Мандрівки

В ореолі таємниць та легенд. Храм Івана Хрестителя у Львові

Невеличкий храм Івана Хрестителя на площі Старий Ринок є однією з перших культових споруд Львова, а, можливо, й найдавнішою. Його поява оповита таїною і  точних даних про час зведення святині немає. Це дозволяє різним дослідникам варіювати дату спорудження храму в часовому проміжку між 1201 та 1370 роками, посилаючись не стільки на історичні джерела, скільки на міфи та легенди.

Південний фасад

Найекзотичніша гіпотеза, якої дотримувався, зокрема, відомий львівський реставратор Іван Могитич, говорить, що первісний храм було споруджено ще до заснування Львова. У такий спосіб волинський князь Роман Мстиславович, що недавно приєднав Галичину до своїх володінь і саме утверджувався тут, відзначив народження свого сина Данила. У цій же церкві майбутнього короля і охрестили (християнське ім’я Данила Галицького було саме Іван).

Апсида
Барельєф із зображенням Констанції

Значно більш популярною є версія, що храм засновано близько 1260-1270 років Левом Даниловичем для своєї дружини Констанції — доньки угорського короля Бели IV. А будували його нібито ченці-домінікани, які приїхали до Львова на запрошення Констанції.

«Домініканської» версії дотримувався й польський дослідник XIX століття Карл Відман, але за його розрахунками, храм був заснований домініканами на чолі з Яцеком Одровонжом значно раніше, у 1234 році, за тринадцять років до шлюбу Лева з Констанцією, і, можливо, на місці давнішої василіанської церкви.

Більшість істориків, проте, доволі обережно ставляться до вірогідності «домініканської» версії. Хоча б тому, що легенди про будівництво ними храму чи то для Констанції, чи то без неї, мають досить пізнє походження (XVI—XVII століття), а поширювали їх самі отці-домінікани, яким така версія була дуже навіть вигідною – у ті часи вони вели затяжні судові процеси за храм із вірменською общиною.

Науковці сперечаються й досі, але у народній традиції усе-таки міцно закріпилася романтична історія про храм, споруджений в ім’я кохання. Як матеріальне підтвердження цьому, ще у 1855 році в храмі встановити пам’ятну табличку, на якій було вказано, що його збудовано 1270 року. А вже у наш час на зовнішній стіні встановили барельєф із зображенням Констанції.

Реконструкція середньовічного храму

Найдавніша ж письмова згадка про храм Івана Хрестителя датується 1371 роком. В одному з тогочасних документів сказано про те, що село Годовиця було надано для «храму св. Івана на передмісті та монастиря святого Василія». Документ 1375 року згадує про храм святого Івана як церкву  вірменської уніатської общини.

Так храм Івана Хрестителя виглядав у 1868 році

За твердженнями вже згаданого Карла Відмана, на початках свого існування храм взагалі доволі часто переходив з рук у руки, причому володіли їм почергово представники трьох різних конфесій. Нібито після домінікан Яцека Одровонжа, у 1250-1270 роках тут осіли монахи-василіани, далі на вимогу княгині Констанції храм повернули домініканам. На початку 1370-х років намісник Галицької Русі Владислав Опольський знову віддав святиню василіанам, а вже у 1375 році тут хазяйнували вірмени-уніати. Хоча слід сказати, щобільшість вказаних дат (за винятком документально підтвердженої останньої) виглядають сумнівно, і іншими дослідниками завжди сприймалися скептично.

Вхідний портал

У 1415 році, за ініціативою львівського латинського митрополита Яна Жешовського, храм знову став римо-католицьким костелом і  пробув ним протягом наступних двох століть. З часом він почав занепадати – більшість католиків, які мешкали поблизу, надавали перевагу розташованому неподалік  костелу Марії Сніжної. До того ж вірменська громада за допомогою чисельних судових позовів не втрачала надії повернути святиню собі й врешті  домоглася цього.

Після цього протягом довгого часу храм Івана Хрестителя рідко з’являється у хроніках Відомо лише, що у XVII столітті до нього було прибудовано північну ризницю, а у 1765 році – і південну.

Кругла ніша з латинським хрестом на фронтоні

1800 року храм, який на той момент уже був закритим, зазнав страшної пожежі, після якої довгий час  стояв пусткою. Лише у 1836 році його почали відбудовувати (знову як костел), але чи то на повноцінну реставрацію не вистачило грошей, чи роботи велися нефахово, але вже 1855 року за відновлення святині взялися знову.

