Постаті

МАРКОНІ Леонард. Італійський геній з Львівської політехніки

Видатний скульптор Леонард Марконі народився 6 жовтня 1835 року у Варшаві. Саме туди із італійської Мантуї перебрався його батько Ферранте Марконі, теж відомий скульптор.

Перші уроки скульптури Леонард отримав у майстерні батька. Потімнавчався у Варшавській школі мистецтв у Константина Гейдля та у Римській академії св. Луки у Адамо Тадоліні. Навчаючись у Римі, здобув відзнаку найкращого учня, а також золоту і дві срібні медалі академії. Деякий час працював разом із батьком. Потім 12 років у майстерні спільно зі шваґром Анджеєм Прушинським (чоловіком сестри Аделаїди). На жаль, варшавська спадщина Марконі майже цілком загинула під час Другої світової.

1873 року Марконі призначено на посаду «профессора надзвичайного» на кафедру рисунку і моделювання Львівської політехніки. А у січні наступного року він остаточно оселяється у Львові, де проживе до кінця життя.

1879 року Марконі в селі Берездівці на Львівщині заснував майстерню з виготовлення виробів із алебастру (з часом вона збанкрутувала). У 1892 році обіймав посаду декана архітектурного факультету. Брав участь у конкурсі на найкращий проект Художньо-промислового музею із власним проектом. На конкурсі переміг проект Юзефа Каетана Яновського, до якого як автор скульптурного оздоблення теж був дотичний Марконі.

У 1876-1878 роках роках на замовлення графа Станіслава Потоцького відновлював оздоблення замкової каплиці у Бережанах. У 1877-му виставляв свої роботи на Рільничо-промисловій виставці у Львові. Протягом останніх двадцяти років життя займався скульптурним оздобленням львівських кам’яниць.

Ще на початку свого львівського періоду Марконі активно вивчав породи пісковиків і вапняків СхідноїГаличини. Результати своїх досліджень публікував у часописах.

У ті часи ательє Леонарда Марконі у Львівській Політехніці фактично перетворилося на артистичну школу. Там поруч з ним співпрацювали та розвивали свій талант пізніше відомі скульптори, серед яких був і Петро Війтович – автор знаменитих скульптур на Львівській Опері.

Від січня 1874 року Марконі проживав на вулиці Зиґмунтовській, 10 (нині вулиця Гоголя). Наприкінці 1878 року переселився з родиною у новий споруджений будинок на розі теперішніх вулиць Антоновича та Русових. Мав п’ять доньок і двох синів. Чоловіком доньки Марії Ципріани став його колега по кафедрі Антоній Попель, автор пам’ятника Міцкевичу у Львові.

В останні роки життя Марконі часто конфліктував із колегами по цеху та колишнім партнером по спорудженню Художньо-промислового музею Яновським, з яким мистці не могли поділити авторство. Підкосила Марконі і смерть Юліана Захаревича, одного з небагатьох, з ким у скульптора до останнього зберігалися добрі стосунки.

Помер геніальний скульптор у ніч на 2 квітня 1899 року після загострення туберкульозу, на який скульптор страждав багато років.

Найкращий пам’ятник Марконі спорудив собі сам – без його творів сьогодні важко уявити оздоблення найкращих львівських кам’яниць кінця ХІХ століття. Серед творів італійця скульптурна група «Інженерія, Архітектура, Механіка» на аттику головного корпусу Львівської політехніки, скульптура Меркурія у польоті на будівлі Львівської дирекції залізниць на вулиці Січових Стрільців, трифігурна скульптурна група «Ощадність» на аттику будівлі Галицької ощадної каси на проспекті Свободи, каріатиди при вході у Міське казино у Львові на сучасній вулиці Шевченка,13, сотні інших скульптур на львівських будинках. Авторству Марконі належить і львівський пам’ятник Александру Фредру, який нині стоїть на головній площі Вроцлава.

Постаті