Мандрівки

Поема у дереві. Святоюрська церква в Дрогобичі

Багато дослідників та й звичайних шанувальників архітектури переконані, що церква святого Юра у Дрогобичі є найгарнішим дерев’яним храмом України. І навіть якщо хтось так не вважає, він однаково відзначить дрогобицьку перлину і погодиться з тим, що це справжнє диво, створене генієм українських зодчих і малярів. Поема в дереві – так ще інколи називають церкву святого Юра, внесену до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Лише 10 хвилин неквапливого ходу від центру Дрогобича і посеред тиші колишнього передмістя Зваричі відкривається неймовірна краса.

За інформацією, яка дійшла до наших днів, дрогобичани перевезли церкву із села Надіїв, що неподалік Долини, вимінявши її на 9 возів солі – стратегічного продукту того часу. При цій оборудці співпали інтереси дрогобичан і надіївців. Перші в час стрімкого розвитку міста потребували новохло храму, оскільки старий був явно замалим, і не мали часу, аби чекати кілька років, необхідних на підготовку і оброблення деревини. Надіївці ж у той час як раз почали розбирати свою церкву, запланувавши на її місці муровану.

Хоча не зовсім коректно говорити, що церкву розібрали, як пазли, в Надієві і знову склали у Дрогобичі. Просто дерево та матеріали надіївської церкви було використано для розбудови храму у Дрогобичі, якому судилося стати його головною окрасою.

Отож, 1657 року місцевий зодчий Григорій Тесля перебудував церкву, й вона стала такою, якою її можна спостерігати сьогодні – тридільною, що складається з вівтарної частини, квадратної центральної нави та бабинця. Храм увінчано трьома бароковими банями. З двох боків до центральної частини приєднані гранчасті бічні крилоси, завдяки яким церква в плані має хрестоподібний вигляд. Ззовні довкола нижньої частина храму розміщена широка арка-галерея на стовпах, яка продовжується хорами над бабинцем. Власне всі роботи Григорій Тесля завершив аж у 1678 році. Крім Святоюрської церкви у Дрогобичі, цей геніальний прихильник маньєризму працював над ще однією знаменитою дрогобицькою церквою – Святої Трійці та Воздвиження Чесного Хреста, будував храми у Вовчому та Ісаях.

Унікальною особливістю Святоюрської церкви у тому, що там зберігся другий амвон – Введенська каплиця, розташована над бабинцем, утворюючи таким чином фактично другий поверх. А справа в тім, що одному престолі не можна було відправляти третю денну службу, тому виникла потреба у побудові каплиці. По суті кожна така церква перетворювалася на дві церкви в одній, однак до сьогодні подібних залишилися одиниці.

Загальновизнаною окрасою церкви є його внутрішні розписи, котрі розкрилися у всій красі після реставрації, здійсненої Левом Скопом, який також досліджував історію храму та його стінописів.

В Україні залишилось лише кілька дерев’яних храмів, в яких збереглися розписи. Вони суцільно вкривають стіни, яруси та склепіння бань. Знаний тогочасний маляр Стефан Попович Медицький використовував натуральну фарбу, яка складалася з яєчного жовтка, висушених корінців рослин, кольорової глини і освяченої води.

Зліва від іконостасу на боковій стіні над вікнами зображено сцену Страшного Суду. Наверху сидить Ісус Христос на хмаринці, нижче є Євангеліє, з двох боків від якого сидять апостоли. Історія замовчує, чому в час творення стінописів маляр був злий на жінок, але факт залишається фактом: на його розписах до раю йдуть лише чоловіки. Жінки натомість – до пекла. Ба більше: у барабані куполу нави поміж сюжетів старозавітної історії несподівано і нетрадиційно зображено сцену, як Адам тлумить Єву. Зрештою, це не єдине відхилення Стефана Медицького від загальноприйнятих канонів, з чого дослідники припускають, що маляр міг бути під творити під впливом апокрифічних тестів

Нижче на цій же стіні, за риштуваннями Стефан Попович-Медицький зобразив пекло – пащу «гієни огненної», в якій стоїть чорт, а в нього на колінах сидить Юда. Біля цього зображення в кутику біля віконечка змальовано три смертні гріхи для чоловіків – пияцтво, подружню зраду і содомію.

