Мандрівки

Жидачівська Оранта. Святині древнього Удеча

Кожне давнє місто має своїх покровителів, які оберігають його і його мешканців. Не виняток і древній Удеч, який сьогодні знають як Жидачів. Місту, можна сказати, пощастило двічі. По-перше, врахуємо саму наявність чудотворної ікони. А по-друге, образ, крім релігійної, має й неабиякі мистецьку цінність і культурне значення.

Богоматір Воплочення

Суперечки щодо походження Жидачівської чулотворної ікони у науковому середовищі не згасають і донині. Найавторитетнішими прийнято вважати дослідження знаного науковця Володимира Вуйцика, однак і в нього є свої опоненти.

Отож, ікона Пресвятої Богородиці, відома, як Жидачівська Оранта була написана в 1406 році монахом Веніаміном і передана до Жидачівського василіанського монастиря. Точну дату написання та ім’я автора встановленозавдяки напису на звороті ікони: «Образ цей Воплочення Пречистої ПрисноДіви Марії намальований і відданий до монастиряЖидачівського року Божого 1406 Ієромонах Веніамін».

Хоча, очевидні наче речі для обивателя, не є аж такими очевидними для фахівців. Тому до дати “1406” багато з них ставилися з певним скепсисом. Так, Іларіон Свєнціцький датує жидачівську ікону в данному випадку XV ст. у підписі до ілюстрації, а в тексті датує 1406 р., тобто тією датою, яка є на зворот іікони, хоч зі знаком запитання. На думку Володимира Вуйцик натомість вважає, що “…з точки зору палеології напис аж ніяк не можна віднести до початку XV ст., тобто 1406 р. Наявність у тексті ламаної сигми “Е”, яка у нас виступає лише з XVI ст. спростовує вказане датування.  Начерк літер можна віднести скоріше до XVII ст. або й до пізнішого часу”. До середини XVI ст. відносить ікону Віра Іларіонівна Свєнціцька, беручи до уваги манеру виконання ікони, особливості виконання орнаменту на полях ковчегу. Як знавець старослов’янсько їмови, В. Ярема зорієнтувався, що в той час не писали “образ сей”, але “іконасія”, не писали “намаліован”, а “написалася”, і що не вживалося тоді літочислення від Христового Різдва. Із упевненістю він звернув увагу й на форму букв, що відносилася до пізнішого часу.

У будь-якому разі точності датування – це вотчина фахівців. Пересічних людей більше приваблюють легенди. Є своя легеннда і в Жидачівської Оранти. За давніми переказами, чудотворний образ з’явився на груші. Звідти ікону перенесли в церкву села Лисятичі (тепер Стрийського району). Грушу зрізали, а на місці дерева збудували церкву Різдва Пресвятої Богородиці, при якій жили ченці-василіани. Щоправда, між дійсністю і легендою дослідники знайшли відчутне розходження, бо церква із Лисятич називалась Успення Пресвятої Богородиці. За іншою легендою ікона Пресвятої Богородиці припливла до Жидачева річкою Стрий.

Далекою від міфів, але не менш цікавою є гіпотеза дослідника Володимира Александровича. Він вважає, що Жидачівська Оранта є копією константинопольської ікони, яку свого часу князь Лев подарував Спаському монастирю на Старосамбірщині. Підтвердити чи спростувати цю гіпотезу практично неможливо, оскільки обителі вже давно не існує, а сама ікона Лева вважається втраченою.

Жидачівська Оранта виконана темперою на одній суцільній дошці. Її розміри 144 х 75,5 см, а товщина дошки 38-40 см. Образ є унікальною і єдиною пам’яткою такого типу у середньовічному українському малярстві. Богородиця на іконі зображена у повний зріст у строго фронтальній позі з піднятими руками, як на мозаїці у Софії Київській. У складках плаща на грудях Богородиці поміщено погрудне зображення дитя Христа спасителя, який лівою рукою підтримує сувій, а правою благословляє.

Перші згадки про чудотворність ікони представив дослідник А. Петрушевич у своїй праці «Сводній Галицько-Руській літописі». Хроніка чудес Жидачівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці велася із 1750 року і називалася «Руно орошеное Пречистой Діви Маріі чудодійственная благодаті роса от чудотворнаго єя образа истікающая в Жидачеві»

 

Ікона тривалий час знаходилася в монастирській Успенській церкві. Спочатку вона перебувала на престолі в жидачівській церкві св. Миколая. Звідти отець Іван Жигалович в 1572 р. Переніс її до церкви Воскресіння Христового. У 1888 році в Жидачеві трапилася велика пожежа, яка знищила майже чверть міста і церкву, але парафіянам дивом вдалося врятувати образ із вогню.Після цього пртягом 13 років ікона перебувала у жидачівському костелі, а коли відбудували церкву, образ помістили у святилищі за престолом де він знаходиться і сьогодні.

