Мандрівки

Паломницькі місця Стрийської єпархії

Останнім часом набирає обертів релігійний туризм та користуються популярністю відвідини паломницьких святинь. На території Стрийської єпархії УГКЦ є чимало таких відпустових місць. Нагадаю, що з моменту утворення Стрийської єпархії в листопаді 2000 року осідком єпископа було обрано м. Стрий. До складу єпархії входить п’ять адміністративних районів: Стрийський, Городоцький, Жидачівський, Миколаївський, Перемишлянський.

Однин з перших у переліку паломницьких місць – Катедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці, що в м. Стрию (фото згори). Історія святині бере початок з Костелу францісканців з монастирем від 1608 року (з візитації Шембаковської). Після 1653 року осідок францісканів до 1785 року. Австрійці ліквідували монастир і передали культову споруду українській громаді. Дерев’на Церква Успіння була найстаршою в Стрию, але через поганий стан її розібрано і на цьому місці збудовано нову сучасну. Тут знаходяться мощі Блаженного священомученика Петра Вергуна, Ікона Ліської Богоматері.

Святоуспенська Унівська Лавра

Ще одна культова споруда варта уваги – Святоуспенська Унівська Лавра, що розташований у с. Унів, Перемишлянського району. Тут знаходиться близько двадцяти святинь: Чудотворна Унівська ікона Пресвятої Богородиці; часточки Чесного Животворящого Хреста, з гробу Господа нашого Ісуса Христа, з гробу Пресвятої Богородиці; Мощі – Св. Андрея Первозванного, Св. Василія Великого, Св. Івана Золотоустого, Св. Григорія Назіанського, Св. Амвросія Медіолянського, Св. Папи Климентія Римського, Св. Папи Григорія Двоєслова, Св. Сави Освященного, Св. Антонія Великого, Св. Кирила Рівноапостольного, Св. Йоана Дамаскина, Св. Йосафата Полоцького, Блаж. Петра (Вергуна), Блаж. Олімпії (Біди) і Лаврентії (Герасимів), Блаж. Тарсикії (Мацків).

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Волі Довголуцькій

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, що в с. Воля Довголуцька, Стрийського району. Історія цього храму починається далеко раніше, ніж її було збудовано (у 1927–1932 рр.), – у XVIII ст., коли Матір Божа з’явилася двом воледовголуцьким мешканцям, коли ті їхали в село. У лісовій долині чоловіки побачили прекрасну панну із дитятком на руках, від якої виходило велике сяйво. Не сумніваючись, що це Богородиця, вони поспішили розповісти все священикові, який порадив їм звернутися до маляра і описати своє видіння. Там була написана ікона Богородиці з Дитятком Ісусом.

Ікону, яка прославилася численними чудами, помістили у церкві Святого Миколая (первісна назва Благовіщення Пресвятої Богородиці). Одного разу після богослужіння у храмі забули загасити свічки і церква запалала у вогні. Пожежа знищила святиню, та ікона дивовижним чином залишилася неушкодженою.

Невдовзі побудували нову церкву і назвали її на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Ікону урочисто занесли до храму. Декілька разів її переносили в сусіднє село Довголука, але там ікона починала темніти і її повертали назад.

У 1902 р. на храмове свято у Волю Довголуцьку прибув Митрополит Андрей (Шептицький). На цей час це було широко відоме відпустове місце. Перебуваючи у Львові в червні 2001 р., Папа Іван Павло II поблагословив корони для Воледовголуцької чудотворної ікони. Їх встановив Блаженніший Патріарх Любомир під час відпусту 21 вересня 2001 р.

Монастир Св. Герарда в Гніздичеві

На Жидачівщині у смт. Гніздичів знаходиться Монастир Св. Герарда. Кохавино (тепер це частина смт. Гніздичів, Жидачівського району, Львівської області) – звичайне галицьке село, яке нічим особливим не відрізняється від сусідніх. Саме це непомітне місце вподобала собі Пресвята Богородиця. Божа Мати вибрала його собі ще в далекому 1646 році в об’явленні себе у чудотворному образі.

Впродовж віків сюди приходили тисячі паломників з цілої Галичини різних національностей. Власник м. Руди Костянтин Виговський у 1748 році починає будувати нову дерев’яну церкву, щоби в ній помістити образ Кохавинської Матері Божої. Із-за чисельності паломників, які не вміщалися у дерев’яній церкві, вирішено будувати велику кам’яну церкву. 7 червня 1868 р. посвячений наріжний камінь під будову костелу романського стилю. Його будова просувалася з великими труднощами, і закінчилася щойно у 1894 році.

26 травня 1755 р. Кохавинську ікону Пресвятої Богородиці було проголошено чудотворною (Архиєпископ Львівський Вижицький спеціальною Грамотою). 30 серпня 1894 року відбулося посвячення нового костелу, а 1 вересня відбулося урочисте перенесення до нього чудотворного образу Матері Божої. Прибувають численні паломництва українців, поляків і вірменів. У переддень свята на чування прибуло біля 30 тис. паломників з околиць від Ходорова аж до гір з-під угорської границі. В сам день перенесення чудотворного образу брало участь біля 30-ти тисяч паломників.

15 серпня 1912 р. відбулося торжество коронації Кохавинської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. У повоєнні роки церкву було закритоперетворено у склад а ікону вивезено. З приходом свободи Церкви цим святим місцем заопікувалися монахи Редемптористи, де розмістили свій новіціят. У цьому чудотворному місці відбуваються прощі, багато людей отримують від Бога численні ласки за посередництвом Пречистої Діви Марії.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Дроговижі

До переліку паломницьких місць Стрийської єпархії також входять: церква Воскресіння Христового у м. Жидачів; церква Успіння Пресвятої Богородиці в с. Дроговиж, Миколаївського району; Каплиця Пресвятої Богородиці в с. Бориничі, Жидачівського району; церква Різдва Пресвятої Богородиці в с. Борусів, Жидачівського району; церква Благовіщення Пречистої Діви Марії в с. Тучне, Перемищлянського району; церква Св. Архистратига Михаїла в с. Вербиця на Жидачівщині; храм Св. Безсрібників Косми і Дам’яна в м. Ходорів; церква Благовіщення Пресвятої Богородиці в м. Городок.

Церква Св. Архистратига Михаїла у Вербиці
Храм Св. Безсрібників Косми і Дам’яна в Ходорові.
Мандрівки