Продовжив оздоблювати церкву син Стефана Поповича-Медицького Іван. На хорах він зобразив дерево-родовід Діви Марії. Внизу сюжету пророк Єсей, який перший сповістив, що на землю зійде Месія. Цікаво, що художник зобразив дерево-родовід не у вигляді виноградної лози, як це традиційно буває, а у вигляді дуба, а на ньому рослини, характерні для цього регіону – тюльпани, ромашки, ожину та малину. Власне перенесення біблійних сюжетів на народний український грунт робить розписи церкви більш зрозумілими і якимись особливо теплими. Чого вартує хоча б сцена візиту Ісуса до Марти і Марії, де Месію готуються частувати … варениками.

Через деякий час – у 1711 році – був розписаний і бабинець, бо до того в громади не вистачало коштів на його оздоблення. Роботи зафундувало бездітне місцеве подружжя  Марії та Онуфрія. На знак вдячності на північній і південній стінах бабинця художник зобразив Марію Єгипетську і святого Онуфрія, яких благословляє Господь.

На стіні між бабинцем та центральною навою – великий сюжет «Покрова Богородиці», щоб кожен бачив, що ми є під її опікою. На шести клеймах зображено як Діва Марія через ангелів допомагає нужденним: ангели спускається до старих людей, до тих, що топляться, годують голодних, напоюють спраглих людей з глечика. Кілька клейм та інших сюжетів на стінах бабинцях залишились незавершеними, ймовірно через смерть художника. Лев Скоп припускає, що не довершуючи віртуозну роботу художника, парафіяни в такий спосіб засвідчили до нього свою шану.

І, зрозуміло, що, cправжньою перлиною храму є іконостас авторства того ж таки Стефана Поповича-Медицького. Іконостас липовий, різьблений та позолочений. Маляр працював над ним 10 років – з 1659 до 1669 року.

Іконостас складається з цокольного ряду, основного намісного, празникового, пророчого та апостольського рядів. Для ікон використали сусальне золото вищого ґатунку.

У намісному ряду з правого боку від Золотих Воріт розміщена ікона Ісус Учитель, права крайня ікона – Святий Юрій, на честь якого названа церква. Зліва – Богородиця Одигітрія (з грецької «Дороговказ») рукою вказує на Ісуса Учителя. Зліва від неї є ікона Святої Трійці. Нижче йде цокольний ряд. Вище над намісним рядом – празниковий ряд, де зображено дванадцять основних свят в році.

Вище розташовано пророчий ряд, він складається з шести ікон. За правилами він має бути над апостольським рядом, але в цій церкві апостольський ряд розташований найвище. Все тому, що у ХV столітті там, де закінчувалася церква, було джерело, а у ХVІІ, коли перебудовували церкву, воно певно засохло і про нього зовсім забули. У другій половині ХVІІІ століття, коли церкву вже розписали, піднялася вода, тому церкву змушені були підняти на півтора ліктя догори, і щоб пророчий ряд не закривав настінні розписи над вівтарем, його перенесли нижче.

Наступний, найвищий ряд – апостольський. В апостольському ряду зліва від Ісуса Христа зображено святого Петра, який тримає ключ, дуже схожий на ключ від цієї церкви.

Ще один цікавий момент. Під храмовим образом Святого Юра зображено сцену його страти, в якому доволі реалістично відтворено реалії публічних страт, які могли відбуватися на тогочасній території Галичини. За одягом ката можна зробити висновок, що ця особа німецького походження. Реалізм зображення був настільки сильним, що невдовзі після створення ікони хтось із прихожан видряпав катові очі. Хоча не виключено, що маляр зобразив в обрізі ката когось із нелюбих дрогобичанами осіб, а чуйний парафіянин просто додав свої п’ять копійок у зневаження цієї особи.

Про розписи  Святоюрської церкви пишуть книги, тому невдячна справа розповідати про них у короткому матеріалі. Їх треба бачити.

Ну а доповнює вишуканий ансамбль церкви св. Юра дзвіниця, збудована на початку ХVІІІ століття. Попри неодноразові ремонтно-реставраційні роботи вона зберігає свій первісний вигляд і є яскравим зразком дерев’яної оборонної архітектури.

Фото: Тетяна Врублевська

При підготовці тексту використано дослідження Лева Скопа «Церква святого Юра та матеріали Релігійно-інформаційної служби України

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Трускавець відправляюються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Дрогобич відправляються з АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия. У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. Відстань – 85 км.

Адреса: м.Дрогобич, вул. Солоний Ставок, 25

Дивіться також: Розписи церкви святого Юра у Дрогобичі

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Трускавець відправляюються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Дрогобич відправляються з АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия. У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. Відстань – 85 км.

Можна їхати через Стрий. Дорога довша (100 км), але краща.

Мандрівки