Раніше, у 1772 році староста Цициліва (нині Вільхівці), що неподалік Жидачева, Каєтан Шептицький подарував виготовлені власним коштом золочені та посрібленідерев’яні шати, а також закупив срібні корони для ікони. А коронував Жидачівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці єпископ Лев Шептицький.

Оскільки Жидачівська Оранта є запрестольною іконою, доступ до неї обмежений. Звідси і цікавий ритуал, який здавна зберігається у храмі. Відомо, що жінкам заборонено заходити в святилище. Однак, коли у святкові дні відчиняють бокові ворота, жінки мають змогу пройти навколішках повз ікону Владичиці, відмолюючи гріхи чи просячи благодаті.

Відлуння чудотворності Жидачівської Оранти можна відчути і на сусідній Стрийщині. Щороку 28 серпня на Успіння Пресвятої Богородиці образ вшановуютьу селі П’ятничани, де біля невеличкої дерев’яної каплички б’є цілюще джерело. Тут колись знаходився василіанський монастир «Стриянець». У 2000 році в капличці помістили копію Жидачівської Оранти.

Святиня Нагірного

Вартує сказати кілька слів і про церкву Воскресіння Господнього, історія якої сягає кінця XVII – початку XVIII століття. На місці згорілої матірної парохіальної церкви Воскресіння у 1848 році збудували дерев’яну дводільну костьольного типу церкву, яка знову ж таки булла знищена вогнем 14 травня 1888 року під час великоїпожежі.

Нинішню муровану церкву почали будувати у 1890 році за проектом Василя Нагірного.  А 29 вересня 1901 року за благословення митрополита Андрея Шептицького храм освятив отець декан Строцький. 19 травня 1912 року відбулося посвячення іконостаса, яке здійснив сам владика Андрей.

У 1990 році храм повернуто в лоно греко-католииької церкви, а з 2000 року він належить Стрийській єпархії УГКІІ. При Воскресінській церкві у 2000 році відкрито парохіальний катехитично-духовний центр, який 30 березня 2000 року освятив тодішній глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар.

Костел, в якому молився Ян ІІІ Собєський

Перебуваючи у Жидачеві, було б гріхом не відвідати і розкішний Успенський костел.

Перша католицька парафія в Жидачеві з’явилася ще у 1301 році і гуртувалася довкола дерев’яного храму, навколо якого розташовувався цвинтар. З часом було вирішено звести мурований храм. Будівництво нового костелу було реалізованоу 1577 році на кошти Миколи Лігензи, однак частина будівельних робіт тривала аж до освячення храму у 1612 році. Саме в той час з’явився портал над входом, а також головний вівтар Успіння Пресвятої Діви Марії.

Цікавий епізод у долі храму припав на1676 рік. Тоді поруч з Жидачевом розташовувався військовий табір короля Яна ІІІ Собєського, який після місячних боїв отримав перемогу над турками під Журавно. Після підписання мирової угоди, та звільнення 12000 полонених, яких гнали в ясир, в жидачівському костелі було проведено урочистий молебен, участь в якому взяв і Ян ІІІ Собєський.

За час свого існування костел неодноразово ремонтувався, зокрема відновлювальні роботи було проведено у 1775, 1896, 1933 і 1938 роках.

Останній католицький священник разом з группою парафіян покинув Жидачів у 1946 році, прихопивши з собою частину костельного майна. Після цього храмом опікувався отець Ієронім Квятковський, протее недовго – його було заарештовано у 1947 році, тож правити до костелу приїжджали священники зі Стрия. У 1963 році храм було закрито, а також повалено костельну вежу-дзвіницю і зруйновано вівтарі. Спочатку в костелі розміщувався склад меблів, пізніше тут булла автостанція з баром, а згодом – місцевий музей.

У 1989 році храм було повернено римо-католицькій громаді. У тому ж році костел заново освятили під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

Як добратись зі Львова

Потягом

Їхати електропоїздом Львів-Ходорів з приміського вокзалу. На кінцевій станції пересісти на потяг Ходорів-Жидачів. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси зі Львова до Жидачева відправляються з центрального автовокзалу з середнім інтервалом 30 хв).

Автомобілем

Їхати трасою Київ-Чоп до Розвадова, далі звернути на Жидачів. Відстань – 65 км.

Мандрівки