Мандрівки

Сім століть львівської Катедри: від короля Казимира до папи Івана Павла ІІ

Цей храм є одним з символів Львова – недарма його силует розміщено на сучасному логотипі міста. Латинський катедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії, який у Львові зазвичай називають Катедрою – одна з найдавніших сакральних пам’яток міста, чия історія тягнеться з XIV століття. Протягом століть храм неодноразово перебудовувався, обростав численними каплицями та іншими прибудовами, тож цей архітектурний ансамбль містить риси багатьох стильових епох – готики, ренесансу, бароко, неоготики. Латинська катедра є пам’яткою архітектури національного значення, і водночас діючою святинею, головним храмом Львівської архідієцезії Римо-Католицької церкви в Україні.

Вид на Катедру з львівської Ратуші

Середньовічний довгобуд

Дискусія стосовно початків Латинської катедри у Львові ведеться з давніх часів. Час заснування собору припадає на другу половину XIV століття, однак з точною датою історики досі не можуть визначитися. На сьогодні існує кілька версій датування, однак кожній з них бракує документальних підтверджень – практично всі гіпотези базуються на історіографічній традиції або на вторинних джерелах. Найбільш популярною залишається версія про закладення собору польським королем Казимиром у 1370 році, однак і їй бракує прямих документальних підтверджень.

Фасадна частина храму
Так міг виглядати готичний собор. Реконструкція М. Ковальчука

Перша згадка про парафіяльний храм Діви Марії у Львові датується 1353 роком. Проте досі залишається неясним, чи ця та інші пізніші згадки стосуються саме костелу у львівському середмісті, чи якогось іншого храму. Багато дослідників припускає, що довший час у якості львівського парафіяльного храму використовувалась церква Марії Сніжної – відтак і всі ранні згадки можуть стосуватися саме її.

На думку істориків XIX століття Ігнатія Ходиницького та Ісидора Шараневича, нинішню латинську катедру було збудовано на місці давнішого храму східного обряду, що існував ще в княжу добу і,  можливо, зберігся у часи Казимира.

У кожному випадку – чи йдеться про спорудження нової святині, чи реконструкцію давньої, – наприкінці XIV століття у храмі уже ведуться будівельні роботи. Будівництво велося коштом і силами місцевих мешканців, в основному німців, які були провідною національною групою тодішнього Львова.

Апсида костелу найкраще зберегла первісні готичні риси

Спорудження собору, як це нерідко траплялося у ті часи, затягнулося на життя кількох поколінь львів’ян – понад сто років. Джерела вихоплюють окремі  факти з історії цього середньовічного довгобуду: так, відомо, що у 1380-х роках якісь роботи в храмі проводив львівський муляр Миколай Ничко, у 1399-му було завершено будівництво вежі,  у 1404-му майстер Миколай Гансека перекрив склепінням пресвітерій.

У 1405 році все ще далекий до завершення храм освятив перемиський єпископ Матвій Яніна, а у 1412-му костел отримав статус катедрального, але будівництво тривало після цього ще три чверті століття. Лише у 1479 році запрошені з Вроцлава архітектори Йоахим Гром та Амброзій Рабіш  роблять останній штрих, завершуючи перекриття склепіння храму. Тоді ж у соборі було встановлено три вівтарі. Ще за два роки новопризначений львівський архієпископ Ян Стшелецький переосвятив храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. А остаточним роком завершення будівництва прийнято вважати 1493-й, коли будівничий Ганс Штехер спорудив хори. Перший орган, до слова, в костелі встановили лише в 1510-му.

Бічні готичні портали було замуровано у XVIІІ сторіччі

Реконструкції та перебудови: від готики до неоготики

Львівський катедральний собор збудований у вигляді зорієнтованої по осі схід-захід тринавної базиліки розміром 67х23 метри, з висотою вежі – 66 метрів. Храм майже повністю тинькований, цегляну кладку відкрито лише на одному з контрфорсів апсиди.

Костел має три нави зального типу  та витягнутий пресвітерій з гранчастою апсидою.  Стрімке готичне склепіння з нервюрами підтримується чотирма колонами.  Стіни і склепіння вкриті численними фресками, стрільчасті вікна прикрашено вітражами.

Інтер’єр костелу. В глибині – пресвітерій з головним вівтарем

З обох боків до пресвітерія симетрично примикають по одному захристю та одній каплиці. У проміжках між контрфорсами до нав з північного і південного боків прибудовано по три каплиці. З фасадного боку до храму примикають дві квадратні в плані дзвіниці. Завершеною є лише північна вежа, південну вибудовано лише до висоти склепінь нави.

Пресвітерій та кожна з трьох нав перекриті трьома пряслами хрестових склепінь. Дах над навами та пресвітерієм двоспадовий, над лівою дзвіницею — складний бароковий з вазонами, над недобудованою правою — пологий шатровий. На даху нави влаштовано два ряди люкарн на різній висоті. Готичну складову підкреслює високий шип даху.

