Постаті

АНДЕРС Ірена. Від львівської естради до польської ікони

12 травня 1920 року (за неофіційними, але правдоподібнішими даними – 1917-го) у місті Фройденталь (нині Брунталь у Чехії) народилася Ірина Яросевич. Під іменем Рената Богданська вона стане примою львівської естради, а під іменем Ірена Андерс – зіркою кіно, капітаном польської армії та улюбленицею польської еміграції.

Батько майбутньої співачки – Микола Яросевич служив капеланом греко-католицьких вояків у австрійській армії. Мати Олена була рідною сестрою видатного священика, композитора і громадсько-політичного діяча Остапа Нижанківського.

Ще під час Першої Світової родина повернулася в Україну, де отець Микола спершу був капеланом у Коломиї, а потім служив на парафії у селах під Галичем.

У 1926 році він дістав працю в церкві однієї з львівських лікарень і родина переїхала до Львова. Тут Ірена спершу навчається в школі та гімназії сестер Василіянок, відвідує Українську торговельну школу. Паралельно від 1929 по 1939 рік навчалася у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка — спочатку у фортепіаному класі свого двоюрідного братаНестора Нижанківського, а згодом у вокальних класах колишньої примадонни харківської опери Марії Сокіл та Лідії Улуханової.

Маючи певний успіх у класичному вокалі, Ірена пробує себе й у легкому жанрі. Вона стає солісткою популярного тоді джаз-бенду Леоніда Яблонського, де з успіхом виконує, зокрема, пісні Богдана Весоловського. Крім творчої співпраці, композитора і співачку об’єднують романтичні почуття. Ірена навіть бере собі творчий псевдонім Рената Богданська.

У 1940 році співачка стала солісткою «Тео-джазу», який був утворений при Львівській обласній філармонії в основному з числа музикантів-євреїв, що, рятуючись від нацистів, прибували до Львова з Польщі. Керував колективом мегапопулярний в тому часі польський композитор Генрик Варс. У серпні 1940 року «Тео-джаз» вирушив у свою першу, а в березні 1941 року другу гастрольну подорож містами України та Радянського Союзу. Під час виступів у Києві, Ірина Яросевич вийшла заміж за Ґвідона Боруцького — популярного співака довоєнної Польщі. У Москві записала на грамплатівці «Тео-джазу» російською мовою пісню Г. Варса «Перший знак».

Захоплення німцями Львова унеможливило повернення «Тео-джазу» з чергових гастролей. Тож невдовзі Рената Богданська увійшла до мистецького підрозділу мистецької формування генерала Владислава Андерса, що організовувалося в Радянському Союзі з числа поляків. В історію ІІ Світової ця формація, в якій воювали й українці, увійде під назвою II-й Корпус у складі англійських військ. З цим формуванням Рената Богданська пройшла великий шлях через держави Близького Сходу до Італії, де силами армії Андерса було здобуто перемогу над гітлерівцями при Монте Касіно (так звана «Битва за Рим»). Після перемоги Ірена проникливо виконає легендарну пісню «Czerwone maki na Monte Cassino» на честь подвигу солдатів Андерса. Тут ж в Італії вона знялася у двох художніх фільмах — польському «Велика дорога» та італійському «Незнайомий з Сан Марино», де грала поряд з великими Вітторіо Де Сіка й Анною Маньяні).

Саме генерал Андерс, якого боготворила вся Польща, після війни стане другим чоловіком співачки. Подружжя оселилося в Англії, де 22 листопада 1950 року народилася їхня донька Анна-Марія Андерс, сьогодні – відомий польський політик.

У Великій Британії співачка продовжує концертувати, записує нові пісні на радіо «Свобода» та ВВС. У 60-х роках у супроводі оркестру Генріха Нойберта вона своєрідно повернулася у свою львівську юність – записала дві пісні Богдана Веселовського («Я знов тобі» на слова Ганни Чубач та «Було високе чисте небо» на слова Лесі Тиглій) для його авторського диску «Мрії». Записувала й інші українські пісні, хоча основу її творчості все ж складав польський репертуар.

Овдовівши, останні роки життя Ірена Андерс здебільшого присвятила утвердженню пам’яті свого чоловіка. При цьому продовжувала користуватися неабиякою популярністю у середовищі польської еміграції, яка відводила їй мало не роль ікони. Усе це дещо відштовхнуло Ірену Андерс від українських діаспорних кіл і навпаки, однак на схилі життя вони таки знаходили можливість для спілкування.

Померла співачка 29 листопада 2010 року у Лондоні. 21 травня 2011 року її перепоховали на військовому цвинтарі Монте-Касіно біля могили чоловіка.

Постаті