Мандрівки

Підгорецький палац і перший галицький дендропарк. Нове дихання

Неподалік Стрия розляглося село Підгірці. Його не варто плутати з однойменним і знаменитими своїм замком селом на Бродівщині. Зрештою, навряд чи стрийськіПідгірці потребують чужої слави – їм і своїх багатств вистачає. У давньому селі, перша згадка про яке датується 1467 роком, – розкішна дерев’яна церква з дзвіницею, збудовані на початку ХІХ століття і внесені до реєстру пам’яток архітектури національного значення.

Дерев’яна церква поч. ХІХ ст.у Підгірцях

Однак головна туристична принада Підгірців – це все ж таки палац Бруніцьких, розташований в унікальному, принаймні на наших теренах дендропарку. Занедбаний в радянські часи і період перших років Незалежності маєток нині переживає своєрідний період ренесансу. Ремонтується палац, облікуються рідкісні дерева, розчищається територія. Виявляється, це можливо навіть в умовах хронічного українського дефіциту грошей на культурну спадщину. Головне, аби було бажання і порозуміння між громадою, владою та бізнесом. То ж є великі підстави сподіватися, що незабаром Підгірці стрийські зможуть стануть такою ж туристичною принадою, як і їхні бродівські тезки.

Про перший палац у Підгірцях інформації обмаль. Дослідники хіба довідалися, що 1637 року перемиський стольник Андрій Кречовський з дружиною Анною Казановською стали фундаторами місцевого костелу і побудували замок.Припускають також, що підгорецький маєток міг бути резиденцією стрийського старости

Підгорецький палац

Відома ж нашим сучасникам історія палацу починається на сто років пізніше, коли власником маєтку став Юзеф Александр Яблоновський. Він отримав село у спадщину від батька і, ймовірно, у 1734 році розпочав зводити у ньому новий палац. Роботи, як свідчать збережені архівні дані, проводив архітектор Бернард. Дехто припускає, що це міг бути навіть знаменитий Бернард Меретин, майбутній будівничий Святоюрського собору у Львові.

Хто б не був будівничим палацу Яблоновського, смак у нього був високий і, очевидно, він мав нагоду ознайомитися з усіма європейськими, як би нині сказали, архітектурними трендами. При зведенні палацу було використано «maison de plaisance» – популярний у ті часи у Франції стиль будівництва заміських будинків у сільській місцевості.

Підгорецький палац на фото 1936 року

«Захцянка» з палацом обійшлася Яблоновському у 200 тисяч злотих, враховуючи витрати на умеблювання, бібліотеку, фонтани і впорядкування парку. Але вигідно одружившись у 1740 році з удовою Казимира Сапіги Кароліною Радзивіл, Яблоновський швидко забуває про витрати на Підгірці, докуповує кілька сусідніх сіл і береться за будівництво нового палацу у Ляхівцях аж на Поділлі (сучасне село Білогір’я Хмельницької області). При цьому інтерес до свого підгорецького маєтку на той час уже князь Яблоновський втрачає цілком, доручивши опікуватися маєтками родичам, які особливого рвіння до тамтешньої господарки теж не виявляли.

Так би палац приходив у запустіння, якби у 1815 році там не з’явився новий господар –  барон Юзеф Бруницький. Проте безперечно, що найбільша заслуга в тому, що маєток понині величають палацом Бруницьких, належить онукові барона Юліану Мар’яну, який успадкував замок наприкінці ХІХ століття.

Тильний фасад палацу

Бруницький-онук народився 1864 року у Львов, навчався в гімназії Франца Йосипа. Під час навчання захопився ентомологією і зібрав велику колекцію комах і метеликів. Свої наукові досліди систематично публікував у наукових збірниках Академії наук у Кракові. Згодом прийшло зацікавлення прогресивними агротехнічними технологіями  –  розпочинає формувати у маєтностях зразкове сільське господарство і закладає в 1892 році у Стрілкові розсадник плодових і декоративних дерев, а також кущів і квітучих рослин, який згодом перенесе у Підгірці.

Цікаво, що спершу найбільший сентимент Юліан виявляв до… картоплі. Однак в подальшому його інтереси значно розширилися. Тож на початку ХХ століття розсадник Бруницького займатиме площу 55 гектарів і щорічно продукуватиме 150 тисяч саджанців плодових дерев 159 сортів, 30 тисяч декоративних кущів 360 сортів, 275 різновидів троянд, 65 видів хвойних і 27 сортів бузку.

Бічний фасад палацу

17 серпня 1890 року у Городенці Юліан взяв шлюб з Івою Ромашкан. Подружжя оселилося у Стрілкові, де у нього рік по року народилися двоє синів Юліан Яків Юзеф (1891-1940) і Юзеф Франц Альберт(1892-1936).  Доля обох складатиметься важко – молодший брат усе життя лікуватиметься і помре у 34 роки. Юліана Якова у 1940 році разом з багатьма іншими польськими офіцерами закатують у Катині. А поки хлопці були малими, їхній окрилений естетизмом і сімейною ідилією батько вирішує, що в маєтку у Стрілках бракує місця і береться перебудовувати Підгірці.

