Постаті

ВОЗНИЦЬКИЙ Борис. Людина, яка рятувала історію

Борис Григорович Возницький народився 16 квітня 1926 року у селі Ульбарів (нині – Нагірне) неподалік Дубно. Навчався у тамтешній школі.

Після взяття радянськими військами Дубно в березні 1944 року був мобілізований і потрапив на фронт. Служив у штрафній роті, де бійців використовували, як гарматне м’ясо. Брав участь в операції «Багратіон» в Білорусі і дивом залишився живим. Був нагороджений радянською медаллю «За відвагу».

Після війни був студентом львівського училища імені Труша, згодом навчався у Ленінградській академії мистецтв.

Як музейник Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках, де став ініціатором створення місцевого музею. Паралельно, щоби забезпечити родину, працював у трьох школах, вчив дітей малювати, вів краєзнавчий і туристичний гуртки у тодішньому Будинку піонерів. У Винниках створив перший музей, експонати до якого збирав разом з учнями міста. Організовуючи експедиції в ближні села, вони знайшли унікальні речі, яким немає ціни, розкопали в лісі два кельтські поселення. Багато експонатів із тих часів зберігаються у Винниківському історико-краєзнавчому музеї, а деякі — в Олеському замку.

Повернувшись із Ленінграда, протягом 1960-1962 років Возницький працював заступником директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом був призначений на посаду директора Львівської картинної галереї.

Саме на цій посаді розкрився музейний геній Бориса Григоровича. Він організував десятки виставок, фактично заново відкрив для України та світу творчість видатного скульптора Іоанна Георга Пінзеля. Саме Возницький був ініціатором створення музеїв Івана Федорова та «Русалки Дністрової», музею-садиби Маркіяна Шашкевича, музею найдавніших пам’яток Львова, музею Пінзеля.

Величезне значення для нащадків мала рятувальна діяльність Возницького та його команди. За орієнтовними підрахунками, Возницький і його співпрацівники врятували близько 36 000 творів мистецтва, серед яких гобелени, меблі, картини, мармурові і дерев’яні скульптури, унікальні зразки сакрального мистецтва.

Чи не найбільше Борис Возницький відомий, як рятувальник українських фортифікаційних споруд. Власне за життя Возницького його називали «ангелом охоронцем замків». Завдяки Возницькому було врятовану П’ятничанську вежу, збережено Бернардинський комплекс у Львові, відреставровано каплицю Боїмів.

Зусиллями мистецтвознавця отримали нове життя замки Львівщини – Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький, які з ініціативи Возницького було об’єднано у розкішний туристичний маршрут «Золота підкова Львівщини». Також Возницький багато зробив для комплектування фондів відродженого палацу Розумовського в Батурині.

У 2005 році мистецтвознавцю було присвоєно звання Героя України. Він також є кавалером найвищої польської нагороди Командорського хреста Ордену відродження Польщі.

23 травня між 2012 року між селами Куровичі та Печенія на Золочівщині під час керування автомобілем у Возницького стався серцевий напад. Автокатастрофа виявилася фатальною. Поховали Героя України на Личаківському цвинтарі.

Борис Возницький – почесний громадянин Львова, Винник, Дубно та Буського району. Його ім’я носять вулиці у Винниках і Здолбунові. Ім’я Бориса Возницького присвоєнго Національній галереї мистецтв у Львові.

Постаті