Головний вівтар

Первісно костел був дуже простим у плані, складаючись з кількох прямокутних об’ємів, але пізніші прибудови значно ускладнили його конфігурацію.

Вівтар Пресвятої Трійці

За свою історію собор зазнав численних різностильових перебудов. Перша з них сталася уже за кілька десятиріч після його спорудження, коли страшна львівська пожежа 1527 року, що знищила готичний Львів, завдала серйозної шкоди і храму. Відбудова, яка проводилася уже в часи ренесансу, додала костелу рис цього стилю.

Тривалий час по тому костел видозмінювали лише прибудови нових каплиць. А ось у 1765-1776 роках, з ініціативи тодішнього архієпископа Вацлава Сераковського, було проведено масштабну реконструкцію, що кардинально змінила вигляд собору.

Реконструкція костелу, яку проводив архітектор Петро Полейовський, велася уже в стилістиці пізнього бароко та рококо. Було перебудовано верхній ярус вежі, яка отримала барокове завершення. Багато давніх готичних та ренесансних вівтарів та надгробків було забрано з костелу, а входи у шість каплиць з бічних нав оформили однотипними арками. З обох боків пресвітерія добудували двоперхові захристії.

Вівтар Преображення Господнього

Тоді ж було встановлено і нові вівтарі, виконані в стилі рококо за проектом Петра Полейовського, які збереглися й донині. Головний вівтар, в центрі якого встановили чудотворний образ Матері Божої Милосердної з колишньої каплиці Домагаличів, став в соборі уже четвертим за ліком. Обабіч вівтаря розміщено двометрові дерев’яні статуї святих отців церкви Августина, Григорія, Амвросія та Ієроніма, виконані братом архітектора Матвієм Полейовським.

У навах збереглися розписи Станіслава Строїнського
Металевий амвон 1802 року

З лівого боку нави стоїть вівтар Пресвятої Трійці, з іконами XVI-XVII століть та скульптурами святих єпископів Миколая та Афанасія. З правого – вівтар Преображення Господнього з одноіменним образом та скульптурами святих Петра та Якова.

Стіни собору прикрасили алегоричні розписи відомого художника-монументаліста Станіслава Строїнського на тему житія Богородиці.

Впродовж  XIX століття костел продовжував зазнавати змін. Так, у 1802 році перед  пресвітерієм було змонтовано новий металевий амвон. Низку модифікацій було здійснено у 1835–1846 роках з ініціативи архієпископа Франтішека Піштека. Зокрема, було повністю потиньковано готичну кладку фасаду. В соборі з’явилися новий орган, виконаний львівським майстром Романом Духенським.

Склепіння собору підтримують чотири високі колони

Черговий етап відновлювальних робіт розпочався 1892 року, напередодні Галицької крайової виставки. Реставрацію проводив архітектор Міхал Ковальчук, який вирішив повернути костелу готичний вигляд. Роботи почалися з пресвітерію, який зазнав значних змін, і не завжди у кращий бік.  У погоні за відновленням первісних готичних елементів майстри безжально нищили бароковий декор XVIII століття. Так, при вибиванні закладених раніше вікон було збито тиньк разом з фресками Станіслава Строїнського –  на їх місці з’явилися шаблонні орнаментальні розписи. Було усунуто всю декорацію в стилі рококо, яка не вписувалася в неготичну стилістику Ковальчука.

Склепіння собору

Найбільш коштовною частиною реставраційних робіт стало виконання у відновлених старих вікнах вітражів з сюжетами житія Марії, історії Львова та собору. Ці роботи фінансувалися коштом багатих львівських родин.

Також ліворуч від вівтаря було влаштовано ще один, малий орган, виконаний львівською фірмою Яна Слівінського. Запрошений з Перемишля скульптор Фердинанд Маєрський виготовив неоготичний балкон цього органу і, трохи глибше у пресвітерії, так звану «імператорську ложу» в тому ж стилі.

Малий орган

Проведена реконструкція викликала несприйняття як пересічних львів’ян, так і багатьох фахівців. Відтак після закінчення робіт у пресвітерії, цісарська комісія у справах реставрації у 1905 році відкинула проект перебудови нави. Аргументуючи відмову, комісія нищівно оцінила роботи з реконструкції пресвітерію: «…прагнення до готизування позбавило нас багатьох цінних пам’яток з інших стилевих епох, знищуючи їх і заступаючи фальшивими і цілком необґрунтованими шаблонами».

