна група, що символізувала Рух, на фасаді будинку

Цікаво, що в новій будівлі Дирекції залізниць містилися й розкішні житлові апартаменти її керівництва. Тут, зокрема, мешкали керівник дирекції  Станіслав Рибицький і королівський радник з питань залізниці Єжи Ґуттманн.

Після перенесення дирекції у нову будівлю  в будинку у міжвоєнний період діяло представництво ліги сприяння туризму, а від радянських часів і до сьогодні тут знову господарюють залізничники – у будинку розташований головний корпус клінічної лікарні Львівської залізниці.

Управління Львівської залізниці. Сучасний вигляд

Дирекція третя. Вулиця Гоголя, 1

Новий комплекс управлінських будівель Львівської залізниці було зведено у двох кроках від попереднього, на перехресті вулиць Міцкевича та Зигмунтовської (тепер Листопадового Чину і Гоголя). Будівництву передував конкурс, який був проведений у березні 1911 року. На конкурс було подано 7 проектів.  Згідно проведеного голосування три з них удостоїлися нагород. Перше місце посів проект аріхтекторів Яна Завейського та Романа Бандурського з Кракова, який, до слова, мав два варіанти вирішення головного фасаду. Але керівник Львівської залізниці Станіслав Рибіцький відмовився від реалізації усіх відзначених проектів, мотивуючи це тим, що будівля буде затісною.

Варіанти проекту Я. Завейського та Р. Бандурського, що здобув І нагороду на конкурсі 1911 року

Відтак до виконаня був прийнятий інший, позаконкурсний проект авторства Збіґнєва Брохвіча-Левинського.

Нову будівлю дирекції споруджували у 1912-1913 роках. Це величезна чотириповерхова споруда у стилі модернізованого класицизму з куполом на наріжній вежі та годинником. Поруч було також зведено житловий будинок залізничного керівництва. Планувалося, що обидві споруди будуть з’єднані критою галереєю, але збудувати її так і не встигли – розпочалася Перша світова війна.

Урочисте відкриття будівлі дирекції у 1912 р.

Загалом на на будівництво цього грандіозного комплексу із Відня було виділено колосальну по тим часам суму – 8 млн. корон. Роботи тривали швидко і  уже на початку 1914 року дирекція Львівської залізниці із помпою переїхала в нові апартаменти.

Наріжна вежа з годинником

Залізничне керівництво мало працювати і мешкати в якомога комфортніших умовах. Тож для безперебійного забезпечення будинків теплом до них від головного вокзалу була підведена вузькоколійна залізниця, по якій маленький паровоз та щодня транспортував вагонетки з вугіллям.

Будинок Дирекції (нині – Управління) Львівської залізниці – одна з небагатьох споруд міста, яка протягом своєї більш ніж сторічної історії не змінювала свого цільового призначення.

Мандрівки