Мандрівки

Троїцька церква у Нижанковичах: предтеча козацького бароко

Творчий геній українського народу чи не найяскравіше проявив себе у сакральному мистецтві. Фресками та іконами, писаними нашими талановитими предками, і сьогодні захоплюється культурний світ. Більше того – Україна дала світові і два архітектурних феномени – дерев’яні церкви та споруди так званого козацького бароко. Щоправда фахівці доволі обережно вживають останній термін, почасти вважаючи зодчество, яке розквітло в епоху Івана Мазепи, не наслідуванням бароко, а абсолютно унікальним явищем у світовій культурі.

А поміж цих двох феноменів розмістилося ще одне явище, яке мало де зустрінеш у світі. Зрештою, і на наших теренах воно поширене порівняно скромно. Йдеться про церкви так званого перехідного етапу, в яких ще зберігаються дерев’яні стіни, але вони вже поєднані із міцними мурами.

Гарно висловилася про унікальні українські храми перехідного періоду знана дослідниця дерев’яної архітектури Галина Шевцова: «Храми перехідного кам’яно-дерев’яного типу непоказні лише на перший погляд. Бо такою міццю землі, такими неосяжними сторіччями віє від них, такою первинною силою та величчю народного генія… Адже традиції не вмирають ніколи, а лише трансформуються, полишаючи на землі згадку про себе на цілі тисячоліття. І нічого в цьому світі не виникає без причини, і ніщо не зникає безслідно. «Першопрохідці», що проклали шлях українському бароко, а за те отримали лише забуття – ось що таке ці церкви».

Щодо забуття з авторкою можна сперечатися. Швидше пасувало б говорити про незнання, адже здебільшого церковці, про які йдеться, розташовані по далеких селах, а розбиті дороги та лісосмуги надійно ховають їх від допитливого ока туристів.

Сьогоднішня розповідь про один з найяскравіших зразків кам’яно-дерев’яної архітектури – церкву Пресвятої Трійці у Нижанковичах, затишному містечку у Старосамбірському районі, на самому українсько-польському кордоні.

Оборонна Троїцька церква, яку фахівці одноголосно зараховують до найвизначніших пам’яток галицького зодчества XVI століття, є видатною пам’яткою не лише Нижанкович, а й усієї України, пам’яткою архітектури національного значення.

Уперше про церкву в містечку згадано у документах, датованих 1473 роком. Зрозуміло, що протягом наступних буремних століть храм неодноразово нищили і відбудовували. Тож, очевидно, що нинішня церква відрізняється від первісної, що, втім, зовсім не применшує її краси. Шкода лише, що численні пожежі знищували не лише будівлі, а й документи, що унеможливлює точно відслідкувати історію храму, зміни які в нього вносилися протягом століть і властиво авторів цих змін – будівничих, чиї імена розвіялися з попелом нижанковицьких заграв.

Можливо, наполегливість пошуковців рано чи пізно дозволить дізнатися більше про Троїцьку церкву. Так, приміром, у своїх найновіших дослідженнях  історик архітектури Юрій Диба стверджує, що предтеча Троїцької церкви – мурована церква-ротонда у Нижанковичах постала ще на початку XIV століття як каплиця при боярському дворі.

Тридільна триверха церква, розташована в центрі селища – дуже цікавий твір галицької архітектури. Вона має кам’яну основу і дерев’яні наметові верхи. Верхи над навою і бабинцем мають по два заломи і завершуються цибулястими банями на низьких восьмериках. Ще одна невеличка баня вінчає і вівтарну частину.

Найцікавішою частиною храму, на думку дослідників,  є бабинець. З заходу він оточений дерев’яним опасанням на різьблених стовпчиках, а з півдня та півночі – вузькими мурованими добудовами до первісних наріжних контрфорсів нави. Другий ярус є дерев’яним і побудований у вигляді аркади-галереї, традиційної для народного дерев’яного зодчества Галичини.

Знавці архітектури звертають увагу на ще один цікавий момент в архітектурі храму. Неф перекрито доволі унікальним цегляним коробовим сплетінням, що по кутах зрізане під кутом 45° розпалубками. Його покриває наметовий дах з заломом, з восьмигранним барабаном і великою грушевидною банею.

Унікальність церква Трійці насамперед в тому, що у ній органічно поєднані романська ротонда, пізніший головний об’єм і традиції дерев’яного сакрального будівництва у завершеннях дахів і галереях. Своєрідним бонусом для гурманів від архітектури можна вважати те, що на південний захід від церкви розташована красива дерев’яна, квадратна в плані дзвіниця, вкрита бароковою банею.

Суттєво храм було відремонтовано на зламі ХІХ та ХХ століть. Саме тоді у ньому встановили новий іконостас роботи Павла Богданського. Під час ремонту в 1982-1983 роках до бабинця від півночі добудували приміщення. А стінопис церкви взагалі дуже молодий – його у 1996 році виконав уродженець Підмостич Василь Цап’як. Усе це дуже знаково, адже Троїцький храм – це своєрідний символ, який свідчить про неперервність традицій храмового будівництва від давніх часів через козацьке бароко і аж до сьогодення. Власне у цьому і неоціненне значення нижанковицької церкви. Як і інші кам’яно-дерев’яні храми, вона залишаються неспростовним свідченням великої традиції українського зодчества.

Як добратись зі Львова

Потягом

З Самбора до Нижанкович один раз на день курсує приміський поїзд. Відправлення з Самбора о 7.40

Автобусом

Автобуси Львів-Нижанковичі відправляються з АС-Західна х середнім інтервалом 60 хв. Розклад дивитись тут.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. На в’їзді в Старий Самбір звернути праворуч в напрямку на Добромиль-Нижанковичі. Відстань – 130 км.

Є коротший шлях через Самбір-Скелівку (120 км), але дорога там наразі перебуває в жахливому стані.

Мандрівки