Постаті
Василь МАКУХ

МАКУХ Василь. Живий смолоскип на Хрещатику

Легенда українського повстанського і дисидентського руху народився 14 листопада 1927 року у селі Карів (нині Сокальський район) в багатодітній родині Омеляна Макуха та Єви Леуш.

З юних років підтримував стосунки з українськими націоналістами з оточення братів Дужих. У листопаді 1944-го потрапив до рук НКВС. На допитах видав себе за іншгу особу і, скориставшись моментом, втік із пересильного пункту. Наприкінці того ж року вступив до лав УПА, перебував у військовій розвідці. Для налагодження зв’язку з повстанцями Закерзоння неодноразово нелегально переходив українсько-польський кордон.

У лютому 1946 року під час бою із прикордонниками неподалік Великих Мостів отримав серйозне поранення ноги й був схоплений.

11 липня 1946 року Військовим Трибуналом Львівського гарнізону Макух був засуджений на 10 років каторжних робіт із обмеженням у правах на 5 років та з конфіскацією належного йому майна. Ув’язнення відбував у мордовському Дубровлазі та в концтаборах Сибіру. 18 липня 1955 року був звільнений з ув’язнення і висланий на спецпоселення. Там він познайомився познайомився з дніпропетровчанкою Лідією Запарою, яка теж була засуджена як «зрадник батьківщини». Після отримання волі вони одружилися й оселилися у Дніпропетровську. Виховували двох дітей.

Попри постійний нагляд, ніколи не приховував своїх націоналістичних поглядів, неодноразово їздив до Києва та Львова, де зустрічався з однодумцями, які мріяли про зруйнування радянської імперії.

Наприкінці жовтня 1968 року приїхав у рідний Карів, як зясувалося, щоби востаннє побачитися з сестрою та батьками. 3 листопада несподівано виїхав із села до Львова, прихопивши з собою лише загорнуту в газету трилітрову банку з бензином і кілька яблук. Через два дні він уже був у Києві, який готувався до відзначення чергової річниці «жовтневої революції». 5 листопада здивовані кияни та численні правоохоронці побачили, як з під’їзду будинку №27 біля Бесарабського ринку з криком «Геть окупантів»» вибіг живий смолоскип. 10 листопада Василь Макух помер у лікарні, так і не прийшовши до тями після акту самоспалення. Як з’ясувалося, своїм вчинком Макух висловив протест не лише проти поневолення українського народу, але й проти агресії СРСР проти Чехословаччини.

Після тривалих і нелюдських допитів родичів загиблого, його тіло таки віддали дружині. Поховали Василя Макуха на цвинтарі житлового масиву Клочко у Дніпропетровську.

У місті Дніпро з 26 листопада 2015 року існує вулиця Василя Макуха. Меморіальну дошку героїчному уродженцю Львівщини встановлено у Києві на Хрещатику, 27а.

Постаті