Постаті

ТАРНАВСЬКИЙ Мирон. Командувач УГА

Легендарний полководець Мирон Тарнавський народився 29 серпня 1869 року в селі Барилів (нині Радехівський район) в родині греко-католицького священика отця Омеляна.

Початкову освіту здобував у сільській народній школі, після якої закінчив німецьку Бродівську гімназію. Відтак його було призвано на однорічну військову службу до австрійської армії. Військова кар’єра захопила юнака і згодом він успішно склав іспити до старшинської школи у Львові.

У 1892 році завершив навчання в офіцерській школі у Відні й отримав звання лейтенанта. Службу проходив у 18-му батальйоні крайової оборони в Перемишлі та інших гарнізонах Галичини.

Початок Першої світової війни провів на австро-російському фронті. Бойове хрещення він пройшов під Радивиловом. А з січня 1916 року став командантом вишколу Українських Січових стрільців. У вересні наступного року Мирон Тарнавський уже комендант цілого Легіону УСС.

Сучасники відзначали неабиякий військовий талант і відвагу Тарнавського, виявлені ним у боях за Маківку, Болехів, Калуш, Галич, Семаківці, Завалів, Росоховатець, Дарахів, Настасів.

Обіймав різні офіцерські посади. Був заарештований поляками і деякий час перебував у таборі військовополонений у Домб’є. Після втечі з табору, через Відень і Будапешт, перебрався до Станіславова.

17 лютого 1919 року перейшов на службу до УГА, був призначений командантом фронтової групи «Схід» під Львовом, а згодом став на чолі Другого Корпусу УГА. Разом із ним брав участь у боях під Львовом і в Чортківській офензиві.

5 липня 1919 на вимогу Симона Петлюри диктатор ЗУНР Євген Петрушевич звільнив генерала Грекова і призначив Тарнавського генерал-четарем і Начальним вождем (головнокомандувачем) УГА. До речі, ад’ютантом генерала був знаменитий співець УСС Роман Купчинський. 30 серпня 1919 року об’єднане українське військо здобуло Київ, однак невдовзі зі столиці довелося відступати. Крім того в армії почалася епідемія тифу.

Рятуючи армію, Мирон Тарнавський з власної ініціативи вислав делеґатів для переговорів про перемир’я з Добровольчою армією генерала Денікіна. Самоправство обурило Євгена Петрушевича і Мирона Тарнавського було звільнено з почади Начального вождя та віддано під трибунал. Однак військовий суд, який відбувся 14 листопада 1919 року у Вінниці виправдав генерала.

Мирону Тарнавському наступного року ще навіть довелося короткий час стати на чолі армії, підмінивши хворого Осипа Микитку. Під час союзу УГА з Червоною армією Тарнавський переховувався  у Балті та Києві, а коли в столицю увійшли поляки перебрався на Галичину.

Проте від окупантів його це не врятувало. Тарнавський був затриманий поляками і вивезений до табору полонених у Тухолі, де перебував до кінця 1920 року. Після звільнення оселився у селі Черниці (нині Бродівський район), хоч родина й мешкала на Золочівщині. Як свідчать сучасники, мешкав в одній кімнаті без вибагливої обстановки, сам готував собі їжу та порався на городі.

Помер генерал 29 червня 1938 року. За одною версією, у Черницях, за іншою – в одному із львівських шпиталів. Гучний похорон героя, який перетворився на українську маніфестацію, було організовано фірмою Романа Шухевича «Фама». Відспівував генерала у Соборі святого Юра Митрополит Андрей Шептицький. Спочив Мирон Тарнавський на Янівському цвинтарі серед побратимів стрільців.

Трагічно склалася доля родини генерала. Донька Марі за надання медичної допомоги воякам УПА 11,5 років провела на Воркуті, її чоловік Степан загинув у ГУЛАГу, а їхні доньки Яромира і Зоряна відбували заслання у Читинській області. Старший син Омелян разом із батьком воював у складі УГА. У 1924 році переїхав до Одеси, де здобув професію інженера. 1937 року його заарештували й розстріляли. Молодший син Мирон-Зимовіт навчався у Празькій політехніці, воював у складі дивізії «Галичина», після розгрому якої став до лав УПА. Провів 10 років у радянських таборах, помер у Володимиріській області в Росії. Дочка Олена-Ганна в 1940 році вийшла заміж, а в грудні її чоловік назавжди зник у застінках НКВС. У вересні 1945 року радянські окупанти замордували й Ганну — її знайшли закопану в глині з одинадцятьма проколами від багнета.

За життя генерал Мирон Тарнавський був нагороджений низкою австрійських і німецьких нагород, зокрема Німецьким Залізним Хрестом ІІ ступеня. По смірті пам’ятники Миронові Тарнавському встановлені в селах Барилів і Черниця. На будинку гімназії у Бродах, де він учився, встановлено меморіальну дошку. На честь генерала Мирона Тарнавського названо вулиці у Львові, Дрогобичі, Івано-Франківську, Тернополі та Стрию.

Постаті