Мандрівки

Старий храм Нового Міста

Фасад костелу св. Мартина

Українська топоніміка багата на казуси. Яскравим прикладом цього є населений пункт на Старосамбірщині з гордою назвою Нове Місто. Казусів тут цілих два. Насамперед, Нове Місто насправді є селом, до того ж не надто великим, з населенням дещо меншим за 900 осіб. І вже точно воно не є таким уже й новим – історія Нового Міста сягає княжих часів, свого часу це поселення володіло магдебурзьким правом, підтвердженням чого є ратуша, яка височіє в центрі села. А на пагорбі неподалік розмістилась головна окраса Нового Міста – збудований на початку XVI сторіччя готичний костел святого Мартина.

Апсида костелу

Нове Місто вперше згадується під назвою у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Хоча на цей час поселення, яке тоді носило назву Библо, уже мало свою сумну передісторію, оскільки було знищене під час монголо-татарської навали 1240-х років. Вціліле населення оселилося за 3 км від згарища, зберігши назву Библо. Згодом частина людей вирішила повернутися на старе місце – і ось це поселення вже отримало назву Нове Місто.

За короля Казимира Великого тут з’явилися переселенці-німці.  А вже у 1463 році Нове Місто отримало Магдебурзьке право.

Готичне вікно на фасаді костелу

Зовсім скоро містечко зазнало страшної катастрофи – у 1498 році його вщент зруйнувало волоське військо під проводом молдавського господаря Штефана ІІІ. Під час цієї навали згорів і перший дерев’яний костел містечка.

Будівництво нового костелу, уже мурованого, розпочалося у 1512 році. Будівництво велося коштом родини  Гербуртів – тодішніх власників містечка – і завершилося за кілька років, хоча оснащення храму тривало ще довго.

Неоготичний фронтон костелу

Костел було збудовано в стилі пізньої готики, що особливо підкреслюють контрфорси, цегельна кладка хрестової системи, стрільчасті вікна і портали. Оборонний характер споруди доповнювали оточуючі її земляні вали з частоколом.

Храмові вівтарі було встановлено в XVII столітті: у 1602 році з’явився дерев’яний головний вівтар, у 1606-му – вівтар Св. Анни, а в 1617-му – вівтар Св. Станіслава. У 1610 році в костелі було розміщено орган. Десь у той же час до костелу була добудована каплиця Добриницьких. В середині XVIII століття її було перебудовано у ренесансному стилі і переосвячно.

Ренесансна каплиця
Головний вівтар костелу

У 1648 році до католиків Нового Міста прийшла нова біда, коли козаки Богдана Хмельницького поруйнували містечко і розграбували костел.

Польський Географічний словник зазначає, що в середині костелу з лівого боку муру через довгий час були сліди крові, про які давній рукопис пояснює так: “Коли у 1648 році козаки під проводом Хмельницького на містечко наїхали, значна частина мешканців подалася до костелу, інші заховалися на його вежах. Козаки вдерлися і міщан, які там були, повбивали; грабуючи костел і шукаючи багатств, виламали двері на горище, а заставши там, напевно, людей, усіх повбивали. Почала, отже, кров стікати через шпару у стелі і стікала по стіні через кілька днів. Цей знак залишався аж до 1725 р., коли його забілювали 6 разів, але його не можна було забілити”.

Один з бічних вівтарів та амвон

У подальші часи костел не раз зазнавав перебудов. Так, на початку XVIII століття у ньому було  встановлено нові бічні вівтарі – Св. Станіслава, Св. Антонія Падуанського, Св. Хреста і Матері Божої Св. Розарію. У 1796 році  священик Юзеф Лісовський за власні кошти відремонтував вікна та орган костелу, а  між 1796 та 1815 роками стару дерев’яну дзвіницю замінили мурованою

Наприкінці XIX століття костел зазнав ґрунтовної реставрації Перший її етап тривав у 1874-1884 роках, а кошти на це частково надала родина австро-угорського цісаря Франца-Йосифа. У ті часи наново перекрили дах костелу, на якому з’явилася й нова сигнатурка. Проте далі ремонт зупинився через брак грошей. Кошти збирали за допомогою лотереї, дозвіл на організацію якої милостиво надав австрійський цісар.

