Мандрівки

На плечах атлантів. Шляхетське казино – Будинок вчених у Львові

Цей львівський будинок неможливо не помітити. Попри те, що розташований він посеред престижного кварталу австрійського Львова, де ледь не кожна споруда є визначною архітектурною пам’яткою, він різко виділяється своєю викличною красою. Це необарокова будівля колишнього казино, в якій нині перебуває львівський Будинок вчених.

Львівське казино. Загальний вигляд

Ділянку, на якій пізніше постало міське казино, почали забудовувати в першій половині XIX століття. Двоповерховий чиншовий будинок було зведено тут ще на початку 1840-х років, а в 1879 році тут збудували новий триповерховий будинок у стилі класицизму. Але менш як за двадцять років, у 1897-му. Ця ділянка була викуплена містом з метою зведення у цьому місці казино.

Балкон львівського казино

Ініціатором будівництва казино було так зване товариство галицького конярства – елітний клуб, який об’єднував аристократів, що захоплювалися розведенням чистопородних скакунів – недарма ж у гострих на язик львів’яна за казино закріпилася назва «кінського». До цього середовища входили, зокрема, такі відомі шляхтичі як граф Олександр Фредро, відомий комедіограф, власник театру граф Генріх Скарбек, граф Міхал Антоневич де Болоз та багато інших відомих людей. На чолі цього товариства стояв граф Владислав Сангушко, якій і замовив роботу двом відомим в Європі віденським архітекторам Фердинандові Фельнеру і Герману Гельмеру.

Архітектурні оздоби на будинку казино

У архітектурному бюро Фельнера та Гельмера і був розроблений проект будівлі, яку було зведено протягом 1897-1898 років під керівництвом львівських будівничих Наполеон Лишкевич і Зиґмунт Пшорн. Споруджений у модному в той час необароковому стилі будинок став справжньою окрасою престижного банківського кварталу Львова.

Двоповерхова будівля казино з високим мансардним дахом стоїть на високому цоколі. Фасад її акцентований на другому поверсі просторою лоджією х рядом високих півциркульних арок і бароковою балюстрадою. З обох боків будинку влаштовані арки проїздів, які ведуть у напівкругле подвір’я.

Атланти львівського казтно

Встановлені над арками балкони спираються на монументальні, але надзвичайно динамічні фігури атлантів, які ніби застигли у стрімкому русі. Скульптури було виготовлено у новий на той час техніці гальванопластики з цинку, після чого їх було отиньковано – в результаті атланти здаються кам’яними.

Будинок оздоблено й іншими скульптурними прикрасами – фігурами путті, маскаронами, вазонами та гірляндами. Над декором фасаду, розробленим Рудольфом Вейром, працювали  австрійські скульптори Теодор Фрідль і Райнольд Велькель.

Атріум та дерев’яні сходи

Не менш елегантним та вишуканим є й інтер’єр казино. На вході відвідувачів зустрічав вишуканий атріум – парадний хол приміщення з світловим отвором у стелі. З центру зали вздовж напівкруглої дерев’яної стіни на другий поверх піднімаються розкішні хвилеподібні сходи, теж виконані з дерева – творіння  відомого угорського скульптора Шандора Яраї. Прикрасою парадної зали є й алебастровий камін авторства скульптора Едмунда Плішевського та каменярського майстра Юліяна Гури.

Бальний зал

На другому поверсі на відвідувачів казино чекали кілька танцювальних та гральних залів, затишна бібліотека та балконна галерея з чудовим видом на Єзуїтський парк та будівлю Галицького сейму. Зали були прикрашені ліпниною та дерев’яною різьбою,  мармуровими та алебастровими камінами, оригінальними світильниками та престижними меблями, чудовими шпалерами та картинами відомих львівських художників, і навіть позолоченою решіткою, що відділяла балкончик для музикантів.

Позолочена решітка балкону музикантів

Більшість оригінального декору приміщення – ліпнина, різьба, каміни, частина старих меблів і навіть позолочена решітка балкончика – збереглися до нашого часу. А ось з картин залишилась лише одна – супрапорт (наддверна картина) із зображенням маленького хлопчика над вхідними дверима, що символізує рільництво. За однією з версій, зображена на картині дитина – це майбутній цісар Франц Йосиф у трирічному віці.

