Постаті

СЛІПИЙ Йосиф. Незламний християнин і великий українець

Один з ключових представників української церкви ХХ століття народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість на Тернопільщині в родині Івана Коберницького-Сліпого та Анастасії Дичковської. Власне «Сліпий» було сільське прізвисько його діда, яке, за переказами, походило від предка, якого московіти осліпили за участь у Полтавській битві на боці Мазепи та шведів.

У 1898—1901 роках майбутній глава УГКЦ  навчався в початковій школі у рідному селі. 1911 року з відзнакою закінчив Тернопільську українську гімназію і того ж року вступив до Львівської духовної семінарії. У ній він познайомився з митрополитом Андреєм Шептицьким, і владика, розгледівши призначення юнака, скерував його на навчання до Інсбрука.

Після повернення з ув’язнення в Росії митрополит Андрей 30 вересня 1917 року в Унівській лаврі висвятив Йосифа Сліпого на священика. Наступного року в Інсбруці Сліпий захищає докторську працю на тему «Поняття про вічне життя в єванґелії св. Йоана».

Недовгий час Йосиф Сліпий душпастирствує, після чого зосереджується на богословській науці.  З 1922 року він професор догматики греко-католицької Львівської духовної семінарії, а з 1926-го — її ректор. Тоді ж організовує Богословське наукове товариство і починає видавати часопис «Богословія». За дорученням митрополита Андрея займається розбудовою семінарії, яка у 1929 році стає академією, а Йосиф Сліпий – її ректором.

Попри церковні справи бере активну участь у суспільному житті, зокрема стає членом кураторії Українського національного музею у Львові та обирається дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Паралельно Йосиф Сліпий здійснює низку подорожей Західною Європою та паломництво у Святу Землю.

Під час першої радянської окупації, 22 грудня 1939 року владика Андрей за згодою Папи Пія ХІІ  висвятив митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва і з титулом архієпископа Серрейського.

30 червня 1941 Й. Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави.  А післясмерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року перебрав керівництво над Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11 квітня 1945 року був ув’язнений радянською владою і засуджений на 8 років таборів. Незважаючи на важкі умови ув’язнення, неодноразово відкидував пропозиції радянської влади до співпраці і навіть стати митрополитом Київським Російської православної церкви. Тричі отримував нові терміни, загалом відбувши у таборах і засланні 18 років.

Під час ув’язнення тривалий час хворів, у тім числі й через катування наглядачів. Не в останню чергу вижити Йосифу Сліпому вдалося завдяки опіці та захисту засуджених вояків УПА.

Свободу глава уже офіційно ліквідованої на той час УГКЦ отримав після численних втручань впливових західних лідерів і Папи Івана ХХІІІ. 9 лютого 1963 року Йосиф Сліпий прибув до Рима й оселився у Ватикані. Апостольська Столиця визнала, що галицький митрополит має статус Верховного архієпископа, а 25 січня Папа Павло VI іменував його кардиналом. Щоправда, Ватикан так офіційно й не визнав за Сліпим титул патріарха, як і патріархат за всією церквою. Цікаво, що кардинал так і не відмовився від радянського паспорта, хоча шлях на Батьківщину для нього був закритий.

У 1968, 1970, 1973 і 1976 роках кардинал Сліпий відбув архієрейські подорожі країнами Європи, Америки, Азії, Австралії, щоб зміцнити зв’язки з українцями діаспори. Також брав участь у трьох міжнародних євхаристійних конгресах – у Бомбеї, Боготі та Мельбурні.

У Римі за сприяння Йосифа Сліпого було побудовано Собор святої Софії. Він придбав і відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей, а також організував Український католицький університет св. Климента. Паралельно не полишав наукову працю, написавши низку ґрунтовних богословських творів.

Помер великий християнин 7 вересня 1984 року в Римі і був похований у своєму дітищі – Соборі святої Софії. У серпні 1992 року прах кардинала перенесли до Львова і перепоховали у крипті Святоюрського собору.

Пам’ятний знак і погруддя Йосифа Сліпого встановлено у його рідному селі Заздрість, пам’ятник – у Тернополі. Пам’ятні таблиці встановлено у Львові та Харкові. У багатьох містах його іменем названо вулиці. Музеї Йосифа Сліпого діють у селі Заздрість та при Українському католицькому університеті у Львові.

Постаті