Мандрівки

Львівські мандрівки бравого вояка Швейка

Виданий на початку 20-х років минулого століття й так остаточно не завершений роман чеського письменника Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» залишається однією з найпопулярніших книг, а його дотепний та життєрадісний герой – улюбленцем мільйонів. Що й казати, мало хто з реальних історичних постатей удостоївся такої шани, як літературний герой Гашека. Пам’ятники Швейкові зведено у принаймні п’ятьох країнах світу (в Україні подібними крім Львова та Скелівки, можуть похизуватися Київ, Луцьк, Ужгород, Одеса та Донецьк). На честь бравого вояка проводяться численні фестивалі, а дорогами, якими провів свого героя Ярослав Гашек, прокладені численні туристичні маршрути.

Пам’ятник Швейку у Львові (біля міськради)

Ці маршрути автор твору не вифантазував. Під час першої світової війни Гашека мобілізували до 91-го Будейовицького піхотного полку (до якого він пізніше приписав і Швейка). У червні 1915 р. Гашек разом з полком вирушив на фронт до Галичини, де навіть заробив срібну медаль за відвагу. Пізніше Гашек провів власними військовими шляхами і свого героя. Саме про Швейкові мандри нашим краєм ми й згадаємо у цьому тексті.

На терени Львівщини бравий вояк Швейк потрапив з історично українських лемківських земель, розташованих обабіч нинішнього словацько-польського кордону. Діставшись Сянока, його батальйон рушив в напрямку на Стару Сіль та Самбір, перетнувши нинішній український кордон десь в районі сучасного пункту пропуску Смільниця-Кросцєнко.

Пам’ятник Швейку у Сяноку

Далі, як встановив дослідник роману Гашека Андрій Дорош, шлях Швейка дорогами Львівщини пролягав за наступним маршрутом: Терло— Старява — Хирів — Березів — Шумина — Фельштин (нині Скелівка) — Хирів — П’ятниця — Добромиль — Ляцьке (нині Солянуватка) — Губичі — Трушевичі — Нижанковичі і далі на територію Польщі.

Спокійний похід Швейка разом з батальйоном був раптово перерваний у районі містечка Фельштин (нинішнє село Скелівка на Старосамбірщині), в околицях якого і сталася найбільша пригода бравого вояка на наших теренах. Швейк, якого підпоручик Лукаш відправив до Фельштина розшукати місце нічлігу для роти, засперечався з іншими квартир’єрами про кращу дорогу і врешті відбився від них.

Пам’ятник Швейку у Скелівці

«Надвечір Швейк дійшов до невеликого ставка, де зустрів одного російського полоненого, який, утікши з полону, тут купався. Росіянин, побачивши Швейка, виліз із води і, як був голий, кинувся бігти. Швейкові було цікаво, чи личила б йому російська форма, яка валялася тут же під вербами. Він швидко роздягся, одягнув форму нещасного голого росіянина, що втік з колони військовополонених, розквартированих у селі за лісом. Швейкові заманулося як слід побачити себе у водяному дзеркалі, і він довго ходив по греблі ставка, аж поки його знайшов там патруль польової жандармерії, який шукав російського полоненого. Жандарми були угорці і, незважаючи на Швейкові протести, відвели його в етапний пункт у Хирові, де зарахували до транспорту російських полонених, призначених працювати на ремонті залізничної колії в напрямку Перемишля».

 

Пам’ятник Швейку у Перемишлі

У романі не вказано, чи вели арештанта до Хирова саме через Фельштин. Проте місцевим мешканцям так сподобалася згадка їхнього населеного пункту на сторінках всесвітньовідомого роману, що у 2007 році у центрі села встановили пам’ятник бравому воякові Швейку. А 2017-го Скелівка стараннями Старосамбірської райради розжилася також на власний фестиваль«Швейкіада». Дійство приурочили до міжнародного велопробігу «Шляхами бравого вояка Швейка», для якого Скелівка уже не перший рік є обов’язковим пунктом маршруту.

У Хирові бравий вояк провів ніч у класній кімнаті, на білій стіні якої залишив напис шматком чорної вуглини: «Тут спав Йозеф Швейк із Праги, ординарець одинадцятої маршової роти дев’яносто першого полку, який при виконанні обов’язків квартир’єра помилково потрапив до австрійського полону під Фельштином». За припущеннями дослідників роману, згадана класна кімната розташовувалася в приміщенні єзуїтського конвікту, будівля якого збереглася й досі.

