Мандрівки

Монастир, який обороняв молодий Мазепа

В дванадцяти кілометрах від Жовкви, на околиці старовинного села Крехів, розташований одна з найвідоміших та найпопулярніших монастирських обителей Львівщини. Заснований наприкінці ХVI століття та відновлений після довгої перерви у 1990-му, Крехівський монастир є також одним з основних паломницьких центрів нашого краю.

Зародження монастиря пов’язують з ченцями Києво-Печерської лаври Йоїлом та Сильвестром, які поселилися тут у 1590-х роках. Ченці вирубали собі печери на горі Побійній, в скелі, що згодом отримала назву “Скала Іоіла”. На вершині гори вони збудували дві каплички – Покрови та Петра і Павла.

До печер потягнулися й інші монахи. Згодом, завдяки підтримці магната Станіслава Жолкевського ченці збудували неподалік від печери церкву св. Петра і Павла, дзвіницю та монастирські келії, пізніше було споруджено ще дві церкви – Преображенську та Троїцьку. Збудованау 1658 році у стилі галицької народної архітектури дерев’яна Преображенська церква  довгий час служила головним храмом обителі.

У дар від родини Красовських зі Львова обитель отримала і свою чудотворну ікону Богородиці. При монастирі також діяли друкарня та велика бібліотека, іконописні й ремісничі майстерні.

З огляду на небезпеку ворожих нападів монастир мав всі ознаки середньовічної фортеці – навколо нього звели муровані укріплення з чотирма вежами, викопали й наповнили водою глибокий рів, насипали вал. Монастир часто ставав місцем порятунку для місцевого населення під час численних татарських набігів.

Під час одного з таких нападів у 1672 році монастир захищав бід облоги майбутній гетьман України, тоді ще молодий Іван Мазепа. Цікаво, що у цих подіях татарським нападникам допомагали правобережні козаки на чолі з гетьманом Петром Дорошенком.

Згідно з місцевою легендою, від гарматної кулі, що була вистрілена з монастиря, поліг татарський командувач, родич хана. Нападники утікли, а на місці загибелі  татарського сановника встановили пам’ятну колону з написом.

“Під час облоги Львова татарами в 1672 році розпустили татари свої загони спільно з Петром Дорошенком по прилеглій околиці. Пограбувавши Магерів, орда, що поверталася, розбила табір навпроти монастиря отців василіанів, в якого мурах ховалися люди різного походжання і достатку. З гармати, дотепер існуючої, кулею, що була вистрілена ченцем, вбила на тому місці 23 вересня 1672 року татарського вождя в наметі. В наслідок чого, ворог тікав. На пам’ятку цьому поставлений пам’ятник”. Сучасний текст на колоні має дещо скромніший характер: “Встановлено на честь перемоги околишніх мешканців над турецько-татарськими загонами біля Крехова у вересні 1672 року”.

Бували у Крехівському монастирі й інші історичні особи. Зокрема Богдан Хмельницький побував тут під час свого рейду на Замостя у 1648 році, через півстоліття обитель відвідував російський цар Петро I.

Важливі зміни сталися в обителі у 1721 році – тоді Крехівський монастир став греко-католицьким. Тоді ж починається будівництво мурованих споруд поруч з давніми дерев’яними.

Головним храмом монастиря стає кам’яна Миколаївська церква, збудована в 1721-1737 роках на місці розібраної дерев’яної Троїцької церкви. Попри численні реконструкції храм зберіг основні риси первісної будови. Над його центральною частиною височіє шоломоподібний купол на восьмигранному барабані. Подібний купол, але без барабана, увінчує і апсиду. Портал головного входу прикрашає рельєф cвятого Миколи.

Над внутрішнім убранням церкви працювала ціла низка видатних українських майстрів XVIII ст. На жаль, більшість цих видатних витворів українського мистецтва не збереглася, вони загинули після ліквідації більшовиками монастиря в 1949 році.

