Мандрівки

Сувора святість дунаївського костелу

Сьогодні назва села Дунаїв, що розкинулося між горбів Перемишлянщини, мало що скаже навіть більшості мешканців Львівщини. Село як село. Однак насправді історія Дунаєва заслуговує, аби про неї дізнатися більше, а саме село – аби його відвідати.

З давніх давен Дунаїв облюбували галицькі архієпископи. Саме тут у XV столітті вони влаштували свою садибу, що одразу зробило місцину знаковою для релігійного і культурного життя Галичини.  А 1424 року король Ягайло дав дозвіл архієпископу Яну Жешовському перетворити Дунаїв на місто за магдебурзьким правом. Перша згадака про Дунаївський замок, чиї залишки ще можна було побачити до 70-их років минулого століття, датована 1466 роком.

Замок був потужною і стратегічно вдало розташованою  твердинею, і в 1476 році зумів витримати татарську облогу. Гідним «напарником» в обороні землі від ординців для замка став оборонний костел.

Очевидно, що сьогоднішня окраса Дунаєва – суворий на вигляд оборонний костел святого Станіслава, не має до свого героїчного предка, який був дерев’яним, прямого стосунку. Взагалі думки дослідників щодо дати побудови костелу у Дунаєві розходяться практично на століття. За однією версією, мурований готичний костел вже існував станом на 1485 рік, однак після татарських навал у 1585 році храм виникла потреба фактично відбудувати. Що й було зроблено коштом архієпископа Яна Соліковського, який над первісною готикою храму віддав перевагу ренесансу.

За іншою ж версією,  Соліковський не перебудовував жодного готичного храму, а зводив новий «з нуля» на місці понищеного дерев’яного костелу. Якщо глянути глибше, то суперечка не настільки важлива – з точки зору історії сто років це дрібниця. Головне, що сувора святість дунаївського храму і нині тішить око.

Як і більшість споруд того часу, храм потерпав не лише від навали чужинців, але й від стихійних лих і людської неуважності. З кінця XVII століття в історії костелу більше як на сто років настає період постійних пожеж і, відповідно, відновлень.

У 1688-1798 роках після того, як костел випадково підпалили військові, його відновленням займався вікарій Станіслав Бржежанський. Після чергових пожеж у 1724 році святиню реставрував уже архієпископ Ян Скарбек. Далі упродовж століття тривали розписи стін, склепінь, облаштування декору. Остання в часі суттєва реставрація храму відбулася у 1909-1912 роках. Саме тоді в інтер’єрі з’явилися розписи Леонарда Вінтеровського.

Однак уже через два роки спалахнула нова війна. Внаслідок бойових дій було пошкоджено дах і склепіння храму, російське військо конфіскувало дзвони. І хоча у міжвоєнний період споруду було вкотре відновлено, уже в радянський час її доля стала доволі сумною. Остаточно костел закрили у 1948 році. На той час через пошкоджений дах відбулося замокання фресок. Нове життя древній храм отримав уже в часи Незалежності, коли віруючі Римо-католицької церкви понад десять років приводили його до сьогоднішнього стану.

Сьогодні, після численних, негараздів, дунаївський костел святого Станіслава, на диво добре виглядає. З могутньою баштою та бійницями по всьому периметру споруда нагадує про героїчну історію краю, про бої і про їх здебільшого безіменних героїв. Водночас спокійний ритм життя галицького села і плавне погойдування крон дерев спонукають стоячи під суворими храмовими мурами задуматися про святе і вічне.

Як добратись зі Львова

Автобусом

З АС № 6 на вулиці Личаківській до Перемишлян, де пересісти на автобус до Дунаєва.

Автомобілем

Їхати дорогою Львів-Перемишляни, у місті звернути ліворуч в напрямку на Боршів-Чемеринці-Дунаїв. Відстань від Львова – 80 км

Мандрівки