Мандрівки

Мавританські мотиви юдейського Львова

У цю ділянку Львова рідко забрідають туристи. Як, зрештою, у минулі часи сюди нечасто ступала нога і пересічного львів’янина християнського віросповідання. Дільниця на північ від давнього Городоцького шляху від  середньовіччя була осередком юдейського життя. Тут здавна існував єврейський цвинтар, на якому ховали юдеїв не лише львівських, але й з найближчих околиць. Тут  розміщувалося правління юдейської громади Львова (кагал). Нарешті з початку XIX століття тут функціонував єврейський шпиталь Бет Хулім, споруда якого, зведена у незвичному для Львова «мавританському» стилі, є домінантою та окрасою цього району.

Юдейський шпиталь у Львові

Перший єврейський шпиталь на цьому місці, заснований з ініціативи Ісака Варінгера, існував ще з 1804 року. Протягом усього XIX століття він невпинно розбудовувався, складаючись з кількох окремих невеличких будиночків, найбільшим з яких був зведений 1880 році за проектом Якуба Строха так званий «Дім старців».

Шпиталь на початку ХХ ст.

Нарешті, у 1898 році  коштом відомого львівського банкіра Мауриція Лазаруса на місці старого шпиталю починається будівництво нового головного корпусу.  Автором проекту лікарні на 100 місць був відомий львівський архітектор Казимир Мокловський, а його партнером та головним реалі затором проекту – уславлений український будівничий Іван Левинський.

мавританськй купол юдейського шпиталю

Монументальна двоповерхова споруда з триповерховими ризалітами спроектована в мавританському стилі і рясно прикрашена cхідними і єврейськими символами. Відзначимо, що подібний стиль зовсім не є дивовижним для юдейських споруд – подібне архітектурне вирішення має, скажімо, найбільша в Східній Європі синагога в Будапешті.

Будинок має три ризаліти, центральний з яких завершується грандіозним орієнтальним кольоровим куполом. Стіни муровані з нетинькованої цегли брунатного кольору. На жаль, багато своїх оздоб будинок з часом втратив, проте значна їх частина і досі прикрашає його.

Планувальна схема будинку була пристосована для потреб лікувального закладу. Навпроти головного входу окремим об’ємом прибудована сходова клітка, навколо якої розміщені санвузли та допоміжні приміщення, а палати згруповані з одного боку довгого коридору.

Вхідний портал

Комплекс шпиталю доповнюють ще кілька споруд. У 1901році за проектом Івана Левинського до правого ризаліту добудували одноповерхову будівля  шпитальної кухні, яка тягнеться вглиб двору. А із західного боку, поблизу лівого ризаліту, у 1912 році за проектом Романа Фелінського з архітектурного бюро Міхала Улама і коштом подружжя Софії і Якоба Вайнбергів, було зведено двоповерхову будівлю амбулаторії, з’єднану з головним корпусом критим переходом. Ця значно менша будівля з червоної нетинькованої цегли продовжує мавританські мотиви головного корпусу. На її фасаді, попри лихолітті Другої світової, якимось дивом уціліли шестикутні зірки.

Будівля амбулаторії

Триметрова кам’яна огорожа перед фасадом шпиталю з’явилася у 1902 році.

Будівля вийшла доволі коштовною і обійшлася її меценату Маурицію Лазарусу в півмільйона корон. На знак подяки у вестибюлі був встановлений його бюст.

Юдейські зірки на амбулаторії

Дирекція шпиталю була надзвичайно впливовою в структурі юдейської громади Львова. В її підпорядкуванні перебувалиь всі цвинтарі, лазні, будинки, де відбувався ритуальний забій тварин і птиці, а також декілька доходних будинків. Серед лікарів шпиталю були відомі медичні світила свого часу. До речі, серед пацієнтів єврейської лікарні було багато християн. Вони становили майже третину пацієнтів, а у роки першої світової війни їх стало ще більше.

У подальші часи споруда зберегла своє медичне призначення. Нині тут міститься пологове відділення 3-ої міської клінічної лікарні.

Вид на шпиталь з боку колишнього кіркуту

Кіркут

За шпиталем колись розміщувався давній юдейський цвинтар (кіркут) – один із найдавніших у Європі. У збережених писемних джерелах він вперше згадується у 1414-му, а найраніші поховання на ньому дослідники датують 1348 роком. За оцінкою фахівців, на його території площею близько 3 гектарів, протягом більше як 500 років було поховано 25-30 тис. осіб.

Цвинтар було офіційно закрито після епідемії холери у 1855 році, хоча окремі поховання здійснювалися й пізніше. Після закриття кладовище поступово почало занепадати, пам’ятники на ньому – руйнуватись.

Юдейський цвинтар. Фото міжвоєнних років

На початку ХХ століття австрійська влада надала юдейському кіркутові  статус пам’ятки, який був поновлений і у 1920-х роках. При львівській юдейській громаді було засновано «Кураторію опіки над єврейськими пам’ятками», яка провела відновлювальні роботи, зокрема реставрацію цвинтарної синагоги «Бет Алмін Яшан», передпоховальної каплиці Бет Тахара та багатьох нагробних пам’ятників.

У якості історико-культурної пам’ятки цвинтар проіснував під опікою єврейської громади до 1942 року, коли він був знищений німецькою окупаційною адміністрацією. Довершила знищення уже радянська влада, яка влаштувала на місці давнього кіркута продовольчий ринок. Нагдробні плити з єврейського цвинтаря  були використано для мощення вулиць та спорудження підпірних стін. Цими плитами вимощене також подвір’я сумнозвісної тюрми на Лонцького.

Пам’ятний знак на території колишнього кіркуту

Залишки юдейських надгробків можна було знайти у лікарняному парку ще у 70-х роках ХХ століття, але потім зникли й вони. Зараз на місці давнього цвинтаря встановлено пам’ятний знак з переліком найвидатнішіх похованих тут осіб.

Адреса: м. Львів, вул. Рапопорта, 6

На карті:

Мандрівки