Храм щедро оздоблений іконами та скульптурами

Новий етап реставрації проходив протягом 1889-1890 років. Реконструкція храму, яку провадив архітектор Томаш Прилинський, велася за канонами модної тоді неоготики. На західному фасаді замість попереднього трикутного фронтону XVIII століття з’явився псевдоготичний щипець з зубцями, а у вікна встановили стилізовані під готику вітражі. З того часу походять й неоготичні вівтарі, що стоять в костелі до сьогодні. Тоді ж було заштукатурено інтер’єр та прибудовано прямокутне приміщення на південь від хорів.

У такому неоготчному вигляді храм і дійшов до наших часів. Сприяло цьому й те, що костел, завдяки його багаторічному парохові о. Яну Шетелі, не був закритий у часи радянської влади. Католицька парафія, яку обслуговують дієцезіальні священики, існує в Новому Місті і сьогодні.

Поруч з костелом у є старовинний цвинтар, на якому збереглося декілька надгробків та статуй з середини ХІХ століття. В самому храмі є чотири мармурові епітафії місцевих шляхтичів з ХІХ – початку ХХ століття.

Муровану дзвіницю було збудовано на поч. XIX ст.

Цікаво, що за кілька десятків кілометрів від Нового Міста, у Скелівці (колишньому Фельштині) стоїть ще один давній костел святого Мартина, який можна назвати близнюком новоміського. Крім зовнішньої схожості та однакової назви, храми поєднують й історичні паралелі: обидва вони були споруджені на початку XVI століття коштом родини Гербуртів, обидва було грунтовно перебудовано на початку минулого століття в стилістиці неоготики.

Каплиця Святої Родини у Грабівниці

Неподалік від Нового Міста, у селі Грабівниця, є ще одна цікава католицька сакральна споруда – споруджена в 1909 році каплиця Святої Родини. Попри значно коротшу історію та скромніший вигляд, капличка виглядає доволі стильно і безумовно заслуговує на увагу. У радянські часи вона використовувалася у якості складу, проте, попри це, добре збереглася. На початку 90-х років ХХ століття її повернули віруючим, а у 1991 році відкрили і переосвятили.

Ратуша Нового Міста

В самому ж Новому Місті привертають увагу ще два архітектурних об’єкти. Насамперед це новоміська ратуша, що має статус пам’ятки архітектури. ЇЇ було збудовано у 1910 році у стилі модерн на місці попередньої дерев’яної. В ратуші розміщувався міський магістрат та пожежна служба.  Тепер же тут працює Народний дім «Просвіта».

Над південною частиною села домінує церква Успіння Пресвятої Богородиці. Її попередниця – дерев’яна одноверха церква була збудована у 1775 році. У 1901-1908 роках церкву розібрали, а на її місці збудували нову муровану церкву у стилі “Rohbau”.

Успенська церква

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Самбір-Сянки відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.  З Самбора в напрямку Скелівки ходить дизель-поїзд, однак графік його доволі незручний (відправлення о 07.40).

Автобусом

Зі Львова до Нового міста курсують автобуси Львів-Передільниця та Львів-Добромиль (через Мостиська). Автобуси відправляються з з АС-Західна (вулиця Городоцька, гіпермаркет Метро).

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. При в’їзді у Старий Самбір звернути праворуч, в напрямку на Хирів-Добромиль. У центрі Добромиля звернути праворуч. Відстань від Львова – 120 км.

Інший варіант – їхати дорогою Львів-Шегині, далі звернути наліво у напрямку на Поповичі-Нове Місто. Відстань дещо менша – 110 км, але дорога від Шегинь до Нового Міста наразі перебуває в жахливому стані.

На карті:

Мандрівки