Мандрівки

Дерев’яні перлини древнього Буська

«Давид Ігорович, ще як Володимирський князь, виїхав разом з боярами оглянути межі свого князівства, щоб укріпити оборону його окраїн. Змучений тривалою мандрівкою, він вирішив зупинитися на відпочинок. Але відповідного місця для цього не знаходив — довкруги були болота. Тоді один з княжих слуг на ім’я Свойко, побачивши бузька, що кружляв, порадив зупинитися там, де він сяде. Князь послухав його. Бузько привів їх на берег річки. Там вони побачили хатину, капличку і сад, в якому працювали два монахи. Місце виявилося дуже вигідним для будівництва укріплення, і князь за порадою цих монахів звелів будувати двір для себе і будинки для своїх бояр. Так виникло місто, і в честь бузька, який вказав дорогу князю, його було названо Буськом».

Церква святого Онуфрія

Таку легенду про заснування міста у 1866 році описав краєзнавець і публіцист Антоній Шнайдер. Щоправда більшість дослідників мають великий сумнів щодо автентичності легенди, оскільки у жодному іншому писемному джерелі легенда не зафіксована. Та й «Пам’ятку отця Афанасія», на яку посилається Шнайдер, ніхто в очі не бачив. Однак у тисячолітній історії Буська дослідники сумнівів не мають.

Сьогодні про славні часи містечка нагадують щедро зарослі зеленню вали, а головною окрасою Буська є «більш молоді» об’єкти. Поряд із палацом Бадені, це безумовно два елегентних дерев’яних храми, присвячених святій Параскеві та святому Онуфрію.

Церква святої Параскеви

Церква святої Параскеви

Розташований в історичному передмісті Буська Довгій Стороні, на нинішній вулиці Шашкевича, храм внесено до реєстру пам’яток архітектури національного значення. Без перебільшення можна сказати, що це найвідоміша церква міста, яка, окрім духовного та архітектурного значення, несе в собі ще й велике історичне навантаження. Адже саме її парохом у середині 80-их років ХІХ століття був отець Омелян Петрушевич, шанований український просвітник і батько президента ЗУНР Євгена Петрушевича. Поруч із церквою стояла плебанія, де народився і провів дитячі роки Євген Петрушевич. Про це сьогодні сповіщає пам’ятний камінь, встановлений поруч храму. За логікою речей, майбутнього керманича ЗУНР і хрестили у церкві св. Параскеви.

Вхід до церкви

Храм датовано 1708 роком, про що свідчить напис на надпоріжнику дверей до бабинця: “Під покровом Святого Духа збудований храм цей року 1708 місяця травня дня 19 …”. Наприкінці  XVIII століття народний майстер розмалював барабан і верхню частину стін в техніці клеєвого стінопису. У  1807 році під час першої реконструкції церкви було піднято стіни вівтарного зрубу для встановлення там нового високого вівтаря.

У 1833 році художник Василь Леонтович намалював дві картини для бабинця. . У1890 році художником М. Сірським було перемальовано іконостас, на початку ХХ століття до північної стіни вівтаря через стовп прибудована ризниця.

Іконостас церкви св. Параскеви

У 1983 році в храмі було проведено реставраційні роботи з реконструкцією первісного вигляду ,згідно з проектом архітекторів Романа Могитич ата Володимира Швеця. Зняті бабинець і ризниця, понижений рівень стін вівтаря до первісної помітки, відкриті колишні вікна. Таким чином пам’ятці було повернено вигляд двозрубних одноверхих церков, які походять від староруських ротонд. У 2018 році здійснили зовнішню реставрацію святині – реставровано стіни, замінено підвалини, зроблено новий фундамент, замінено перекриття, стіни оббиті гонтами. Реставрація храмового інтер’єру запланована на 2019 рік.

Пам’ятний камінь на честь Євгена Петрушевича

Церкву зведено за канонами народної архітектури галицької школи. Побудована вона із соснових брусів. Належить до рідкісного типу центричних споруд, що нагадують своєю планово-просторовою структурою ротонду. Центральний восьмигранний зруб витягнутий по осі схід-захід, до нього зі сходу примикає гранований п’ятистінний зруб. Центральний об’єм перекритий восьмигранним шатровим верхом, який поставлено на восьмерик з двома заломами і завершено сліпим ліхтарем. Центральний і східний зруби оточені піддашшям на приставних кронштейнах.

Церква святого Онуфрія

Церква святого Онуфрія

На іншому кінці Буська, у передмісті Воляни, на місці стародавнього городища, про яке свідчать потужні земляні вали, у затишку дерев розташувалася церква св. Онуфрія. Храм, можливо, не настільки відомий, як церква Параскеви, однак на кілька десятиліть старший.

Церква збудована в 1642 р., хоча називають й інші дати її побудови. Зокрема, є припущення, що храм постав 1670 року на місці згорілого під час Хмельниччини давнього василіанського монастиря. Хоча, ймовірно, на 1670 рік – це дата відновлення спаленої церкви, а не побудова нової.

Церква святого Онуфрія

Онуфріївській церкві на Волянському передмісті щастило менше, ніж її «сестрі» з Довгої Сторони. Храм неодноразово страждав від пожеж, хоча щоразу й поставав із попелу.

У ХХ столітті церкву Онуфрія ґрунтовно реставрували двічі– у 1905 та 1970 роках. Ще одна реставрація відбулася кілька років тому. На відміну від церкви святої Параскеви, Онуфріївський храм є діючим і належить громаді УПЦ КП.

Церква святого Онуфрія на старій фотографії

Чи не найбільшого шарму церкві додає місце її розташування – серед високих дерев, за стародавніми валами. Це двозрубна, одноверха будівля розмірами 16,5 м х 8,5 м. У центрі – квадратна в плані нава, завершена великим світловим восьмериком, вкритим шоломовою банею з ліхтарем та маківкою. Зі сходу до нави прилягає прямокутний в плані вівтар з прибудованою до північної стіни ризницею, а з заходу до нави прибудований вужчий присінок, над входом до якого влаштували двосхилий дах на деревяних стовпах.

Нава та вівтар оточені піддашшям, яке опирається на фігурні випусти вінців зрубів. Стіни підопасання з відкритого зрубу, надопасання і присінку – кожуховані гонтами. Після ремонту в 2009-2010 роках церква отримала інший зовнішній вигляд, насамперед завдяки кольору дахів.

Іконостас церкви св. Онуфрія

Окрасою храму є дерев’яний ступінчастий п’ятиярусний іконостас І половини XVIII століття з різьбою в стилі розвиненого бароко. Слід сказати, що конструкція іконостасу збереглася лише частково. Пожежа 1838 року серйозно пошкодила верхні яруси. Проте вціліла конструкція намісного ряду та ікони Спаса та св. Миколая. До речі, царські ворота із церкви Онуфрія зараз знаходяться в Національному музеї у Львові.

Орнаментальний настінний живопис в інтер’єрі відноситься до 1906 р. Поруч із церквою, у місці розриву давніх валів, стоїть дерев’яна двоярусна дзвіниця.

Дзвіниця церкви св. Онуфрія

***

Унікальні дерев’яні Церкви, присвячені святим Параскеві та Онуфрію – незаперечна родзинка древнього Буська. Разом із палацом Бадені, мурованими церквою та костелом і сучасною Ратушею вони творять неповторний ансамбль цього затишного містечка, яке через велику кількість річок і потічків свого часу називали Галицькою Венецією.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси на Буськ відправляються з АС-2 (вул. Б.Хмельницького) з середнім інтервалом 20-30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Чоп-Київ. Відстань – 50 км.

На карті:

Мандрівки