Мандрівки

Дрогобич стає столицею медоваріння

У Дрогобичі вперше в Україні розпочали ліцензоване виробництво медових напоїв під брендами «Медівка» та «Медак». Перший – це медове вино, другий – міцний бальзам. Наразі лінійка напоїв складається з 14 сортів. Усі вони зварені традиційним способом за традиційними технологіями.

Василь Соломка передасть першу ліцензовану пляшку «Медівки» у музей

Минулого тижня у Дрогобичі в урочистій атмосфері було наклеєно перші акцизні марки на вироби українських медоварів. Тож відтепер наш питний мед став цілком офіційним продуктом, який, за переконанням його виробників, має всі шанси підкорити Європу.

«Ми йшли до цього 10 років і важко було повірити, що це стане реальністю. Насамперед було важко вписатися у законодавче поле, адже у нас практично до останнього часу діяли однакові правила гри, як для потужних горілчаних компаній, так і для дрібних виробників», – розповів Роман Войтків, член Гільдії медоварів України та керівник ТзОВ «Українські медовари», яке виробляє напої.

До розробки медових напоїв медовари запросили відомих у галузі науковців. У Дрогобичі почала працювати лабораторія, яка контролює якість продукції.

Роман Войтків вручає колекційну пляшку «Медівки» Тарасу Кучмі, меру Дрогобича – столиці медоваріння

«Для нас, медоварів, і для мене особисто ліцензований випуск напоїв – це не спосіб заробітку, а передусім реалізація мрії, щоб Україна мала власний алкогольний бренд. У Франції є коньяк, Британія асоціюється з віскі, Німеччина зі шнапсом, балканські країни – з ракією, тож нам не хотілося, аби Україну у світі асоціювали з російською водкою чи банальним самогоном», – каже Роман Войтків.

Крім того, за його словами, розвиток медоваріння можна розцінювати і як внесок медоварів у боротьбу з алкоголізмом. «До спиртових напоїв людина легко звикає. Натомість мед дуже складна сполука, тож вживаючи напої на його основі, людина не має шансів звинкути», – каже Роман Войтків.

Такої ж думки дотримується і патріарх цеху медоварів Василь Соломка, доцент кафедри медичної радіофізики Національного університету ім. Т.Шевченка. «Ринок слабоалкогольних напоїв в Україні стрімко розвивається. І ми вийшли на нього не з черговою «хімією», а з якісним екологічним продуктом», – твердить Василь Соломка.

Мед – це не лише напої, але й косметика

Саме Дідові Василю, як величають свого побратима у цеху медоварів, урочисто вручили першу ліцензовану пляшку медівки. Тепер її місце буде у Музеї медоваріння на Київщині.

Медовари переконані, що у недалекій перспективі «Медак» і «Медівка» завоюють популярність не лише в Україні, а й знайдуть шанувальників у всьому світі.

«Сподіваємося скласти конкуренцію чехам, які є лідером на ринку медоваріння», – твердить Роман Войтків. Треба відзначити, що очікування медоварів не такі вже фантастичні. Українські питні меди вже здобули чимало міжнародних нагород

Цими вихідними у Дрогобичі запрацював перший в Україні дегустаційний зал «Українські медовари», де можна скуштувати медові напої та дізнатися про їхню історію. Там же можна ознайомитися і великим асортиментом косметичних та оздоровчих засобів, створених на основі медопродуктів.

Національне медоваріння відроджено

До речі, Володимир Дмитрук, визнаний лідер пасічників Волині, наголосив на відмінностях медівки та медовухи. «Питний мед – це зовсім інший напій, ніж ті, які багато українців звикли пити як медовуху. Медовуха, хреновуха, бормотуха… Це до нас прийшло із Росії. У нас же – медівка, грушівка, вишнівка, калганівка. Відчуваєте різницю? Термін «медовуха» з’явився у нас в часи, коли Петро Перший після Полтавської битви зруйнував столицю гетьманської держави Батурин і вся лівобережна Україна перейшла під юрисдикцію Московської держави. Тоді нищилось все українське, включаючи кухню і національні напої. Право на  торгівлю було передано євреям, а шинки та корчми, куди донедавна люди після недільного Богослужіння заходили випити чарочку медівки, почитати Псалтир, поговорити про політику, перетворились на питейні заклади. В них продавали дешевий алкоголь. Медівка тоді була дорогою, бо виготовлялась з натуральних складників і термін її приготування був довгим, а медовуха – набагато дешевша. Звечора мішали мед з горілкою та водою, ніч настоювали, а зранку вже продавали. Медовуха мала більшу міцність, швидше «розбирала». Однак мед – живий організм, і при змішуванні його з горілкою все живе там гине . Вітаміни, амінокислоти при цьому знищуються. І коли людина все це випиває без фільтрування, відстоювання, вона отруює свій організм.

Відтепер у Дрогобичі медові напої можна продегустувати

Власне аби отримувати задоволення і не шкодити своєму організму, а навпаки оздоровитися, медовари пропонують українцям навернутися до продуктів, створених за давніми традиційними рецептами.

«Ми не лікарі, ми не лікуємо. Але ми оздоровлюємо», – підмітив згаданий Роман Войтків.

До речі, не дарма на відкритті Дегустаційного залу «Українські медовари» був присутній і міський голова Дрогобича Тарас Кучма. З минулого тижня його місто стало фактично столицею вітчизняного медоваріння, що, окрім всього іншого, безперечно є свіжою туристичною атракцією.

Автор фото: Тетяна Врублевська

Адреса дегустаційниного залу «Українські медовари» – м.Дрогобич, вул. Трускавецька, 118

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Трускавець відправляюються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Дрогобич відправляються з АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия. У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. Відстань – 85 км.

Можна їхати через Стрий. Дорога довша (100 км), але краща.

Мандрівки