Мандрівки

Преображенська церква у Львові. Духовний форпост українців

Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа доволі молода, якщо рівняти її вік з віком найдавніших львівських храмів. Однак навіть попри «молодість, історія найбільшої на свій час української церкви Львова багата і буремна. Зрештою, саме зведення Преображенського храму співпало з піднесенням національної самосвідомості руської Галичини і стало своєрідним символом духовного і патріотичного утвердження українців Львова.

Вид на Преображенську церкву з львівської Ратуші

Витоки

У 1703 році прибулі з Іспанії отці тринітарії, яких, як і представників багатьох інших чернечих орденів, Львів зустрів відкрито і щедро, заклали свій монастир. За короткий час виріс він біля Краківської брами, однак проіснував недовго. Після відомої антиклерикальної реформи Відня у 1783 році монастир закрили. В його будівлях спершу розмістили різноманітні судові установи, а невдовзі, за особистим розпорядженням цісаря Йосифа ІІ, відкрили університет. Навчальний заклад, щоправда, проіснував не довше, ніж монастир – 2 листопада 1848 року під час революційних виступів монастирсько-університетські будівлі були зруйновані артилерійським вогнем та пожежею.

Преображенська церква з боку апсиди

Руїни майже в центрі одного з найпрезентабельніших міст імперії виглядали моветоном, то ж постало питання, що з ними робити. І тут вчасно спохватилися русини. Вони звернулися до Відня про створення на згарищах свого культурного та духовного осередку. Єдина існуюча на той час у середмісті українська Успенська церква  уже не могла задовольняти зростаючі потреби української громади.

Цісар Франц Йосиф ІІ з розумінням поставився до потреб русинів, подарувавши їм пляц під нову будову. Протягом  1851-1864 років на місці університетських будівель зводили Народний Дім. У той же час на мурах Троїцької церкви отців тринітаріїв почалися роботи з побудови величної греко-католицької церкви.

Куполи церкви

Храм як народна толока

Будівництво храму тривало не так швидко, як зведення Народного Дому. Спершу справа застопорилася через дискусії щодо самого проекту церкви.

Бічна каплиця

Перший проект у 1850 році представив інженер ІІ класу будівельного департаменту намісництва Антон Фрех, однак після тривалих роздумів громада його заблокувала з економічних міркувань – він виявився надто кошторисним. Аж через 24 роки було затверджено проект Сильвестра Гавришкевича, який повважали більш модерним з естетичних міркувань і економічно виправданішим. Український архітектор, старший інженер будівельного відділу намісництва Гавришкевич, безпосередньо наглядав за будовою і розробляв її найменші деталі. Спершу у його проекті було багато почерпнутого від варіанту Фреха, однак уже в процесі побудови Гавришкевич постійно вдосконалював проект і вносив у нього нові деталі.

Саме будівництво розпочалося 1878-го і тривало 20 років. Відтак розпочалися внутрішні роботи, які тривали до початку ХХ століття. Гроші на спорудження храму збирали з усієї Галичини, тож Преображенку цілком справедливо можна назвати дітищем загальнонародної толоки галицьких українців.

29 квітня 1906 року Преображенську церкву освятили митрополит Галицький Андрей Шептицький, єпископ Перемишльський Костянтин Чехович і єпископ Станіславівський Григорій Хомишин.

Новопосвячений храм одразу став форпостом національної свідомості українців, на відміну від Народному Дому, який на той час уже став осередком москвофілів. Розташовані поруч духовна та світська українські інституції між собою, м’яко кажучи, не дружили.

Інтер’єр церкви

Архітектурна перлина

Сучасний храм, хоч і постав на давніших мурах, суттєво відрізняється від першого храму Святої Трійці початку XVIII століття. Насамперед багатим оздобленнямі п’ятьма куполами. Особливо своїми розмірами виділяється центральний купол, внутрішній діаметр якого сягає 10 метрів. Після завершення будівництва теперішнього собору Преображення Господнього, храм зберіг форму тринавної базиліки. Внутрішній інтер’єр будівлі вражає гармонійним поєднанням кольорів та різноманітного оздоблення. У сфері центрального купола зроблені 12 арочних вікон, біля яких встановлені фігури 12 апостолів, роботи видатного скульптора Леонарда Марконі. Окрім апостолів, Марконі виконав інші ліпні декоративні прикраси, зокрема рельєфи гербів галицьких міст, які встановлені нижче на фризі.

Склепіння храму

Дивовижні вітражі тонкої роботи та масивна керамічна плитка на підлозі створюють незвичну атмосферу. Храм має свою родзинку – центральний купол, який є одним розкритим усередину храму куполом. Через нього в храм потрапляє найбільше світла, що створює феєричний ефект – перехід із земного світу в небесний. Щодо світу підземного, то його в уяві відвідувача церкви цілком може символізувати велике підземелля Преображенки. Щоб ще більше підкреслити та зосередити увагу на просторі під куполом було замуровано перехід з нав у трансепт в обох ярусах. Наприкінці 1901 року було ухвалено встановлення тут бічних вівтарів. Таким чином у храмі є три вівтарі – головний та два флангових.

Іконостас храму

У 1899 році на вежах було встановлено 4 дзвони з іменами: Василій, Георгій, Борис і Гліб та один безіменний. Дзвони були вилиті фірмами Антона Серафина в Калуші і Карла Швабе в Бялій. Того ж року Теофіль Копситинський створив запрестольний образ «Преображення Господнє», а Корнило Устиянович – картини «Мойсей», «Христос перед Пілатом».

У 1899 році розпочалася робота над іконостасом, який створив краківський різьбяр Фердинанд Маєрський. А образи до іконостасу замовили художнику Тадею Попелю, котрий працював над ними протягом двох років.

Буремне ХХ століття

Перша світова війна залишила свої шрами і на  Преображенській  церкві зазнала втрат під час воєнних дій у Львові. У 1916 році австрійська військова влада реквізувала мідне покриття  даху і бані, яке становило 5 952,5 кг. А під час українсько-польських боїв за Львів, 6 січня 1919року у стіну церкви влучила гарматна куля, однак, на диво, не вибухнула. Було зруйновано лише частина карнизу, яку згодом від реставрував архітектор Іван Левинський.

У пам’ять про це снаряд було вмуровано у стіну та зроблено напис «6.1.1919». В середині 1990-х років під час ремонтних робіт було стерто цифру “шість” й одиницю, і залишено лише рік. 1999 року напис відновлено, однак з невідомих причин тепер там чомусь зазначено «5.1.1919».

Снаряд часів українсько-польської війни в стіні церкви

У 1948 році на вул. Краківській, перед самою Преображенською церквою, був застрелений керівник ініціативної групи з переходу греко-католиків у підпорядкування Московського патріархату о. ГавриїлКостельник. Радянська пропаганда одразу поспішила звинуватити у цьому лоївку ОУН. Однак з великою долею ймовірності можна припустити, що вбивство отця Гавриїла було намаганням радянських спецслужб замести сліди неканонічного лжесобору на Святоюрській горі, коли греко-католицьку церкву де-юре було ліквідовано, а де-факто загнано в підпілля.

У підземеллях храму

За часів СРСР храм діяв як православний, а у 1989 році він став першою в Україні святинею, що повернулася до лона УГКЦ.

Преображенська церква і сьогодні є однією з найшановніших духовних святинь Львова, будучи водночас архітектурною перлиною, що домінує над східною частиною середмістя.

Адреса: м.Львів, вул. Краківська. 19

На карті:

Мандрівки