У 1759 році архітектурний комплекс монастиря отримав нову домінанту – північно-східну оборонну вежу комплексу було перебудовано в чотириярусну барокову дзвіницю. У другій половині XVIII століття в три етапи було споруджено і монастирські келії, що утворюють в плані Т-подібний контур. Найбільш ранній корпус, що витягнувся уздовж східного прясла кріпосних стін і примикає до апсиди Миколаївської церкви, споруджений в 1755 році, другий – в 1775-1780 роках. У 1898-1902 був споруджений третій корпус, що розташувався уздовж південно-західної стіни.

Головна монастирська брама збудована в барокових формах в 1776 р. До неї через оборонний рів перекинутий кам’яний міст з 1788 р.

До кінця XVIII ст. відноситься розпланування за східним монастирським муром регулярного саду, яким займався спеціально запрошений зі Львова садівник. В монастирському саду збереглась до нашого часу вікова липова алея. Сад оточений кам’яною стіною, вимурованою в 1795 р.

На переломі ХІХ-ХХ століть Крехівський монастир стає великим відпустовим центром. Тут відбувалися великі прощі на Благовіщення, Петра і Павла, Покрови, згодом і на святого Пасива, 11-літнього мученика ІV ст., мощі якого подарував папа Лев ХІІІ 1887 року. Та найвелелюднішими прощі були на празник Перенесення мощів святителя Миколая 22 травня.

Розвиток монастиря раптово був обірваний приходом радянської влади. 1949 року радянська влада ліквідувала монастир. До 1990 року обитель встигла побувати і військовим штабом, і  дитячим будинком, а пізніше в її стінах розмістилася школа-інтернат для розумово-відсталих дітей. Лише 29 серпня 1990 року до Крехова повернулися отці-василіани що прибули з Гошівського монастиря.

Крехівський монастир в усі часи славився своїми чудотворними іконами, яких у Крехові налічувалося чотири: три ікони Богородиці та ікона святого Миколая Великого.

Найбільшу славу серед них мала Верхратська чудотворна ікона Богородиці. Історія її відома з 1682 року, коли ігумен Верхратської чернечої обителі отець Ісаак Сокальський приніс із Замостя до монастирської церкви у Верхраті (село у нинішньому Любачівському повіті Польщі). Через шість років навколо іконипочали здійснюватися перші чуда. 1688 року львівський єпископ Йосиф Шумлянський, прибувши до Верхрати і побачивши ікону, по якій струменіли криваві сльози та вислухавши свідків, проголосив Верхратську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. До 1793 р. в осібній книзі ченці записали, що за посередництвом Верхратської Богородиці відбулося близько 150 чудес.

У 1810 році, із скасуванням василіянського монастиря у Верхраті ікону урочисто було перенесено до Крехівського монастиря, де вона також уславилася багатьма чудесами. Після закриття монастиря більшовиками чудотворну ікону вдалося перенести до львівського храму св. Параскевії П’ятниці. Після відновлення монастиря Крехівську (Верхратську) чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було повернуто до Крехова. Це сталось 19 травня 1991 року.

Нині Крехівська обитель повернула собі славу одного з прочанських, культурних і просвітницьких центрів Галичини. До монастиря відбуваються традиційні молодіжні прощі, найвелелюдніша з яких проходить 22 травня.

Монастир продовжує і розбудовуватися. Так у 2004 році в його межах постали дерев’яна Покровська церква та нова дзвіниця в стилі українського барокко.

Поруч монастиря також відновлена ритуальна “Хресна дорога”, що від монастирських стін, з південних уступів гори Побійної прямує на її вершину. Збереглась збудована в 1938 р. каплиця “Гріб Господній “, якою завершується “Хресна дорога”.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси на Крехів відправляються з АС-2 з середнім інтервалом 60 хв. З цієї ж автостанції їдуть автобуси Львів-Майдан та Львів-Цитуля, які курсують через Крехів.

Автомобілем

Добратися до Крехова можна двома шляхами. Пряміша дорога веде через Брюхович, Біркиі та Дубровицю. Відстань – 35 км

Інший варіант – їхати трасою Львів-Рава-Руська до Жовкви, у Жовкві звернути ліворуч. Відстань – 40 км

 

Мандрівки