Супрапорт із зображенням трирічного Франца-Йосифа

Картина ця має свою дивовижну історію. Розказують, що у 1980-х роках, коли в приміщенні проводилися реставраційні роботи, до майстрів прийшов дідусь, якому вже перевалилоло за 90. Старенький розповів, що працював у будинку швейцаром у часи німецької окупації і якось підслухав розмову німецьких офіцерів про те, що мистецькі цінності з колишнього казино готують до вивезення в Німеччину. Тоді він уночі замалював суриком картину над дверима, яка йому особливо подобалася. У поспіху відступу німцям було не до ретельної звірки, про картину забули і таким чином її було врятовано.

Балкон-лоджія

Реставратори повірили старому, розчистили місце, на яке він вказав, і справді виявили там замальовану картину. Нині вона, як і раніше, прикрашає інтер’єр  будинку. До речі, як і три інших суп рапорти, намальовані уже в наш час художником Богданом Сойкою за спогадами очевидців, які ще бачили оригінали.

Однак повернемося до часів спорудження львівського казино. Це були роки стрімкого розвитку техніки, і це не могло не відобразитись у творчості будівничих. Шляхетьське казино, зокрема, виявилося однією з найперших споруд у Львові, де було використане електричне освітлення. Але позаяк до технічного прогресу були готові далеко не всі (у багатьох він викликав острах), будівничі від гріха подалі стилізували електричні світильники під гасові лампи.

Іншою новинкою були розсувні стіни, які дозволяли швидко об’єднувати чи розділяти внутрішні приміщення залежно від потреб публіки. До слова, потреби ці були найрізноманітнішими – термін казино у ті часи означав не вузькоспеціалізований гральний заклад, а радше широкопрофільний розважальний клуб для еліти, де, крім гри, відбувались засідання та з’їзди, урочисті прийоми, банкети та звані обіди, танцювальні бали та музичні вечори.

Театральна зала

У такому режимі львівське казино, під різними назвами – міське, національне, шляхетське, аристократичне, графське, «казино Герхарда» – проіснувало до 1939 року. З приходом радянської влади донедавна шумний елітарний клуб спорожнів. А німецька влада організувала тут збірний пункт для людей, яких відправляли на роботу в Нимеччину.

У післявоєнні роки в колишньому казино розмістився Дім культури працівників науки та мистецтва, з 1948 року – Львівський Будинок вчених. Тут відбувалися конференції, засідання, зустрічі львівських вчених, діяли різноманітні гуртки.

Бібліотека

До 1953 року на першому поверсі будинку розташовувалось також Львівське відділення Спілки архітекторів України. Але після пожежі, яка через несправність електропроводки спалахнула в цих приміщеннях під час проведення пленуму з планування і забудови західноукраїнських міст, Спілку архітекторів позбавлено права користуватись приміщенням.

У 1980 році Львівський облвиконком вніс споруду до списку пам’яток місцевого значення як адміністративний будинок. У 2008 році Будинок вчених включено до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Подвір’я львівського казино

Інтер’єри будинку часто використовувалися для зйомок кіно. Мабуть, найвідомішими є сцени з радянського фільму «Д’Артаньян і три мушкетери». Саме дерев’яними сходами Будинку вчених Д’Артаньян піднімався до кардинала Рішельє, щоб зіграти в шахи. Тими ж скодами від кардинала спускалася Міледі, а внутрішні приміщення будівлі грали роль апартаментів Рішельє.

У 1999 році колишнє казино опинилося в центрі європейської політики – під час проведення  саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи тут діяв прес-центр саміту.

Будинок вчених є також культурним центром. Тут працює кілька творчих колективів: народна вокально-оперна студія, народний театр «Мета», зразковий театр дитячої пісні «Горличка». У інтер’єрах будинку часто проходять концерти класичної музики, а нещодавно в цих стінах було відновлено традицію знаменитих Львівських балів, традиція проведення яких тягнеться з середньовіччя. Також гостями будинку часто бувають молодята.

Адреса: м.Львів, вул. Листопадового Чину, 6

Мандрівки