Мандрівки

Храм, де поховане королівське серце

У Галичині є чимало пам’яток, пов’язаних з представниками князівських чи королівських династій. Проте, навіть на їх тлі Свято-Преображенський монастир у Городку є унікальним. За переказами, саме у храмі цієї обителі було поховане серце короля Владислава ІІ Ягайла – правителя величезної держави, який у 1385 році об’єднав давні Польщу , Литву та Русь в єдину Річ Посполиту.

Реставратори намагались відтворити давньоруський дух церкви

Давньоруська церква

Розташоване за 25 кілометрів на захід від Львова місто Городок є одним за найдавніших поселень на території області. Місто вперше згадується у Галицько-волинському літописі 1213 року, як значний центр торгівлі сіллю, що й зумовило його тодішню назву – Соляний Городок. Пізніше Городок став важливим транзитним центром на шляху між давнім Перемишлем та новим стольним градом Галицької Русі – Львовом.

Фрески на апсиді церкви

Зрозуміло, що місто такого значення не могло обійтися без сакрального центру. На думку дослідників, давньоруська святиня була розташована саме на місці нинішнього Свято-Преображенського монастиря. Проведені у 1996-2002 роках археологічні дослідження підтвердили існування тут, у південній частині стародавнього дитинця, церковної будівлі тогочасного періоду. У храмі збереглися фрагменти характерної  кладки та форми цегли давньоруських часів, а також традиційна для східнохристиянської традиції орієнтація вівтаря у східному напрямку.

Як вважають дослідники, судячи із свого розташування, цей храм мав би бути головною сакральною спорудою первісного Городка.

Обитель францисканців

У пізніші часи Городок став одним з найулюбленіших резиденцій першого короля об’єднаної Речі Посполитої  Владислава II Ягайла. При ньому Городок увійшов до складу Руського воєводства в якості окремого королівського міста, а у у 1389 році отримав магдебурзьке право.

Фасад храму

За ініціативи короля територія давньоруського храму на початку XV століття була передана католицькому ордену францисканців для розбудови свого монастиря. У 1419 році на підвалинах давньоруської церкви францисканці звели свій костел, до якого був прибудований одноповерховий монастирський будинок прямокутної форми з внутрішнім закритим двориком.

Під храмом розміщалася крипта для захоронення знаті та духовенства. А із королівським замком, що розташовувався неподалік, монастир з’єднували підземні ходи, що частково збереглися до сьогодні. Таємні ходи вели також до фарного костелу Городка.

Купол храму

За легендою, що веде свій лік ще з часів середньовіччя, у стіні монастиря за заповітом короля Владислава Ягайла було захоронене його серце. Відомо, що на схилі літ король волів мешкати не серед інтриг столичного краківського двору, а у провінційному Городку, де й помер від застуди 1434 року. Тіло Владиславаперевезли до Кракова і поховали в королівській усипальниці у Вавелі, а ось його серце назавжди залишилося в улюбленому Городку. До речі, в 1906 році поляки навіть перейменували місто на честь короля Владислава Ягайла в Городок Ягеллонський.

Інтер’єр храму

Від ченців до вояків

У 1772 році, внаслідок поділу Речі Посполитої,  Галичина, увійшла до складу Австрійської імперії. Невдовзі у зв’язку із реформами Марії-Терезії городоцький монастир францисканців було ліквідовано. Його приміщення австрійська влада передала військовим, які спочатку облаштували тут гарнізонну тюрму, а пізніше в келіях розквартирувалося австрійське військо.

Фрагмент іконостасу

Польська влада, яка опанувала Галичину після першої світової та українсько-польської воєн, продовжував використовувати колишній монастир для військових потреб. Тут базувалась військова частина, а костел виконував функції гарнізонної каплиці.

Під час другої світової війни, німецька влада поселила на території монастиря французьких військовополонених, які працювали на будівництві доріг.

Стіни храму прикрашені старовинними іконами

За часів радянської влади монастир знову став казармою – тут були розквартировані війська Червоної армії. А у 80-х роках ХХ століття приміщення передали під складські приміщення Львівського заводу «Кінескоп». Усі ці часи храм та монастирські келії продовжували поступово руйнуватися, відтак на зорі Незалежності вони фактично перетворилися на руїну.

Будівля монастиря

Відродження монастиря

Лише у серпні 1994 року монастирський комплекс було передано греко-католицьким ченцям Студійського статуту для реконструкції будівлі під монастир і церкву. Роботи з відновлення розпочались у 1996-му за проектом М. Рибенчука. Було відновлено просторово- планувальну структуру келій та храму, який знову набув рис давньоруської архітектури. У якості аналога було взято одну із церков у Переяславі.

Монастирський коридор

На першому ярусі церкви розташовані ґанок, притвор, нава, вівтар, ризниця, хрещальня та переділ. Перекриття над притвором – хрестове склепіння, над хорами – купол, решта приміщень перекриті плоским монолітним залізобетонним покриттям.

19 серпня 2001 року відбулось освятичення монастирської церкви єпископом Юліаном Ґбуром. Зараз монастир носить назву Свято-Преображенського Студитського монастиря УГКЦ.

Внутрішній дворик монастиря

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Мостиська, що курсують через Городок, відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Городок відправляються з приміського залізничного вокзалу з середнім інтервалом 20-30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Шегині. Відстань – 28 км.

На карті:

Мандрівки