 

Пам’ятник акторові Гнату Юрі в ролі Швейка у Києві

На відміну від Скелівки, у Хирові (як і інших згаданих на сторінках роману селах та містечках) не поспішають віддати шану літературному герою Ярослава Гашека. Як і самому письменнику, про перебуванні якого у Хирові в 1916 році є достеменна згадка.

Далі арештантський шлях Швейка пролягав через Добромиль та Нижанковичі. В обох містечках духу Швейка нині теж не відчутно. Що ж до згадок на сторінках роману Гашека, то в Добромилі бравого вояка разом з іншими арештантами доправили до етапної канцелярії, де їх переписали. Перепис здійснював сам Швейк, якого місцевий фельдфебель сприйняв за хитрого та освіченого російського «єврейчика». Втім, новоявленому «єврейчику» так і не вдалося донести фельдфебелеві свою версію перевтілення у російського солдата, тож наступного дня його разом з іншими арештантами відправили до Перемишля, де ледь не повісили як «зрадника найяснішого цісаря». Ситуацію врятувала вчасно надіслана з його частини телеграма.

Пам’ятник Швейку у Луцьку

«Поки майор читав телеграму, генерал бігав по кімнаті, перекидав крісла і табуретки й вигукував: – А все ж таки я його повішу! Телеграма була такого змісту: “Піхотинець Йозеф Швейк, ординарець одинадцятої маршової роти, зник шістнадцятого цього місяця по дорозі Хирів – Фельштин при виконанні обов’язків квартир’єра. Негайно відрядити піхотинця Швейка до Вояличів у штаб бригади”.

Отож, Швейк знову рушив на схід. Друга частина його мандрівки теренами Львівщини пройшла маршрутом Перемишль-Вояличі (Воютичі)-Львів-Золтанец (Жовтанці) – Климонтів (Велике Колодно).

У Воютичах (у романі Вояличі) – селі за 10 кілометрів від Самбора – куди Швейк прибув у супроводі двох конвоїрів,  він затримався недовго. Після короткого допиту начальник штабу бригади полковник Гербіх видав наступний наказ: «Виписати Швейкові військовий квиток через Львів до станції Золтанец, куди завтра повинна прибути його маршова рота. Видати Швейкові зі складу нове казенне обмундирування та шість крон вісімдесят два гелери на дорогу, замість харчів».

Пам’ятник Швейку в Одесі

Шлях Швейка від Воятичів до Золтанця (село Жовтанці Кам’янко-Бузького району) у романі не описаний, тож нам залишається лише здогадуватися, чи бравий вояк здійснив у галицькій столиці лише пересадку, чи таки зважився на прогулянку Львовом. Попри це, пам’ять про славного літературного героя подвигла львів’ян зразу на два скульптурних втілення його образу.  Один зі Швейків присів за столик біля «Віденської кав’ярні», інший паркує велосипед біля львівської Ратуші.

А сам герой Гашека тим часом прибув до Жовтанців, звідки його спровадилили до сусіднього села Велике Колодно (у романі – Климонтів). У Климонтові Швейк прибився до кухні, що розташувалася у будинку повішеного греко-католицького священика. У селі поблизу церкви справді зберігся священицький дім, щоправда не зовсім такий, який описаний в романі. Зокрема, у будинку немає другого поверху, на якому на сторінках роману відбувався офіцерський “свинячий банкет”.

Пам’ятник Швейку в Ужгороді

Саме на цій кухні у колишній плебанії, вмостившись на лавці та розповідаючи свої нескінченні історії, Швейк і зустрів раптове закінчення своїх галицьких мандрів. Швидше за все, подальший його шлях, услід за військовими стежками автора роману, мав пролягти до Сокаля. Однак 3 січня 1923 року Ярослав Гашек помер, так і не закінчивши розповідь про пригоди бравого вояка Швейка і завершивши його веселу мандрівку Львівщиною.

У тексті використано цитати з роману “Пригоди бравого солдата Швейка” у перекладі Степана Масляка.

Мандрівки