Інтер’єр центральної нави

Каплиці та артефакти

Навколо костелу традиційно для середньовічних міст розміщувався міський цвинтар, відгороджений від житлових кварталів муром. На цвинтарі серед звичайних поховань містилося й кілька родинних усипальниць місцевих шляхетськів родів. Проте більшість родовитих львів’ян вважали значно престижнішим ховати близьких у приміщенні самого храму. Відтак інтер’єр собору поступово заповнюється численними каплицями, які будували місцеві патриції і магнати, а також церковні братства та ремісничі цехи Львова.

Каплиця Кампіанів

Уже 1395 року при костеліі згадується каплиця святих Петра і Павла. В XV сторіччі налічувалось уже з десяток капличок, а до початку XVIII століття їх кількість досягла 32-х. Разом з різноманітними пам’ятниками, надгробками, меморіальними таблицями та скринями з майном цехів та братств вони настільки захарастили внутрішній простір храму, що стало складно проводити богослужіння. Відтак під час реконструкції 1760-х років бвльшість каплиць з храму прибрали (тоді ж, до речі, розібрали й практично всі усипальниці на цвинтарі – за винятком каплиці Боїмів).

Барельєфи на фасаді каплиці Кампіанів

Після реконструкціх в костелі залишилось лише вісім каплиць, по чотири при обох бічних стінах. З південного боку це каплиці Милосердного Христа , Божої Матері Ченстоховської, Розіп’ятого Хреста та Святого Йосифа. З північного – каплиці Кампіанів (Бичування Христа), Святого Антонія, Пресвятих Дарів та Святого Казимира. Найвідомішою з них є каплиця Кампіанів – єдина, яка має вишуканий скульптурний декорне лише всередині, а й із зовнішнього боку.

Інтер’єр каплиці Кампіанів
Каплиця Вишневецьких

Ренесансна усипальниця родини львівських райців і бургомістрів Кампіанів була споруджена  будівничим Генріхом Горстом протягом 1584–1629 років на місці давнішої каплиці Струмилів, що стояла тут від 1463 року. Ордерний каркас фасаду з рустованим цоколем виконав знаний львівський архітектор Павло Римлянин, а три рельєфи на фасаді каплиці – «Покладення до гробу», «Воскресіння Христа», «Христос-городник» – приписують авторству Йоганна Пфістера.

Інтер’єр каплиці надзвичайно багатий, оздоблений мармуром різних кольорів. Вівтар, в центрі якого розміщено образ «Христос бичований» роботи фламандських художників XVII століття, виконано все тим же Генріхом Горстом. Його ж авторству належить і надгробок із зображенням Павла Кампіана в повний зріст із птахом в руках — символом швидкоплинності життя.

Інтер’єр також прикрашено бюстами Мартина та Павла Кампіанів та горельєфами із зображенням пророків і апостолів-євангелістів, авторами яких вважаються Йоганн Пфістер та Войцех Зичливий. На плафоні склепіння зберігся розпис Станіслава Строїнського «Христос перед Пілатом».

Склепіння каплиці Вишневецьких

Серед інших варто також виділити каплицю Пресвятих Дарів, або Вишневецьких. На цьому місці була готична каплиця Бучацьких, збудована ще 1440 року і перебудована  в кінці XVI століття її в ренесансному стилі, ймовірно, Павлом Римлянином. На початку XVIII століття її знову кардинально передували в бароковому стилі для родини Вишневецьких – ренесансний характер частково зберіг лише перший поверх.

Костел оточують скульптури Апостолів

Нижній ярус каплиці має два вікна, між якими із зовнішнього боку вміщено таблицю з рельєфною монограмою Христа «IHS». Другий ярус має план восьмерика. Із великими вікнами на трьох фасадах.

В інтер’єрі звертає на себе увагу багатий пізньобароковий дерев’яний вівтар, створений сницарем Конрадом Кученрайтером та встановлений у 1747 році (авторство скульптур вівтаря приписують Томасу Гуттеру) та мармуровий пам’ятник архієпископу Франциску Вешхлейському кінця XIX століття роботи  Тадеуша Баронча.

Костел оточують скульптури Апостолів

Розташована навпроти каплиця Розіп’ятого Хреста, або Яблоновських, зовні є майже точною копією каплиці Вишневецьких. Збудовано її було Петром Полейовським протягом 1769–1771 років. Над вівтарем встановлене готичне розп’яття, що походить з 1473 року. У каплиці встановлено пам’ятники архієпископам Вацлаву Сераковському, Фердинандов Кіцькому (обидва – роботи Франциска Олендзького) та Юзефові Більчевському (авторства Петра Війтовича). В цоколь каплиці  вмуровано скриньку з серцем архієпископа. На зовнішній стіні каплиці розміщено давню фреску із зображенням розіп’ятого Христа.

Фреска із зображенням розіп’ятого Христа на каплиці Яблоновських
Скульптурна композиція «Гріб Господній»

У сусідній каплиці Святого Йосифа стоїть ренесансний вівтар кінця XVI століття, віднайдений у підземеллях храму, де він перебував з часів реконструкції архієпископа Сераковського. Вівтар було зібрано по частинах і встановлено в каплиці у 1867 році.

