Постаті

НАГІРНИЙ Василь. Творець храмів і духу

Видатний архітектор і громадський діяч Василь Степанович Нагірний народився 11 січня 1848 року у селі Гірне на Стрийщині в порівняно заможній родині.

Мати померла, коли Василю було півтора року. Після другого одруження батька його опікуном стала батькова мати.Після чотирьох років сільської школи взимку 1859 року батько відвіз Нагірного до Стрия, де записав на другий курс першого класу народної школи.

Невдовзі Василь втратив і батька, тож змущений був заробляти на життя приватними лекціями.Після закінчення трьох класів реальної школи, у 1866 році Василь Нагірний поїхав до Львова з метою продовжити навчання у четвертому класі. Приїхавши до Львова, не маючи ні знайомих, ні достатньо грошей на прожиття, він був прийнятий до новоствореної бурси при «Народнім Домі». Проте, провчившись один чи півтора місяці в бурсі, покидає її і, не маючи можливості записатись до четвертого класу реальної школи, вступає на дворічні педагогічні курси, де навчається один рік. З початком нового шкільного року Василь Нагірний вступив до четвертого і п’ятого класу реальної школи і утримуючись з приватних лекцій закінчив її у 1870 р. У своїх спогадах Нагірний писав, що навчання у вищих класах реальної школи належать до найприкріших у його житті. Йому бракувало всього, що було необхідне не тільки для навчання, але й для життя.

У 1870 році Василь Нагірний вступив як слухач до «Технічної академії». Протягом того року йому вдалося дістати лекцію в приватній гімназії професора Тшашковського, де викладав рахунки і руську мову. Заощадивши трохи грошей із заробітків у цій гімназії, після закінчення першого року, у вересні 1871 р. поїхав до Цюриха, де вписався на підготовчий курс до політехніки, а у 1872 р. перейшов на відділ будівництва.

Після закінчення навчання в політехніці, у 1875 році,  Нагірний працював довший час у бюро свого професора Штадлєра в Цюриху при укладанні різних конкурсних проектів, пізніше в будівельному уряді у Вінтертурі при будові кантональної техніки, у приватного архітектора Шефера в Арав, а останні чотири роки перебування в Швейцарії (до 22 серпня 1882 р.) — у будівельному уряді в Цюриху.

Восени 1882 року Нагірний повертається до Львова й активно береться до проектування церков. Перша церква, взірцем для якої послужив Софійський Собор у Царгороді, була побудована в Малому Яричеві. Уже через десять років після повернення Василь Нагірний виготовив проекти для сотні церков, вісімдесят три з яких муровані, а всього за його проектами побудовано більш як 200 церков. Найзначнішими фахівці вважають храми у візантійському стилі, зведені Нагірним у багатьох галицьких селах. Загалом кожна четверта церква у Галичині, була побудована за його проектом. До речі, найбільша мурована церква Нагірного зведена у Яворові. Менш активно, але Нагірний займався ще й створенням світських будівель.

Окрім професійного зайняття Нагірний активно включився в український рух. Опис його громадської активності заслуговує на томи наукових праць. Зазначимо лише, що Василь Нагірний був співзасновником  товариств “Славія”, “Народна торгівля”, “Сокіл”, “Зоря”, “Дністер”, Товариство для розвою руської штуки.

Василь Нагірний був одружений з Марією Дудикевич, донькою пароха селища Рудно під Львовом. Подружжя мало четверо дітей. Найвідоміший із них – Євген Нагірний, котрий успадкував батькову справу і теж став видатним архітектором. Цікаво, що правнукою Василю Нагірному (внукою його доньки Софії) доводилася легендарна українсько-американська співачка Квітка Цісик.

Помер Василь Нагірний 25 лютого 1921 року. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Постаті