Постаті

ЗАХАРЕВИЧ Юліан. Лицар львівської архітектури

Засновник Львівської архітектурної школи, яка довший час визначала обличчя міста, Юліан Октавіан Захаревич народився 17 липня у Львові в родині вірменина ГергіяЗахаревича та польки Юзефи з Ґросманів.

Навчався у реальній школі, відтак закінчив Технічну академію (нинішня Львівська політехніка). У 1858 році здобув архітекторську освіту у Відні. У 1859 році року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста і в якості стажера брав участь у реставрації знаменитого  віденського храму святого Стефана.

По завершенні навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австро-Угорщини. Після ліквідації цієї установи працював на будівництві залізниці у румунській Тімішоарі.

У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці, де пройшов шлях  від інженера до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Ясах. Там же у Чернівцях одружився з уродженкою Данії Анною Йозефою Давид, з якою мав синів Вігго, Альфреда (згодом теж відомий архітектор) та доньку Анну. У 1874 році під час чергових пологів 33-річна дружина Захаревича померла. Вдруге він одружиться через три роки у Львові. З Людвігою Ґромадзінською, у нього ще народяться донька Гелена та син Юліан Едвін.

Із 1871 року Юліан Захаревич професор, завідувач кафедри архітектури Львівської Політехніки, а протягом 1881-1882 років ректор цього закладу. Від початку 1880-хкореспондент Центральної комісії з дослідження та консервації пам’яток мистецтва та історії Галичини.

Спільно з видатним українським будівничим Іваном Левинським у 1885 році Захаревич придбав у міста велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки і забудував її віллами за власними проектами та проектами Левинського. Разом з Іваном Левинським та Альфредом Каменебродським був ініціатором створення у Львові перших комплексних архітектурно-будівельних компаній. Паралельно займався вивченням народного будівництва.

За заслуги перед містом у 1877 році цісар Франц Йосиф І надав йому титул Лицаря з Львівгорода, відтак архітектор став Захаревичем-Львівгрудом.

Помер Юліан Захаревич 27 грудня 1898 року у Львові. Його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові. На його могилі – пісковиковий надгробок з вазою, спроектований самим архітектором ще задовго до смерті.

Юліан Захаревич залишив по собі величезну архітектурну спадщину. Серед неї вартує виділити головний корпус Львівської політехніки, Галицьку ощадну касу (нинішній Музей етнографії), будинок, де нині музей Олекси Новаківського, костел і монастир францисканок на вулиці Лисенка, знамениту неоготичну водонапірну вежу у Стрийському парку (в співавторстві). Брав участь у реставрації костелу Єзуїтів, храму Івана Хрестителя, костелів Марії Магдалини та Марії Сніжної. Окрім Львова, активно працював на ФІвано-ранківщині та Тернопіллі, Буковині, а також у Польщі.

Бюст Юліана Захаревича встановлено у Львівській політехніці. Його іменем названо одну з вулиць міста.

Постаті