На стінах та навколо костелу розміщено також низку артефактів різних епох. Поруч із каплицею Кампіанів стоїть скульптурна композиція першої половини XVII століття  «Гріб Господній», перенесена сюди з цвинтаря в кінці XVIII століття. Під бароковою аркою встановлено гріб з лежачою фігурою Христа. Над аркою на постаменті  стоїть ангел з хрестом, під його ногами – череп зі схрещеними кістками. Нижче розміщено скульптури Адама та пророка Мойсея зі скрижалями Старого Заповіту. Ще нижче, на цокольних постаментах – скульптури чотирьох  Євангелістів. Цікаво, що у радянські часи фігуру Христа з композиції зняли, її було відновлено лише в 1995 році.

За чавунною решіткою огорожі – барельєф-епітафія родини Шольц-Вольфовичів

За «Гробом Господнім» зберігся готичний портал старого входу до катедри, замурованого у XVIІІ сторіччі. Такий самий замурований портал розміщено й з протилежного боку катедри.

Закамарки костелу відгороджено встановленою в кінці XIX століття чавунною решіткою. На стовпах вздовж неї розміщено сім скульптур Апостолів, виконаних наприкінці XVIII століття Матвієм Полейовським .

Гарматне ядро нагадує про облогу Львова турками у 1672 році

В апсиду храму  вмуровано барельєф-епітафію родини Шольц-Вольфовичів із зображенням прославлення Христа членами цієї родини. Барельєф у XVI сторіччі виконав Герман ван Гутте. Поруч з одного із контрфорсів звисає гарматне ядро з часів українсько-польської війни 1919 року. Ще одне, з облоги Львова турками у 1672 році, висить на ланцюгу на одній із захристій.

Таблицю на честь Тадеуша Костюшка вмурували поблизу стрільчатого готичного вікна костелу

При вході до собору в стіни вмуровано дві меморіальні таблиці: одну присвячено Тадеушові Костюшкові і встановлено з нагоди 100-річчя його смерті у 1917 році, інша, що з’явилася порівняно недавно, нагадує про відвідини катедри Папою Іваном Павлом ІІ у 2001 році.

Меморіальна таблиця на честь відвідин Львівської катедри Папою Іваном Павлом ІІ

Окремі таблиці було знищено під час Другої світової війни німецькою окупаційною адміністрацією – зокрема, таблицю, присвячену Грюнвальдській битві, в якій об’єднане польсько-литовсько-руське військо завдало поразки тевтонським лицарям..

Фреска із зображенням ікони Матері Божої Милостивої на стіні храму

Коронація Матері Божої та інші історії

Найбільшою святинею Латинської катедри вважалася розміщена спочатку у каплиці Домагаличів, а пізніше у головному вівтарі чудотворна ікона Матері Божої Милостивої з інтер’єру катедри. Фреска з її зображенням розміщена також на апсиді храму, а нижче – чоловічий портрету з довгим написом. Їх поява пов’язана з трагічно-сентиментальною історією.  У 1598 році померла від невиліковної хвороби 9-річна Катруся — донька міщанина Войцеха Домагалича. На честь померлої дівчинки її дідусь, відомий львівський геометр Юзеф Шольц-Вольфович, і намалював цю фреску.

Ще одна легендарна історія сталася у катедральному соборі 1 квітня 1656 року.  Того дня під час богослужіння польський король Ян II Казимир у каплиці Домагаличів перед чудотворним образом Матері Божої Милостивої  у присутності владик, сенаторів, шляхтичів та міщан здійснив коронацію Богородиці на королеву Польщі.

Цей акт, що увійшов до польської історії як «Львівські шлюби Яна Казимира», був викликаний скрутним становищем Речі Посполитої, якій з усіх боків загрожували вороги (між ними і козацьке військо Богдана Хмельницького). Найбільшу загрозу, втім, становили шведи, проти яких і просив допомоги у Матері Божої польський монарх. Натомість Ян Казимир обіцяв Богородиці полегшити життя простому люду, звільнивши його від «гноблення і несправедливих обтяжень».

Львівські шлюби Яна Казимира. Фрагмент картини Яна Матейка

На жаль, колишньої чудотворної ікони Матері Божої Милостивої  у храмі уже немає. У 1946 році вона була вивезена тодішнім архієпископом Євгеніушем Базяком до Польщі, де перебуває й сьогодні. А головний вівтар львівської Катедри тепер прикрашає її копія, виготовлена краківським професором Йосипом Нікелем. Цей образ теж вважається чудотворним і був коронований Папою Іваном Павлом ІІ під час його візиту до Львова..

Адреса: м. Львів, пл. Катедральна, 1

На карті:

Мандрівки