Мандрівки

Журавно: тихе містечко, де писалася історія Європи

Майже триста п’ятдесять років тому тут точилися запеклі й жорстокі бої, вирішувалася доля правобережної України та всієї Європи. В околицях Журавна війська короля Речі Посполитої  Яна ІІІ Собєського майже місяць рубалися зі 100-тисячною турецькою армією Ібрагіма Шейтана. Не досягши переваги, вороги врешті погодилися на перемовини, уклавши Журавенський мир, який завершив польсько-турецьку війну 1673–1676 років. Яну III вдалося зупинив турецьку експансію, щоправда ціної фактичної втрати українського Правобережжя.

Пам’ятник на честь 200-річчя Журавненської битви

Втім, для України ця подія не принесла нічого втішного. Територіальний спір між Польщею і Туреччиною завершився входженням більшої частини Правобережної України до володінь султана. Про приналежність Правобережжя козацькому гетьману, як це фіксувалося в попередніх угодах, вже не згадувалося. Для Яна Собеського ж цей важкий мир став передумовою майбутніх перемог. Уже за сім років, у 1683-му, об’єднані європейські війська під його проводом розбили турків під Віднем, а у 1699-му, уже після смерті Яна ІІІ, Річ Посполита повернула собі правобережну Україну.

До 200-ї  річниці Журавненської битви тут встановили пам’ятник у формі кам’яної колони на високому постаменті. Він стоїть й досі, а кілька років тому його було відреставровано. Нині це єдина пам’ятка, що нагадує про ті героїчні часи. У всьому іншому ниніщнє Журавно – це тихе провінційне містечко зі звиклим напівсільським укладом життя. Проте туристові, який зупиниться у ньому, є на що звернути увагу.

Короткий історичний літопис

Про журавненські пам’ятки дещо згодом, а спочатку дещо про історію міста. Перша письмова згадка про Журавно датується 1435 роком. Його назва, як вважається, походить від чорних журавлів, які селилися в тих краях.

До кінця XV ст. Журавно належало до родини Ходорівських-Журавнінських. У 1468 році ними було засновано тут римо-католицьку парафію і збудовано костел Відвідання Пресвятої Діви Марії, який не зберігся до нинішнього часу.

На початку XVI століття містечко перебувало в руках родини Реїв, з якої походить найславетніший уродженець Журавна – класик польської літератури Миколай Рей. Нині на його честь встановлено меморіальну таблицю на міській ратуші.

Меморіальна таблиця на честь Миколая Рея

У другій половині Журавно знову повернулося до попередніх власників – Ходорівських-Журавнінських. За них місто отримало Магдебурзьке право – у 1563 році. Наприкінці XVI століття місто перебуває уже у володінні Жолкевських, згодом перейшло до Сапєгів.

У середньовіччі місто, що вигідно розташувалося у міжріччі Дністра та Свічі, було оточене земляними валами. Їх підсилював замок, який стояв в північно-західній частині. Міські укріплення та замок в Журавному зафіксовані на карті Боплана. Згідно з нею, до міста вели чотири брами, головною з яких була Стрийська (або Західна). На південь від неї йшла міська стіна, яка продовжувалася єврейською синагогою. Східну браму підсилював мурований костел з контрфорсами. З півночі місто захищали річка Дністер та стіни жіночого монастиря.

Каплиця, в якій поховані колишні дідичі Журавна

З 1790 році місто стало власністю Адама Жебровського, який перетворив його на великий та багатий торговельний центр. Досить сказати, що Журавно, мало бруковані каменем вулиці, всі будинки на ринковій площі також були муровані з каменю. Адам Жебровський також збудував у Журавному величний палац у стилі классицизму, який простояв до 1904 року. Враховуючи заслуги Жебровських у розвитку міста, вдячні нащадки обрали герб цього роду за герб Журавного.

У середині ХІХ ст., через доньку Жебровського Сусанну, дружину Владислава Скшинського –містечко перейшло до родини Скшинських. Останнім власником Журавного був Казимир Чарторийський, чоловік Гелени Скшинської.

Пам’ятник Тарасові Шевченку

За Скшинських на горі Бакоцин поблизу Журавного почали розробляти поклади алебастру. Видобуток цього рідкісного мармуру, що вимагав значних коштів, набув розмаху після родичання сім’ї Скшинських з князем Казимиром Чарторийським. Усередині 1920-х років з Італії було запрошено майстра Бертіні, який навчав місцевих робітників секретам обробки мармуру. В 1929 р. в містечку вже працювала чимала фабрика з паровою машиною і спеціальними верстатами, яка випускало будівельні матеріали для інтер’єрів. Були й майстри-кустарники, котрі виготовляли алебастрові вироби на дому. Журавнівські алебастрові вироби поставлялися не лише у Стрий та Львів, а навіть в Канаду та США. Вироби місцевої фабрики були представлена на Всесвітній виставці в Парижі в 1925 році.

