Мандрівки

Вишня-Рудки-Прилбичі. Від Фредрів до Шептицьких

На кожному клаптику Землі є місця, наділені особливою енергетикою. Чи то енергетикою природи, чи то мурів. У нашому випадку йтиметься про кавальчик Галичини, щедро опромінений енергетикою Людей. Помандруємо місцями, де жив і творив геніальний Александр Фредро, де народився і зробив перші кроки до своєї величі Роман Шептицький – Владика Андрей.

Палац Фредрів у Вишні

Вишня

Родинний маєток Фредрів у селі Бенькова Вишня (нині – просто Вишня) на думку українських і польських інтелектуалів може стати символом порозуміння двох народів. А як інакше, коли тут мешкав один із найгеніальніших поляків, і тут народилася мати одного з найвеличніших українців.

Спершу маєток належав батькам драматурга – Яцеку і Маріанні Фредрам. Від них він уже перейшов до сина, який настільки обмилував Бенькову Вишню, що ледь не власноруч займався зведенням у маєтку нового розкішного палацу.

Парковий фасад палацу

Отож, 1835 року Александер Фредро звів великий, неоренесансний палац. Щоправда, нині ми можемо бачити його у версії 1896 року. Тоді невгамовний внук Фредра Андрій Максиміліан перебудував палац, додавши до нього власне розуміння архітектури.

Однак первісна дата побудови палацу не викликає жодних сумнівів, оскільки вибита на картушах, вмурованих у ліве крило споруди. На одному напис: «Aleksandtrhr. Fredro», на другому — «Budowal 1835».

Картуші з іменем Александра Фредра та роком будівництва палацу

Двоповерховий палац асиметричний у плані. Західний фасад головного корпусу було акцентовано двома ризалітами в широких рамах і з стилізованими коринфськими капітелями.  Вікна і двері палацу – напівкруглої форми, що додає йому певної «шляхетної легковажності.

Багато що з внутрішнього декорування палацу збереглося до нашого часу. Найгарніші покої – столова зала та великий салон розташовані на першому поверсі.

Палацова їдальня. Фото початку ХХ ст.

Палац – наче острівець, який ховається поміж зеленого моря розкішного парку з каштановими та липовими алеями. Нижче палацової тераси розташоване озеро, а з західного боку парку протікає річка Вишня. До палацового комплексу входять ще дві будівлі — одноповерховий господарський корпус і двоповерховий корпус для прислуги.

Парк та ставок у маєтку Фредрів у Вишні

Ще у 2009 році Львівська обласна рада ініціювала проект ревіталізації палацу, який нині перебуває далеко не в ідеальному стані. Однак з того часу зроблено надто мало.  19 червня 20010 року, в річницю народження драматурга, в палаці відбулась презентація меморіальної кімнати Фредра та його внука, митрополита Андрея Шептицького. А через три роки на палаці встановили меморіальну таблицю на честь Александра та СофіїФредрів. До речі, графиня Софія залишила цікаві спогади, які вже було видано в Україні і в яких неодноразово згадується маєток у Беньковій Вишні та описується уклад життя у ньому.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Рудках

Рудки

Воістину незвідані шляхи Господні. 150 років тому Бенькова Вишня була своєрідною «митрополією», до якої тулилися Рудки. Нині ж навпаки: Рудки – містечко, а Вишня – село. Абсурду додала радянська влада, яка розфастригувала сусідні Вишню та Рудки по різних районах. То ж, мандруючи далі, рухаємося з Вишні Городоцького району до Рудок, які офіційно належать до Самбірщини.

У дзвіниці костелу нині розміщено музей Александра Фредра

Навіть якби в Рудках не залишилося жодної матеріальної згадки про рід Фредрів, це невеличке містечко однаково б залишилося в історії літератури. Колись юний Александр подався на службу до війська Наполеона. Брав участь у поході на Москву 1812 року, у Бородинській битві, за виявлений героїзм отримав Золотий Хрест. Після зречення Наполеона повернувся на батьківщину, де на нього чекала господарка у Беньковій Вишні і маєтки у Рудках. Залишаючи Париж, Фредронаписав: «Виїхали разом, але з різних побудок: Наполеон на Ельбу, а я собі до Рудок».

