Мандрівки

Забута твердиня. Замок у Старому Селі

Цей замок міг би бути гордістю Львівщини. Збудована князями Острозькими наприкінці ХVІ століття твердиня і нині вражає своєю красою та могутністю. Замок зберіг свою велич попри століття людської байдужості та захланності. Однак навіть викладені ретельними середньовічними майстрами старі мури не вічні…

Перша писемна згадка про Старе Село походить з 1454 року, хоча історики вважають, що поселення тут існувало ще в князівські часи, в ХІ столітті. Як дослідив краєзнавець ХІХ століття Антоній Шнайдер, тоді воно називалося Черепів і входило у володіння онука Ярослава Мудрого князя Давида Ігоровича. Пізніше громада розкололася на три, і на місці давнього Черепова виникли села Давидів, Черепин та Старе Село. За логікою, саме останнє мало би бути найдавнішою частиною колишнього давньоруського містечка.

У 1401 році південно-східну частину давнього міста король Владислав Ягайло дарував у володіння Завіші Чорному з Гарбової. Згодом ці землі дістаються його синові Янові, який переселює сюди сім’ї з інших своїх маєтків і називає цю частину Черепова Гарбовим, хоча люди вже тоді іменували її Старим Селом. Оскільки багато з переселенців були римо-католиками, У 1454 році Ян Завіша призначає дотацію для місцевого костелу – документ про це і є першою писемною згадкою про Старе Село.

Пізніше село перейшло у власність Станіслава Тенчинського, чоловіку Барбари Завіши, а після його смерті – другому чоловіку Барбари, Яну Амону Тарновському, великому коронному гетьману. Він віддав ці володіння у посаг своїй доньці Софії, нареченій князя Костянтина (Василя) Острозького. Онука князя, Єфросина, одружилась з князем Олександром Заславським, який внаслідок цього шлюбу отримав титул князя Острозького.

Перший, дерев’яний замок у Старому Селі збудував ще Ян Завіша у середині ХV століття. Проте уже в 1498-му він був спалений під час татарського набігу.

Побудовою нового замку зайнялися уже Острозькі. Фортецю було зведено у 1584—1589 роках. Історики припускають, що спроектував фортецю Амброзій Прихильний – автор Успенської церкви та Бернардинського костелу у Львові. З часів побудови фортеці Острозькими походить і єдина збережена замкова легенда.

Кажуть, що при замкові стіни мурували на яєчних жовтках. І ось одному з шляхтичів, засудженому до смертної кари, дали останній шанс. Якщо привезе два вози яєць для будівництва, то заслужить на помилування. Але за додаткової умови – жодне з яєць не повинно розбитися. Шляхтич виконав умови – привіз два вози яєць цілісінькими. Хитрість була нескладною: чолов’яга попередньо усі яйця зварив. Судді порадилися і вирішили таки стратити чоловіка. Аби не був занадто мудрим.

За півстоліття, у 1642 році, син Єфросини Острозької та Олександра Заславського  Владислав Домінік Острозький-Заславський реконструював замок у Старому Селі, значно розширивши його площу – до двох гектарів. Фортецю оточили глибоким ровом і валами. Ворота були оснащені ланцюговим мостом що піднімався на ровом. На найбільшій башті був розміщений герб Владислава Домініка Острозького-Заславського з буквами WDXOYZWSLS («Wladyslaw Dominik Xiąze Ostrogski y Zaslawski Wojewoda Sandomierski Lucki Starosta»).

Уже в 1648 році замок було вщент зруйновано козацьким військом Богдана Хмельницького під час Визвольної війни.  Та минає всього рік і князь Острозький-Заславський береться за відбудову фортеці, яка завершилася у 1654 році.

Відновлений замок, висота стін якого досягла восьми метрів, виглядав настільки міцним і неприступним, що під час нового походу у 1654 році козацьке військо уже не наважилося його штурмувати. Можливо, ще й тому, що восьмиметровим замковим стінам в два метри завширшки і бійницями у три яруси та баштам в 14-16 метрів заввишки допомагали й мочарі, що оточували фортецю з усіх боків. Не змогла здобути старосільську фортецю і турецька армія у 1672 році.