У старій кам’яниці на ринковій площі нині розмістився дитсадок

У березні 1918 року Журавно, більшість населення якого складали українці, на велелюдному вічі проголосило про підтримку ЗУНР, однак після поразки військ УГА знову опинилося під польською владою.

За радянської влади Журавно стало центром району, однак у 1959 році позбулося цього статусу і відтоді є звичайним селищем на Жидачівщині. Нині у рамках адміністративно-територіальної реформи планується створити ОТГ у кордонах колишнього Журавнівського району.

Міська ратуша Журавна

Архітектурні пам’ятки Журавна

Ратуша. Домінантою центру Журавна є споруда міської ратуші, збудована на початку ХХ століття. Ратуша справляє монументальне враження, більше нагадуючи невеличкий замочок чи оборонну синагогу.

Журавненська ратуша квадратна у плані, триповерхова, з просторим горищем і плоским дахом. Споруда по периметру має одноповерхові прибудови, а з тильного боку — оригінальне підтіння з колонами. До ратуші прибудована невисока і масивна, майже квадратна у плані ратушна вежа. Вона зміцнена двома контрфорсами і має три поверхи. На вежі (на рівні четвертого поверху) колись був годинник з трьома циферблатами,.

Вежа ратуші

На фасадах ратуші й вежі майже немає елементів декору. Строгість споруди дещо пом’якшують вікна ратушної вежі. Так над трьома вікнами третього поверху (над головним входом) є три сліпі вікна готичного типу, на рівні четвертого поверху (в отворах для циферблатів годинника) зроблені округлі вікна типу «троянда», а над ними — по два «віялові» вікна. Усі ці вікна разом з контрфорсами надають ратушній вежі готичних рис.

Нині в ратуші міститься «Народний дім» та кілька крамниць.

Палац Скшинських-Чарторийських. Головний фасад

Палац Скшинських-Чарторийських. Перший палац у Журавному збудував наприкінці XVIII столітті у стилі класицизму Адам Жебровський. Палац мав у плані вигляд підкови із симетрично розташованими двома крилами. Головний фасад прикрашав портик, а ще був великий балкон з колонами тосканського ордеру. На території палацового комплексу був зимовий сад і альтанка, обрамлена чавунною балюстрадою. Навколо палацу було закладено ландшафтний парк. Цей палац згорів в 1904 році і більше вже не відбудовувався.

Палац Скшинських-Чарторийських. Тильний фасад

Того ж року власник Журавного Антоній Скшинський в ста метрах від згарища заклав новий палац, спроектований львівським архітектором, професором Владиславом Садловським. Споруда була вирішена у дусі французького ренесансу з сильним впливом новомодного модернізму. У міжвоєнний період останній власник Казимир Чарторийський перебудував палац, дещо розширивши його. Найгарніший вид на палац був з боку великого саду, що й зараз оточує споруду. З цього боку фасад був підкреслений двома ризалітами неоднакової ширини з відкритою терасою між ними.

У палаці збереглися залишки різблення і ліпнини роботи відомого львівського майстра Пьотра Віталіса Харасімовича.

Палацовий парк

Парк навколо палацу заклав ще Адам Жебровський. У середині ХІХ столітя парк перекомпонував відомий ландшафтний архітектор того часу Каміл Ямме. На початку ХХ століття на догоду новому власникові парк знову було видозмінено.

У парку чимало екзотичних рослин, серед яких 300-річне тюльпанове дерево, гінкго, стробус.

За радянської влади в колишньому палаці обладнали протитуберкульозний санаторій, який існує тут і досі. У 2004 році палац сильно постраждав від пожежі, сліди якої можна побачити і сьогодні

Церква св. Архістратига Михаїла

Інші пам’ятки. Журавно не дуже багате на культові споруди. У центрі містечка височить мурована церква Святого Архістратига Михаїла, яка однак не має статусу пам’ятки. Римо-католицький костел, що походив з 1875 року, був розібраний у 1946-му. Нечисленна римо-католицька громада проводить відправи у каплиці-усипальниці на місцевому цвинтарі, в якій поховані колишні власники Журавного – від Жебровських до Казимира Чарторийського.

Збереглася в Журавному і колишня синагога. Проте про колишнє призначення цього будиночку, в якому нині функціонує місцеве поштове відділення, тепер не нагадує нічого.

Дністер у Журавному

Як добратись зі Львова

Потягом

Журавно має залізничну станцію, через яку курсує електропоїзд Ходорів-Івано-Франківськ (розклад дивитись тут). Однак станція Журавно розташована більш як в 10 км від містечка, тому добиратися туди залізничним транспортом не варто.

Автобусом

З центрального автовокзалу Львова до Журавна курсують автобуси Львів-Чертіж, Львів-Монастирець, Львів-Калуш та Львів-Івано-Франківськ (через Калуш).

Автомобілем

Їхати трасою Київ-Чоп до Розвадова, далі звернути на Жидачів. У Жидачеві повернути в напрямку на Журавно-Калуш. Відстань від Львова – 82 км.

На карті
Журавно, Львівська область

Мандрівки