Пам’ять про рід Фредрів у Рудках береже давній костел Успіння Пресвятої Діви Марії, у крип ті якого 1876 року був похований і Александр Фредро. Властиво розкішний храм, в якому одночасно може вміститися близько 2000 вірян, заслуговує на окрему розповідь, тому зосередимося лише на історії, яка пов’язує костел із графом Фредро.

Поховання Александра Фредра у крипті костелу

Десь у середині 70-их років минулого століття у занедбаний костел у забутих Богом Рудках навідалися шанувальники творчості Фредра із Польщі. Оглянули храм, спустилися якимись шпарами у крипту. Як естети і поціновувачі вирішили, що пасувало б узяти якийсь сувенір. Магнітиків того часу у Рудках не продавали (здається, і зараз не продають). То ж прихопили на пам’ять… фалангу пальця з руки покійного графа. За іншою версією, шматок пальця дослідникам і поціновувачам здобув місцевий сторож.

Садиба Шептицьких у Прилбичах

Прилбичі

Минувши Горордоччину та Самбірщину, рушаємо у напрямку Яворівщини. Саме там, у мальовниче село Прибличі пішла за невістку у родину Шептицьких донька Александра Фредра Софія. Саме там народився митрополит Андрей Шептицький. Власне у Прибличах він не був ще ані митрополитом, ані Андреєм – був просто Ромцьом, як кликала його мати.

З огляду на народження у них такого велета духу, Прилбичі могли б стати своєрідною «Галицькою Керелівкою», куди б пілігрими мандрували не в меншій кількості, ніж у село, де народився Кобзар. Однак… Під час Першої світової війни 1915 року старий панський будинок у Прилбичах було знищено пожежею. На його місці у серпні 1939 року збудовано капличку. До 1939 року у Прилбичах щороку на Різдво, Великдень і влітку збиралась вся родина Шептицьких. 1939 року панський будинок було зруйновано, родинний гробівець – пограбовано, за совєтських часів у ньому тримали міндобрива. 1961 року коштом колгоспу села Прилбичі на місці колишнього панського маєтку був споруджений будинок культури з кінозалом та бібліотекою.

Пам’ятний камінь на місці садиби Шептицьких у Прилбичах

Тепер на місці садиби Шептицьких у селі Прилбичі стоїть пам’ятний камінь. У 2004 році провели низку заходів з відновлення усипальниці родини Шептицьких, яку у 1937 р. спорудили за проектом дружини Леона Шептицького Ядвіги, на місці старої садиби. Тут встановили дошку з іменами похованих тут батьків митрополита, дідуся та бабусі, двох братів… У крипті перепоховали прах померлих, ідентифікували останки, встановили новий герб на фасаді, розмістивши старий всередині крипти

У пам’ять про митрополита Андрея було споруджено велику церкву Андрея Шептицького, яка, окрім виконання сакральних функцій, ще є й своєрідним музеєм.

Церква Собору Пресвятої Богородиці у Прилбичах, де відслужив першу службу Андрей Шептицький

Зараз на місці садиби і парку збудовано 12 селянських хат, будинок культури (власне на місці палацу), поштове відділення, аптеку і швейний цех. Саме у рідних Прилбичах Андрей Шептицький відправив свою першу Службу Божу в церкві Пресвятої Богородиці. Софія Фредро-Шептицька, мати митрополита, так згадує про цю подію: «День 11 вересня був визначений на його першу Службу Божу, яку мав відправити в Прилбичах. Дня 8 вересня 1892 року вечером мала зачатися Місія оо. Василіан у Прилбичах, перша в тому селі й околиці від непам’ятних часів. Може в иншому часі вона була би спричинила деяку опозицію, але зв’язана з першою Службою Божою Отця Андрея – нікого не здивувала… того дня, 11 вересня 1892 року, біля Прилбицької церковці ми закопали місійний хрест, щоби повсякчасно пам’ятав народ, скільки на тому місці Бог роздарував ласк, скільки провин відпестив, що дав, що обіцяв».

 

Мандрівки