Фотоекскурсії

Гуцульські Альпи. Гори, які дарують душевний спокій

Для людей, як і для популярних серед нас електронних пристроїв, необхідна постійна підзарядка душевних сил. Кожен шукає її по-своєму, ми пішли в гори. Часто можна почути, що гори – це своєрідний наркотик. Спробувавши раз більше не зможеш забути відчуття, які вони дарують і постійно шукатимеш можливості приїжджати сюди знову і знову. Правду кажучи, щось в тому є. Повернувшись з Мармаросів, або як ще їх називають через відмінність від інших українських гір Гуцульські Альпи, вкотре в цьому переконуємось.

Мармароси – гірський масив у Східних Карпатах, більша частина якого лежить на території Румунії. В Україні у межах Івано-Франківської та Закарпатської областей розташовані північні та північно-західні околиці. Найвищою вершиною масиву є гора Фаркеу (1961 м) в Румунії, в Україні – Піп Іван Мармароський (1936 м).

У 1990-у році північно-західна частина Марамороського масиву площею 8990 га увійшла до складу Карпатського біосферного заповідника, оскільки тут є багато рідкісних видів рослинного і тваринного світу, які внесені до Червоної книги.  Загалом,йому притаманна різноманітність. Нижня частина вкрита хвойними, західна і південна – широколистими і хвойними лісами.

Тут є значні перепади висот (близько 1000 м), що створює особливе відчуття – ми у високих горах. Круті схили, глибокі міжгірні долини, гострі гребені та вершини, високогірні озера і навіть сніг у кінці літа. Щоправда, його можна побачити лише у тому місці, де майже не потрапляє сонце і в дуже малій кількості. Масив складається з кристалічних сланців, вапняків, доломітів, конгломератів та пісковиків. Є сліди кайнозойського зледеніння (льодовикові цирки і морени), наприклад під Піп Іваном, Фаркеу та іншими вершинами.

По хребту проходить українсько-румунський кордон, саме тому для походу обов’язково потрібен дозвіл прикордонної служби. Його отримати не складно, треба заздалегідь  відправити запит на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону з повним переліком людей, які вирушають в похід та їхніми даними. Окрім того, потрібно вказати план маршруту, дату виходу та орієнтовного завершення.

Отримавши дозвіл у день виходу в пункті пропуску в селі Ділове треба забрати тимчасову перепустку (при собі мати роздрукований запит і українські паспорти всіх учасників групи). На перепустці вказані номери телефонів рятувальників та контактних осіб, яким потрібно щоденно звітувати (у формі sms) про місцезнаходження групи. Тому всі дороги ведуть в Ділове, а вже звідти на вершини з неймовірними краєвидами.

Наш шлях ми почали з полонини Лисича, до якої веде ґрунтова дорога. Тут влітку випасають овець і коней, які до речі, дуже дружелюбні, незважаючи на велику кількість туристів, що хочуть з ними сфотографуватися чи просто погладити. А вже звідти піднялись на гору Берлебашка (1733,9 м) та Петросул (1780,9 м). А також Піп Іван Мармароський (1936 м). Похлюпались під Ялинським водограєм (26 м, висота над р. м. 1050 м) – найвищим однокаскадним водоспадом Українських Карпат. Скупались у гірському озері (1500 м) та навіть краєм ока побачили румунські села.

Якщо захочете побувати у двох місцях одночасно – вирушайте в Мармароси. І зможете сміливо розповідати друзями як однією ногою були в Румунії.

Похід організовано клубом активного відпочинку «Біла ворона».

Текст і фото: Христина Павлучкович

Фотоекскурсії