Постаті

БАНДЕРА Ярослава. Революціонерка і дружина провідника

Дружина і соратниця Степана Бандери Ярослава Опарівська народилася у Сяноку 14 вересня 1917 року. Батько – греко-католицький священик Василь Опарівський, його дружина Юлія Ганковська була дочка шкільного інспектора. Невдовзі після народження Ярослави її батько став капеланом в УГА. Юлія Ганковська працювала вчителькою і 26 липня 1944 була застрілена, ймовірно, бойовиками Армії Людової. До речі, рідний дядько Ярослави по матері – Лев був розстріляний німцями в 1942 в Жовкві.

У 1936 році Ярослава закінчила жіночу гімназію ім. Емілії Платер у Сяноку, потім середню школу в Коломиї. Згодом продовжила навчання в Технічному університеті Львова, де в 1936 році приєдналася до ОУН. За участь в українських студентських маніфестаціях у Львові в квітні 1939 року Ярослава була заарештована. До того моменту вона вже була активісткою ОУН. Через кілька днів після нападу Німеччини на Польщу заарештований до того часу поляками за свою діяльність Бандера, скориставшись тим, що польська тюремна  адміністрація покинула місто, вийшов на свободу разом з рештою українських патріотів. Потайки добрався до Львова, а 10 лютого 1940 року він повернувся до Польщі, де скликав у Кракові деяких лідерів ОУН Галичини і Прикарпаття і, оголосив себе наступником Коновальця, створивши Революційний Провід ОУН.

Власне у Кракові Ярослава Опаровська, якій було 23 роки, і познайомилася в 1940 році з майбутнім чоловіком, Степаном Бандерою. Тут же, в греко-католицької церкви Воздвиження Хреста Господнього відбулося їхнє вінчання. Вінчав їх о. Степан Граб, свідками були Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери Василь Бандера (загинув у 1942 році в Освенцімі). Через загрозу арешту німцями і після розколу в ОУН Ярослава переїхала з чоловіком до Варшави, де вони жили під вигаданим гуцульським ім’ям в квартирі, знятою для них Миколою Лебедем.

На початку 1941 року Степан і Ярослава Бандера повернулися до Кракова і відвідали її рідне місто. 26 травня 1941 Ярослава народила у Сяноку чоловікові першу дочку — Наталю.

Після закінчення Другої світової війни Ярослава Бандера з дочкою та сином опинилася в Радянській зоні окупації Німеччини, де вони проживали під вигаданими іменами. У 1948-1950 роках вони жили в таборі для біженців, а з початку 1950-х років — в баварському селі Брайтбрун. У 1954 році родина остаточно переїхала до Мюнхена, де на той час уже жив Степан Бандера.

У шлюбі у Степана і Ярослави народилося троє дітей: Наталія, Андрій та Леся.

Після того, як в 1959 році Бандера був убитий агентом КДБ Богданом Сташинським, Ярослава з дітьми восени 1960 року переїхала з Німеччини в Торонто, де працювала в різних українських організаціях. Померла у 1977 році в Торонто. Там і похована.

Постаті