Мандрівки

Церква, де душпастирював прадід Степана Бандери

Церква Богоявлення Господнього справедливо вважається гордістю та окрасою села Лисовичі. Упродовж довшого часу датою побудови існуючого храму вважали 1755 рік, однак нині частина дослідників вважає роком народження храму – 1712-ий.  Але в будь-якому разі – це найдавніша діюча дерев’яна церква на Стрийщині.

Оскільки відсутня чітко визначена перша письмова згадка про місцеву церкву, зокрема і у списках галицьких парохій, цілком імовірно, що її спорудили ще наприкінці XVI століття. Дослідникам відома ікона «Хрещення Христа» з 1666 року. А за відомостями так званої «Метрики рукоположених» єпископа Йосифа Шумлянського маємо інформацію про посвячення священиків для лисовицької церкви: о. Івана (15 серпня 1673 року), о. Михайла (30 листопада 1682 року) та о. Степана (31 липня 1703 року).

Під час ремонтних робіт в середині 70-их років минулого століття пощастило знайти кілька антимінсів. Найстаріший з них датований 1710 роком і посвячений тогочасним львівським єпископом Варламом Шептицьким, що ще раз змушує замислитись над датуванням храму. Наступні давні антимінси – чотирибічні хустини із зображенням покладення тіла Спасителя у гріб відповідно 1723 і 1750 років.

У журналах Генеральних візитацій зберігся опис лисовицької церкви станом на 1762 рік, здійснений о. Миколою Шадурським: «Церква Богоявлення Господнього на дубових підвалинах … з трьома вісімкою випровадженими верхами, виставлена на середньому баня під білою бляхою, а решта гонтами недавно побита. Досить простора і гарна».

Завдячуючи запровадженим австрійською адміністрацією відомостям, дізнаємося імена місцевих душ пастирів, які забезпечували функціонування церкви і уособлювали храмове життя: Іван Мигович, Йосип Мигович, Юрій Бонаховський, Теодор Литвинович, Антоній Глодзинський (1802-1873) – до речі, прадід Степана Бандери, Петро Турчманович, Теодор Дзьоба, Йосип Терлецький (1864-1921), Василь Навроцький, Антін Панчак, Кость Штайден (1883-1946), Петро Кишка (1906-1974).

Церква оновлювалась у 1831 році. У 1879 році маляр М. Заремба виконав храмові розписи. Зазнавши ушкодження під час Першої світової війни церква і дзвіниця мали серйозні перебудови у 1930 і 1935 роках, коли було повністю відновлено середній купол.

З архітектурної точки зору церква у плані трикамерна, тризрубна з прямокутною навою, бабинцем і гранчастою апсидою. Зрубні стіни зв’язані у звичайний двобічний замок. Сьогодні стіни зашальовані фарбованою дошкою, чого не помічаємо на світлинах 20-их років минулого століття, доступних з робіт Михайла Драгана, якому вдалося зафіксувати первісний вигляд храму.

Церква триверха з подвійними заломами на кожному верху, з восьмикутниками, перекритими стіжковим восьмибічним дашком, що завершується маківкою з кованим хрестом. Така врівноваженість центральної композиції властива саме бойківському сакральному будівництву. Дахи покриті гонтом, а на одвірках дверей ще на початку 1990-их років проглядалося зображення Юрія Змієборця. При обстеженні також виявили два рідкісні різьблені хрести.

Лисовицька церква свого часу зацікавила Олену Кульчицьку. Збереглася акварель художниці 1943 року із зображенням храму, який збиралися консервувати ще напередодні Другої світової війни, адже неподалік навіть заклали підвалини для нового мурованого храму.

Як зразок неповторного народного сакрального будівництва з конструктивною простотою і композиційною довершеністю, що формувалася упродовж віків, лисовицька дерев’яна церква тішить нас і сьогодні. Власне кажучи, подібних храмів залишилося не так вже й багато.

Як добратись зі Львова

Потягом

Їхати електричкою  Львів-Стрий або Львів-Трускавець з приміського вокзалу до станції Стрий. Там пересісти на електричку Стрий-Івано-Франківськ. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Їхати з Автовокзалу автобусом Львів=Долина або будь-яким іншим, що їдуть в сторону Болехова та Долини. Середній інтервал руху – 1-1,5 год.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп їхати до Стрия. Далі повернути в напрямку Івано-Франківська. За Моршином звернути ліворуч. Відстань від Львова – 90 км.

Мандрівки