Мандрівки

Свято-Успенська Унівська Лавра: історія і сучасність

За п’ятдесять кілометрів від Львова, серед мальовничих пагорбів Перемишлянщини, розташована Свято-Успенська Унівська Лавра. Цей монастир, один із чотирьох в Україні і єдиний в УГКЦ монастир, що має статус лаври, є місцем паломництва християнських прочан та значним туристичним об’єктом Львівщини.

Лавра має давню і непросту історію, що багато в чому відображає історію самої Української Церкви, з її періодами руйнувань та переслідувань, розквіту й відродження.

Перша згадка про монашу обитель на цьому місці датована ХІV сторіччям, у привілеї короля Владислава ІІ Яґайла від1395 року. Засновником монастиря і його першим патроном став князь Федір Любартовичем.

У XVXVI сторіччях навколо монастиря відбувалися бурхливі події – він не раз ставав приводом до суперечок та судових тяжб. То спори точилися між місцевими магнатами за право патронажу над монастирем і спробами поставити на його чолі «свого» ігумена. Пізніше дійшло до церковних війн: рішення короляСигізмунда I Старого передати монастир у розпорядження львівського православногоєпископа (раніше він перебував у підпорядкуванні київського митрополита) навіть призвело до нападів на обитель. 

У 1542 р. монастир став архимандрією. Перший його архімандритом став Анастасій Радиловський, пізніше цей сан отримували Гедеон та Ісая Балабани.

Уже за кілька років на монастир чекала катастрофа. У 1549 році він був вщент зруйнований та розграбований внаслідок татарського набігу. На місці монастиря залишилось згарище. Поміж іншого, був спалений і дерев’яний храм Успіння Пресвятої Богородиці, збудований на початку ХVI століття.

Відбудова монастиря пов’язана з іменем галицького шляхтича Олександра Ванька Лагодовського. Як розповідає давня легендазанедужавши на важку хворобу ніг, він побачив у сні Божу Матір, яка сповіщала йому, що аби зцілиться, він повинен поїхати на схід від своїх володінь, знайти чудодійне джерело і обмити в ньому ногиШляхтич справді знайшов джерело, яке било на згарищі спаленого татарами монастиря, а поруч побачив образ Божої Матері з Дитятком Ісусом.

Зцілений водою з джерела та молитвою перед явленою йому іконою, Лагодовський невдовзі одужав, а на знак подякизбудував на згарищі новий монастир, який зберігся до наших днів.

Новий монастир будувався як справжня середньовічна фортеця – з непробивними мурами, бійницями та оборонними вежами, оточена земляними валами й ровом. Міцний мурований чотирикутник надійно захищав збудовану всередині церкву Успіння Пресвятої Богородиці, що й сама мала вигляд неприступної вежі.

Відбудовник Лаври князь Лагодовський був похований на території обителі. У монастирі зберігається копія надгробку з його могили – скульптура вояка в лицарських обладунках, що спочиває на ложі. Оригінал надгробку був перевезений до Олеського замку у 1950 році, під час знищення монастиря радянською владою.

У ХVІІ – ХVІІІ ст. Унівський монастир ставодним з найвизначніших культурних центрів України. Тут було відкрито духовнушколу для дітей української шляхти, в якій поміж інших навчався засновник Манявського скиту Йов Княгиницький. Працював тут і відомий український середньовічний полеміст Іван Вишенський, який написав у стінах монастиря «Посланіє до стариці Домнікії».

У 1648-1770 роках при Лаврі діяла монастирська друкарня, де видали низку відомих книг. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький.

Унів став й центром економічного притягання – тут відбувалися щорічні ярмарки, куди з’їжджалися купці з багатьох європейських країн.