Внаслідок перебудови замок набув рис пізнього ренессансу з елементами бароко. Його стіни завершувалися аттиком. Фронтони шести башт (до наших днів встояли лише три) були прикрашені бароковою різьбою в камені, яка збереглася до нашого часу на східній вежі.

Замок має форму неправильного п’ятикутника площею понад два гектари. Довжина стін фортеці складає більше 500 метрів. По периметру стін йшла оборонна галерея для замкового гарнізону. Через рів до парадних воріт замку з південного боку вів звідний міст. Пізніше, в XVIII столітті побудували нову в’їздну браму в західній стіні фортеці. З документів XVII століття відомо, що на той час у замку було 8 гармат, 13 моздир, багато рушниць, самопалів та холодної зброї.

На замковому подвір’ї розташовувалася каплиця, палац та господарські приміщення. Палацовий корпус так і не був остаточно добудований, про що, зокрема, свідчить документ, що описує руїну замку в 1687 р., написаний тогочасним власником Старого Села Миколаєм Стшалковським.

Наприкінці XVII століття Старе Село переходить до Любомирських, а на початку XVIII століття новим власником села стає Адам Миколай Сенявський. Він відремонтував замок посилив його гарматами та пристосував під арсенал, який перед наступом шведів перевезли сюди зі Львова.

Сенявський був останнім господарем, який приділяв увагу середньовічній твердині. Чарторийські, які стали власниками Старого Села у 1731 році, тут майже не бували, і замок поступово почав занепадати. Не цікавив він і Потоцьких, до яких перейшов пізніше. Фортеця встигла послужити складами для збіжжя, винокурнею та броварнею(розлите в замкових стінах пиво користувалося чималим попитом). Частину споруд розібрали на будівельні матеріали. У замку довгі роки ніхто не жив і він стояв пусткою та руйнувався під плином часу.  Наприкінці ХІХ століття на подвір’ї фортеці виросли вбогі селянські хатини. Їх рештки розібрали лише кілька років тому.

Останнім власником твердині до вересня 1939 року був ланцютський ординат, граф Альфред Антоні Потоцький. З приходом радянської влади у долі колишньої неприступної фортеці нічого кардинально не змінилося, хіба що процес її руйнування пришвидшився. Замок перетворили на районну овочеву базу.

План замку

Нині замок більш-менш монолітно виглядає лише з боку залізниці, з південної ж сторони – великий пролом у стінах. З шести веж до наших днів дожили лише три. Найкраще збереглася східна башта, завершення якої виконане у вигляді корони і обрамлена ліпним та різаним орнаментом.

Спроби відновлення замку робилися ще з 1970-х років, але все впиралося у брак коштів. Наприкінці 1980-их Старосільський комплекс задумали реконструювати – розробили план, з південного боку поставили риштування, привезли цеглу, та на цьому все й закінчилося.

У 2007 році коштом української співачки Руслани замок було розчищено від дерев та кущів якими поросло подвір’я фортеці. У 2010 році замок передали в концесію на 49 років, що вселило надію на його відновлення. Концесіонер по обіцяв до 2012 року вивести пам’ятку з аварійного стану, до 2013 року — відновити одну з веж, а до кінця 2015 року — ввести об’єкт в експлуатацію. Замок мав функціонувати як туристично-відпочинковий центр. Але реставраційні роботи так і не почалися.

Так замок виглядав у 1939 році

Як добратись зі Львова

Потягом

Їхати електропоїздом Львів-Ходорів з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси зі Львова до Старого Села відправляються з З АС № 5 на вулиці Зеленій.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Бібрка-Івано-Франківськ. Після Давидова звернути праворуч. Відстань – 25 км.

На карті:

 

Мандрівки