Фрагменти старих розписів в інтер’єрі

А ще через недовгий час, у 1886-1889 роках храм взагалі було радикально перебудовано у псевдороманському стилі. До реконструкції долучилися найвідоміші тогочасні львівські зодчі: проект розробив  Юліан Захаревич, а здійснювали його Іван Левинський і Тадеуш Мюнніх. Було розібрано притвор, фронтон знято до рівня склепінь і наново перемуровано, піднято дах та встановлено нову огорожу. В інтер’єрі виконали орнаментальні розписи за проектом Захаревича. Внаслідок цієї реконструкції  храм повністю втратив всі давні риси.

В інтер’єрі від старого костелу, втім, залишався надзвичайної роботи величезний бароковий вівтар 1526 року із зображенням Христа – він стояв там ще в середині 1920-х років. На жаль, жодних даних про його нинішнє місцезнаходження немає.

Після завершення ІІ світової війни костел закрили. Він став господарським приміщенням, і певний час навіть моргом прилеглої лікарні.

Вікно бічного фасаду

Нове відродження давнього храму почалося в 80-х роках минулого століття. У 1986-1989 роках для відтворення складної будівельної історії храму та реконструкції його первісного вигляду були проведені ґрунтовні комплексні дослідження пам’ятки, які охопили всі її частини. Результатом проведених досліджень став виготовлений інститутом «Укрзахідпроектреставрація» проект у кількох варіантах, один з яких передбачав повне відтворення первісного вигляду пам’ятки. Проте, до реалізації був прийнятий інший проект, згідно з яким частково були залишені пізніші добудови і нашарування, зокрема, збережено неороманський головний фасад.

Сучасний вівтар храму

Сьогоднішній  храм святого Івана Хрестителя є однонавовою прямокутною спорудою розміром 9,7 на 7,6 метри,  з витягнутим контуром п’ятигранної апсиди, під двосхилою високою покрівлею з сигнатуркою. Фасад має яскраво виражений неороманський стиль з арковим порталом входу, фронтонною аркатурою, контрфорсами, величезною круглою нішею з латинським хрестом, розетками та машикулями. Бічні фасади декоровані доволі скромно – по обидва боки центральної лопатки з тесаного каменю розміщено невеличкі спарені арки. У стінах прорізано кілька маленьких вікон – кругле на південному фасаді, вузькі вертикальні у східному, а вікно апсиди має форму хреста.

Дзвіниця

Поруч з храмом розташована мурована триаркова дзвіниця, споруджена за проектом Івана Левинського. У 1939 році дзвони з неї зникли у невідомому напрямку, і понад 70 років дзвіниця стояла порожньою. Лише у 2010 році було встановлено нові дзвони, які було виготовлено у Польщі на ливарні Кавінських.

Львівська Богородиця

Храм святого Івана Хрестителя важливий для Львова також тим, що саме в ньому більшість часу перебувала ікона Львівської Богородиці, яку зараз зберігають у палаці Потоцьких у Львові. Цей образ є однією з найцікавіших та найзагадковіших пам’яток української сакральної культури.

Легенда переповідає, що ця ікона, писана на кипарисовий дошці, належить руці євангеліста Луки, покровителя іконописців. Цей образ принесла царівна Анна з Царгорода до Києва при хрещенні Володимира Великого. Згодом, Богородиця з дитям стала родовою святинею Мстиславовичів-Романовичів. У 1270 році князь Лев Данилович пожертвував ікону руським монахам, що свідчить про те, що образ вже на той час «переїхав» до Галицько-Волинського князівства. У 1377 році князь Володислав Опільський передав ікону домініканцям. Тоді ж Львівська Богородиця уславилася чудами, стала паладіумом Львова. А 1 липня 1751 року  Львівська Богородиця була коронована як чудотворний образ .

Втім, євангельсько-візантійська історія ікони багатьма піддається сумніву. Ще польські дослідники міжвоєнного періоду Мечислав Ґембарович та Тадеуш Маньковський вважали, що ікону було написано або перемальовано близько 1534 року – саме ця дата вказана у найдавнішому записі на її звороті.

Музей

У 1993 році в приміщенні храму святого Івана Хрестителя та на його подвір’ї створено Музей найдавніших пам’яток Львова , який є відділом Львівської картинної галереї.

Експозиція музею будується з тимчасових виставок, які стосуються історії давнього Львова. Зокрема тут експонувалися виставки «Готичний Львів» та «Княжий Львів», виставка проектів реконструкції корони Данила Галицького, виставка археологічних знахідок з розкопок найдавніших поселень території Львова. Доповненням до археологічної частини експозиції є зразки керамічного посуду ХІІІ-ХVІІ ст.

Одна з тимчасових експозицій музею

Адреса: м. Львів, вул. пл. Старий Ринок

Музей працює щоденно, крім понеділка
З середи до суботи: з 11.00 до 18.00 год. (каса до 17.00 год.)
У вівторок та неділю: з 12.00 до 18.00 год. (каса до 17.00 год.)

На карті:

Мандрівки