У 1790 році, коли галицькі землі стали частиною Австрійської імперіїуряд закривмонастир, перевівши ченців у інші міста Галичини, а церкву перетворив на парафіяльну. Відновлення монастирського життя пов’язане з особою Михайла Левицького, галицького митрополита і першого кардинала українського походження. Митрополит створив в Уневі свою літню резиденцію та дещо осучаснив монастир, розібравши оборонні вали і рови та збудуваши на його території митрополичі палати. Митрополит Левицький знайшов у монастирі і вічний спокій – його останки спочивають в Успенському храмі.

Значний внесок в подальший розвій монастиря зробили представники роду Шептицьких, зокрема єпископ Варлаам та митрополит Атанасій Шептицькі. А особливий вклад в розвиток Унівського монастиря належить митрополиту Андрею ШептицькомуСаме він на початку ХХ століття надав монастирю статус Лаври і віддав його у володіння монахам Студійського уставу. При митрополиті Шептицькому в Унівському монастирі була заснована іконописна майстерня, майстри якої розписали інтер’єр храму унікальними фресками, відродилася друкарня, працював сиротинець. Духовним наставником монастиря у ці роки був брат митрополита Андрея, блаженний Климентій Шептицький, брат митрополита Андрея.

Встановлення радянської влади стало справжньою трагедією для Унівської Лаври. Монастир перетворили на концентраційний табір для репресованих монахів, а відтак на психлікарню. Унікальні фрески замалювали олійною фарбою. Образи, іконостас та монастирську бібліотеку спалили. Багаття з ікон та книжок влаштували просто в Успенському храмі.

Архимандрит Климентій був заарештований у своїй келії під час вечірньої молитви, звинувачений у «зраді батьківщини» і засуджений до 25 роки ув’язнення. Через чотири роки, у 1951-му, Климентій Шептицький помер у сумно відомому Владимирському централі.

Лише в після розпаду СРСР Лавру повернули церквіУ 1991 році сюди повернулися монахи-студити. Нині в Унівській Лаврі проживає близько сотні монахів. Вони опікуються дітьми-сиротами шкільного віку, катехизують дітей у місцевій школі, займаються рослинництвом, тваринництвом, городництвом, бджільництвом. У монастирській майстерні виготовляють предмети церковного вжитку (свічки, офірки та вугілля до кадила).

Свято-Успенська Унівська Лавра є одним із найбільших паломницьких центрів Західної України. Кілька разів на рік до Унева відбуваються піші прощі, які з кожним роком збирають все більше паломників, значну частину яких складає молодь.

Серцем Лаври є чудотворний образ Унівської Божої Матері. Явлений на згарищі знищеного татарами монастиря, з того часу він зберігався у збудованій на цьому місці церкві Успіння Пресвятої Богородиці – за престолом, просто над чудотворним джерелом, що витікав у цьому місці з-під землі.

Неподалік Унівської Лаври є два особливих святих місця – пагорби Чернеча гора та Короната. На першому розташований монаший цвинтар, окремі хрести та надгробки якого датуються ще XVII сторіччям.  Під час нічних чувань напередодні свят, у яких беруть участь прибулі до монастиря прочани, на Чернечу гору традиційно прямує молитовний похід із запаленими свічками.

На Чернечій горі відкрито також городище ІХ ст. Володимирів град, від якого збереглися так звані Володимирові вали. За теперішнім кладовищем відкрито фундамент давнього храму, також тут можна оглянути Трохи далі на горі біля прапора розміщено криївку; з цього місця відкривається чудесна панорама Унева.

Спеціально для численних прочан в Уневі побудована дерев’яна церква блаженних священномучеників Климентія та Леонтія. Тут також працює великий реколекційний будинок, їдальня, крамниця духовної літератури. Варто також відвідати музей Унівської Лаври з його чудовою збіркою ікон.

Монастир в Уневі на старій поштівці

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси до Унева відправляються з АС-6 (вул. Личаківська). Середній інтервал руху – 1-2 год.

Автомобілем

Трасою Львів-Тернопіль доїхати до села Якторів, далі звернути праворуч. Відстань – 50 км.

або

Їхати до Перемишлян, у місті повернути ліворуч. Відстань – 60 км.

На карті:

Мандрівки