Мандрівки

Зруйнована готика Соколівки

Покинутими римо-католицькими храмами на Львівщині уже нікого не здивуєш. У протистояннях між народами, а відтак і між релігіями, рідко коли залишалися недоторканими і святині. Така доля спіткала і унікальну пам’ятку архітектури кінця XVI століття у селі Соколівка на Жидачівщині – костел св. Трійці. Немає парафії – немає і храму, а тільки обдерті стіни і проблиски старовинних фресок нагадують про колишню велич костелу і місцини.

Зараз Соколівка – крихітне село, де мешкає не більше, ніж сто людей. Але ще до середини ХІХ століття це було гарне місто із парафіяльним костелом і Магдебурзьким правом. Історія Соколівки тісно переплетена з родиною польського шляхтича Миколая з Ходорківців. Цей магнат з 1445 року починає називати себе Миколаєм Сенявським, очевидно, щоб підкреслити свою власність –містечко Сенява, як спочатку називалася Соколівка. Рід Сенявських володів містечком до кінця 16 століття. Потім воно переходило у власність різних польських шляхетських родів. Аж до початку 20 століття.

Про зведення храму в Сеняві історик  Томаш Зауха пише, що звести його вирішили Анна Стадницька з роду Сенявських і Зофія Олесницька. У 1594 році було вирішено  «фундувати, надати і облаштувати костел містечка нашого родинного, Сеняви, що лежить над Бібркою(…)”.

Костел звели у всіх традиціях пізньоготичної архітектури. Будівля храму була оточена оборонним муром з чотирма баштами по кутах. Однак уже через півстоліття від початку закладення храм у Сеняві горів у полум’ї польсько-козацької війни часів Хмельницького.

Рогатинський декан Бенедикт Хмелевський у 1761 р. згадує, що костел був під титулом св. Трійці, а субпатронами храму вважалися святі Станіслав, Анна та Софія (так звали вдів-фундаторок). В 1765 р. список патронів святині ще розширився: додалися святі Ядвіга, Феліціан, Никифор і Колумба. В храмі містилося ритуальне срібло, яке за кілька років конфіскувала айстро-угорська влада. У 1810 році знову конфіскували храмове майно вагою у кілька кілограмів. Але пастор і парафіяни викупили своє срібло назад.

Десь у середині ХІХ століття в храмі з’явилася пам’ятна таблиця на честь Франциска фон Гауера, губернатора Галичини.

У 1916 р. австрійська  влада переплавила на гармати два костельні дзвони вагою 162 і 62 кілограмів.

Останній католицький священик, Ян Ясінський, покинув Соколівку у 1944 р. і подався до Бібрки. З собою він забрав єдину вцілілу книгу запису народжених, датовану 1850 р.  Під час ІІ Світової війни костел був розграбований і частково спалений. За совєтів у храмі, традиційно, були склади, а також колгоспний гараж.

До нашого часу із оборонного муру залишилася збережена тільки двоярусна брамна вежа, яка виконувала і роль дзвіниці. А також деякі скульптури з костелу зараз перебувають в Олеську у філіалі Львівської галереї мистецтв.

Однак досі 400-літній  костел св. Трійці, незважаючи на архітектурне та історичне значення, не внесений у Державний реєстр пам’яток культурної спадщини.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Їхати з АС-5 (вул. Зелена) в напрямку Ходорова. Автобуси відправляються з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Бібрка-Івано-Франківськ. Відстань – 40 км.

 

Мандрівки