Юліан Бруницький

Для виготовлення планів реконструкції запрошено професора Державної промислової школи у Чернівцях Карла Адольфа Ромшторфера. До речі, пан архітектор, як і замовник, був знаним естетом і колекціонером, займався археологією та нумізматикою. У свої ж архітектурні роботи полюбляв включати елементи готики.

Для перебудови палацу Бруницький використав цеглу власного виробництва і, попри повагу до архітектора, намагався особисто керувати всіма роботами. Будинок одразу електрифікували і забезпечили.

Остаточного вигляду палац набув у 1895 році.У його підвалі містилися комори, винний погреб, льохи на насіння, кухня з піччю і кімната сервірування, звідки страви і продукти поступали на поверхи спеціальним ліфтом; чотири господарські кімнати головним чином для прислуги і білизни, кімната економа з архівом документів і канцелярія. На першому поверсі були вестибюль, передня, салон, робочий кабінет барона, будуар, дитяча та ігрова кімнати, ванна, кімната слуги, дві житлові кімнати. На другому поверсі розміщувались три житлові кімнати і три кімнати для гостей, передня, фойє і пасаж, кімнати слуги і вихователя. Окрема кімната на горищі. Довкола містилося багато господарських споруд, хліви і власна гуральня.

Попри господарку Бруницький не забував про своє давнє захоплення – ентомологію. Барон запросив на посаду лісника спеціаліста у галузі лепідоптерології (вивчення метеликів) Фридерика Шилле. Той оселився у Стрілкові і складав Бруницькому товариство у розшуках нових видів метеликів, багато з яких потім «оселилися» у спеціальному приміщенні в палацовому флігелі.

Алея дендропарку

Природа загалом була улюбленою справою барона. Будучи депутатом Галицького сейму, він неодноразово виступав на захист природніх пам’яток, а чи не найголовнішим здобутком Бруницького була його дендрологічна колекція. Парк довкола палацу було закладено ще Яблоновським, за що його власне і вважають першим галицьким дендропарком у повному розумінні цього терміну. Своєю чергою, Бруницький його впорядкував, залучивши відомих тогочасних садівників і значно розширив колекцію дерев і кущів. І сьогодні, перебуваючи у Підгірцях, можна помилуватися десятками рідкісних для наших країв дерев. Особливо ж вражають розкішна грабова алея та платан, якому, як кажуть, уже понад 500 років і він, можливо, найбільший у Європі.

Хтозна, яку б розкіш іще сотворив барон, якби його мирним намірам не перешкодила війна. Сини пішли на фронт, Бруницький перебрався до Відня, а в його випещений маєток зайняли російські артилеристи. Зрозуміло, з відповідними наслідками: було знищено дах палацу, понівечено парк, а найголовніше – безслідно зникли природознавчі колекції та бібліотека. Це було сильним ударом для Юліана Бруницького, який, повернувшись у сплюндрований маєток, помер 9 квітня 1924 року. Поховали барона у Стрілкові.

П’ятсотрічний платан в палацовому парку

Справу батька продовжив син Юліан Яків. Він закінчив гімназію у Кракові і тамтешній університет, отримав ступінь доктора філософії. У Вроцлавському університеті одержав диплом рільника. Але і тут у мирні плани знову втрутилася війна. Як зазначалося вище, офіцера Юліана Якова Бруницького було розстріляно в радянському таборі у Катині.

Відновлені сходи палацу

На самоті, втративши чоловіка і синів, доживала свій вік у Підгорецькому палаці пані Іва Бруницька. Їй уже бракувало і статків, і сил, і натхнення, аби знову відновлювати таке плекане дітище барона. Лише розкішний салон у стилі бідермаєр, кілька зразків меблів і низка дивом збережених мистецьких творів нагадували про недавню розкіш. Та й це безслідно зникло у Другу світову. Зникло слідом за своєю господинею, яку, швидше за все було замордовано в одній з радянських катівень.

Щодо самої будівлі, то вона потрохи «вмирала» вже у пізніші часи, коли тут були технікум, школа-інтернат, сільрада та рибгосп. Саме останній, розводячи у палацових підвалах рибу, розвів водночас надмірну вологість, чим спричинив найбільшу шкоду.

Однак, як виявилося, не все так безнадійно. Сьогодні громадська організація «Центр розвитку краю» разом із місцевим бізнесом влаштували для Підгорецького палацу своєрідний ренесанс. То ж, незабаром напівзабута перлина Львівщини знову зможе розцвісти у всій своїй красі.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобус  Львів-Стрий-Дашава, що курсує через Підгірці, відправляється з центрального автовокзалу. Можна також доїхати до Стрия (середній інтервал руху -30 хв), де пересісти на автобус Дашавського напрямку.

 Автомобілем

Їхати трасою Київ-Чоп до Стрия. У Стрию звернути ліворуч в напрямку на Івано-франківськ. Перетнувши міст через річку Стрий на кільці ще раз звернути ліворуч, а у селі Верчани звернути праворуч. Відстань від Львова – 80 км.

На карті:

Мандрівки