Мандрівки

Самотні свідки епох. «Чортові» камені Львівщини

Колись дуже давно мешкали у селі Спас добрі і працьовиті люди. Були вони вельми набожні і жили у гарних стосунках з монахами розташованого біля села монастиря. Така ідилія страшенно розлютила чорта, який вирішив знищити і село, і обитель, розчавивши їх здоровенним каменем. Але коли нечистий в потемках ніс глибу, настав світанок і заспівали перші півні. Чорт втратив силу, злякався і втік, а камінь так і зостався лежати посеред дороги.

Камінь біля села Спас

Ця легенда стосується Спаського камня або як його ще називають Чортів. Проте в тій чи іншій мірі притаманна вона практично усім самотнім скелям. Або чорт кинув камінь напризволяще, або добрий богатир приніс його для побудови фортеці від ворогів. Справді, так вважати набагато захоплююче, ніж послуговуватися науковою мовою. Тай не звідки було давнім авторам легенд знати, що чортові камені це – ерозійні останці морських рифів чи пісковиків. От і стоять в наших краях Чортові камені, навіюючи містику і зберігаючи свої легенди.

Згаданий вже камінь біля села Спас на Старосамбірщині насправді не одинак, а найвищий із трьох «братів»-останців Ямнецьких пісковиків, розташований на пагорбі неподалік дністровського берега. Висота Спаського (він же Чортів, він же Камінь-Сокіл) каменя – 24 метри.

 

 

Камінь у Підкамені

Завдяки традиційному фестивалю найвідомішим самотнім свідком епох є камінь, розташований на околиці села Підкамінь на Бродівщині. Його теж інколи величають Чортовим або просто Каменем. Існують і «богатирські» версії легенд. У будь-якому разі 16-метровий Камінь відіграв свою значущу роль з давніх давен.    Знайдені у його підніжжі фрагменти посуду висоцької культури ранньозалізного часу (ХІ-VII ст. до н. е.) та періоду Галицько-Волинської держави засвідчують використання його у ролі тотема та храму-фортеці. Із найдавнішими часами гіпотетично пов’язуюєть нішу у формі стилізованого серця із західного боку Каменя. Там могли відбуватися язичницькі обряди, включно з людськими жертвоприношеннями.

У Бродівському районі розташований ще один знаменитий камінь нашого краю. Між селами Черниця і Переліски поміж букових дерев височіє Триніг (на фото зверху). Скеля має форму плити розміром 7х4х3 м, яка лежить на трьох ногах-опорах. Об’єкт занесений до списку геологічних пам’яток України. Однак у туристів він не є надто популярним через складнощі добирання. Бажаючі його побачити на власні очі, спершу мусять трястися грунтовою дорогою до села Пониква, а потім здолати ще добрячий шмат лісової дороги.

Камінь біля Трудовача
Камінь біля Верхнього Синьовидного

На пагорбах Гологорів посеред мальовничих ландшафтів букового лісу стоїть собі Великий Камінь. Розташована на південь від села Трудовач глиба не така відома, як її «брати-посестри». Її не занесено до геологічних пам’яток держави, тож опікується нею у Золочівському лісгоспі.

Важливе природоохоронне, наукове, естетичне та культурне значення має Красний Камінь – геологічна пам’ятка, розташована на північ від Верхнього Синьовидного на Сколівщині. За легендами, у давні часи до скелі неможливо було підійти, адже нечистий, що жив у ній, жбурляв камінням. Втім, за пізнішими переказами, все ж таки знайшлися сміливці, котрі не злякалися камінної нечисті і навіть зробили під Красним Каменем свій табір. Звісно, це опришки Олекси Довбуша. У Карпатах, певно, не знайдеться жодного каменя, жодної скелі чи печери, з якими народ так чи інакше не пов’язав відчайдушних шибайголів опришків.

Мандрівки