Сіл із назвою П’ятничани тільки у Львівській області декілька. Та в Жидачівському районі П’ятничани – не тільки звичайне село, а й музей просто неба. Що приваблює туристів та дослідників рідного краю – це оборонна вежа, початок будівництва якої відносять до XIV століття.
Археологічні знахідки біля вежі датуються XIV ст., а от ніяких письмових документів про споруду не збереглося. Зараз всередині облаштований музей «П’ятничанська вежа» – філія Львівської галереї мистецтв. Хоч у вежі і діє музей, та в будень часто закритий. Тому доводиться шукати серед місцевих когось, хто може відімкнути вежу і розповісти дещо про неї.
Дістатися до П’ятничанської вежі досить легко – її видно з траси, що веде зі Львова на Рогатин. Ґрунтовою дорогою можна під’їхати під саму споруду. Зовні вежа квадратна, з дещо шпилястим дашком, поруч невеличка прибудова. Навколо споруди неглибокий рівчак, криничка. З пагорба, на якому власне і розташована вежа, особливо у гарну погоду, відкривається мальовничий вид: зелене поле де-не-де позначене крапками червоних маків.
Селяни, що показували дорогу, говорять, туристів тут не часто побачиш, бо мало хто знає про розташування вежі. Жодних вказівників також немає. А так – їдуть люди на машині – побачать вежу, то якщо їх зацікавить, тоді й заїдуть.
«От якби запустили воду у рівчак, та відновили міст, гарно все обробили, то й фестивалі можна тут проводити», – каже пані Ганна, мешканка П’ятничан.
Справді, якщо вірити кресленням, що їх бачимо всередині вежі, планують відновити міст зі спусковим механізмом. Такі мости були поширені в оборонній архітектурі за часів княжої доби. Їх називали «мости з жеравцем», тобто з журавлем. При незначному зусиллі міст можна підняти і опустити за хвилину –дві. У музеї у вежі навіть зберігся прилад для його підняття.
Хоча історичних артефактів у музеї обмаль, однак сама собою вежа вже є унікальною археологічної цінністю. Вона була збудована як сторожова башта, що стояла при важливому на той час битому шляху з Галича на Хелм. Колись башту вважали рештками замку магнатів Сєнявських. Так висока, 10-метрова, башта п’ятничанського городища була не тільки оборонною, а й спостережною. З висоти її підсябиття (верхня частина оборонної башти, що розташовувалась відразу під її дахом, з отворами-бійницями, що дозволяло обороняти нижню її частину — «бити під себе»), де звичайно стояли вартові, прекрасно продивлялася вся долина річки Боберки, що простягалася від городища на північний захід, аж до Бібрки, як і шлях, що звивався нею здовж річки. Так же продивлявся шлях від городища на схід, до Стрілищ і відгалуження цього шляху в Ходорківцях на південь, до Ходорова, через сьогоднішнє село Дев’ятники. Очевидно вежу використовували, щоб охороняти кордон Галицько-Волинського князівства, – її розміри і розташування вказують на це. Також сюди селяни ховалися при частих набігах татар.
Із другої половини XIV століття і до ХІХ століття на теренах П’ятничанського замку був монастир. «У нашому селі ходить легенда , що є підземний хід, яким з вежі можна дістатися до костела у сусідньому селі. Кажуть, монахи тікали ним під час небезпеки», – розповідає житель Пятничан пан Микола.
Довгий час вежа була зруйнована. Цікавитися нею почали аж на початку 1990-х років. Тоді ж її реставрували, та облаштували музей.
Як добратись зі Львова
Автобусом
Їхати з АС-5 (вул. Зелена) в напрямку Ходорова. Автобуси відправляються з середнім інтервалом 30 хв.
Автомобілем
Їхати трасою Львів-Бібрка-Івано-Франківськ. Відстань – 40 км.
